Влада в кожній країні, незалежно від характеру полі­тичного ладу, здійснюється певною групою людей — елітою.

Слово еліта — французьке, означає добірне, обране. Політична еліта звичайно визначається як достатньо самостійна, вища, від­носно привілейована група або сукупність груп, що складають меншість суспільства, які володіють більш або менш видатними психологічними, соціальними і політичними якостями і безпосе­редньо беруть участь у прийнятті і здійсненні рішень, пов’язаних із використанням державної влади або впливом на неї.

Визначаючи місце політичної еліти в структурі влади, соціо­лог Гаетано Моска відзначав, що найважливішим критерієм фор­мування політичного класу є спроможність, здатність до управ­ління іншими людьми, тобто організаційна спроможність, а також матеріальна, моральна й інтелектуальна перевага. Незале­жно від Гаетано Моски, соціолог Вільфредо Парето, досліджую­чи процес управління державою, суспільством, приходить до ви­сновку, що людське суспільство неоднорідне, а індивіди різно­манітні фізично, морально, інтелектуально. Сукупність індиві­дів, які відрізняються результативністю в діяльності та діють з високими показниками в тій або іншій сфері, і складають еліту. Еліта поділяється на тих, що управляють, керують, прямо або опосередковано беруть участь в правлінні, і тих, які не управля­ють, не керують, — людей, що мають характерні для еліти пси­хологічні якості, але не мають доступу до керівних функцій.