Альтернативне бачення суспільного ладу

У 80-ті — на початку 90-х років XX ст. у країнах Захо­ду та Сходу виникли масові політичні та неполітичні рухи, що увійшли до суспільно-політичного життя як альтернативні, зе­лені та нетрадиційні, діяльність яких зосереджується на пошу­ках нових економічних, політичних, культурних форм організації життя сучасного суспільства.

Альтернативні рухи відображають інтереси найрізнорідніших соціальних спільностей та класів. Досить пістрява їх соціальна база. У середовищі альтернативних рухів переважають чоловіки, а не жінки, самотні та не родинні, молодь, міські жителі. Та все ж при всій соціальній пістрявості ядром рухів виступають середні прошарки. Саме це визначає їх ідеологічне обличчя. Та виник­нення альтернативних рухів зумовив ряд факторів: зруйновані традиційні ціннісні орієнтації; відсутність умов для самовдоско­налення особистості; тотальна загроза природним основам життя, поглиблення нерівності поміж соціальними спільностями та вер­ствами, регіонами.

На відміну від доктрин та концепцій ліворадикальних, та й, насамперед, «нових лівих», альтернативні доктрини менш спря­мовані на злам соціально-політичних структур сучасного суспі­льства, а здебільшого — на трансформацію особистості та суспі­льства. Ідеологи альтернативних рухів уповають на віру у добро, розум, надію на виховання, установку на щастя, відданість ідеї прогресу, спрямованого на розвиток та удосконалення особисто­сті. Відстоюються ідеї справедливого розподілу благ, гармоній­ності, єдності людини та природи, безпосередньої участі особис­тості у прийнятті рішень з різноманітних соціально-економічних та політичних проблем. Альтернативні рухи у сфері економіки допускають перехід від завдань досягнення матеріального добро­буту до здійснення мети: створення суспільства, заснованого на соціальній справедливості, гуманізмі, а в сфері політичній — створення нового типу демократії, що передбачає децентраліза­цію влади та широку політичну активність на масовому рівні.

Поширена ідея про те, що механізми організації природи по­винні стати зразками організації суспільства, а соціальна рівнова­га — копією рівноваги у природі. Але концепція «політичної екології» лежить в основі всіх альтернативних доктрин та ставить метою обґрунтування необхідності поєднання зусиль, спрямова­них на збереження навколишнього середовища, з завданням бо­ротьби проти індустріального суспільства. На природу перено­ситься й Марксова концепція відчуження. Вважається, що панування людини над природою обертається повним підкорен­ням природи складною технікою тощо. І тому боротьба за онов­лення технології, удосконалення засобів виробництва є боротьба за справедливе суспільство, збереження навколишнього середо­вища тощо. Удосконалення людини, її взаємовідносин із приро­дою є одним з важливих аспектів у концепціях. Зрозуміло, що виокремлення екологічних проблем та їх вирішення свідчать про пошук мети та орієнтирів, здатних конкретизувати постматеріа- льні цінності.

Критика всього існуючого та неістинного, чи то йде мова про економіку, чи про політику, мораль, філософію, — все це висту­пає безпосередньою частиною змісту та похідним пунктом альте­рнативних пошуків. Переглядається концепція прогресу, йдеться про відмову від зразків індустріальної епохи, коли центр діяльно­сті людини переноситься на її прагнення матеріальних благ, а природа та людина розглядаються лише як джерело прибутків. Інколи виробництво товарів та здійснення послуг вважаються оп­тимальним шляхом досягнення суспільної мети. Відзначається й наростання небезпеки в зв’язку з поглибленням та поширенням науково-технічної революції. Трансформація суспільства, на ду­мку ідеологів альтернативних концепцій, передбачає створення принципово нової картини світу та уявлень про природу людини. Трансформація суспільства відбувається на базі ініціативи, пси­хологізму, релігійного досвіду, відходу від матеріалізму тощо. Звідси — заперечуються раціоналізація наукових знань та мате­ріалістичне розуміння суспільного процесу.

Демократія прямої участі, на думку ідеологів альтернатив­них концепцій, полягає в проголошенні свободи принципів соціа­льної організації на усіх рівнях, політична мета допускає радика­льне обмеження та деідеологізацію влади, заперечується представницька демократія як відчуження народу від влади, концентрація влади у руках еліти, соціальна та політична нерів­ність громадян.

Концепція базисно-демократичної політики означає децент­ралізовану пряму демократію, надання переваг рішенню базису, широкої автономії та права на самоврядування тощо. Йдеться про перерозподіл влади, перехід до общинної організації. Базою перерозподілу влади є непорушний зв’язок економічної та полі­тичної децентралізації. У глобальному масштабі йдеться про планету федерації, неопланетарну спільність. Створення децент­ралізованого суспільства створило б умови прямої участі та кон­тролю громадян в усіх сферах суспільного життя. Та однією з го­ловних проблем є проблема рівності як соціальної цінності. Сучасна генерація, використовуючи безліч корисних копалин, дискримінує майбутні генерації, а тому універсальним засобом оздоровлення суспільства є затвердження нових цінностей: осо­биста аутентичність, тобто вірогідність; вважається, що життя — добро тільки при умові, що його зміст та стиль відповідають схи­льностям та здібностям людини; самовизначення, тобто у політи­ці — право вибору свідомих прагнень свободи та справедливості, первинна колективність, що забезпечує повернення до примату територіальних зв’язків над соціально-економічними.

ЛіТЕРАТУРА

Американский либерализм в 80-е годы: поиски альтерна­тив. — М., 1986.

Брукин С. Плюрализм и социальные конфликты. — М., 1990. Консерватизм в ценностных ориентациях канадского обще­ства / Отв. ред. Меняйленко Л. Г. — М., 1990.

Мельвиль А. Ю. США — сдвиг вправо? Консерватизм в идейно-политической жизни США 80-х годов. — М., 1986. Оганесян А. К. Социальная этика американского неоконсер­ватизма. — М., 1990.

Питання для повторення

♦ У чому проявляється зближення між неоконсерватизмом та неолібералізмом?

♦ Які основні принципи соціал-демократичної концепції «де­мократичного соціалізму»?

♦ У чому суть анархістського учення про «бездержавний со­ціалізм»?

♦ Яка роль екологічного руху у вирішенні глобальних про­блем?

♦ У чому полягає еволюція концепцій суспільного розвитку?