Тема 1. ПОЛІТИЧНІ ІДЕЇ ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ТА ДАВНЬОРИМСЬКИХ ФІЛОСОФІВ

Головною метою вивчення даної теми є ознайомлення з пол­ітичними ідеями давньогрецьких та давньоримських мислителів: Сократа, софістів, Епікура, Цицерона, які прагнули з’ясувати сутність і природу держави, аналізували її роль в історичному процесі, намагались відповісти на одне з "вічних" питань - яким має бути найкращий державний устрій.

При вивченні теми особливу увагу треба звернути на пи­тання:

1. Проблеми права та політики у вченнях софістів.

2. Вчення софістів про закон.

3. Суть держави в розумінні Сократа.

4. Концепція Епікура про договірну суть держави. Етика Епікура.

5. Ідеї про державний устрій у Марка Туллія Цицерона.

Важливо зрозуміти, що антична Греція була колискою євро­пейської і світової цивілізації, вітчизною рабовласницької де­мократії. Стародавня Греція і Рим, їх культура, наука, мистецт­во дали людству багату духовну спадщину, пронизану духом гуманізму, розумної організації суспільного і особистого буття. Студенти повинні звернути увагу на розквіт афінської рабов­ласницької демократії у другій половині V ст. до н.е., яка вик­ликала виникнення школи софістів - суспільного руху філо­софів, які навчали мистецтву сперечатися, доказувати, виступати у суді і народних зборах тощо. В центрі уваги софістів знаходились питання права, політики, моралі, ораторсь­кого мистецтва. Це було викликано тим, що знанням відводи­лась роль критерію при виборі кандидата на державну посаду, а тому головне в навчанні займала підготовка слухачів до пол­ітичної діяльності.. Ідея однакової причетності людей до спра­ведливості, а значить, до управління державою всіх громадян,

Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів з курсу ^Політологія» була у них головною в погляді на політику. Крім того, софісти розвивали вчення про закон, стверджували, що закони, по суті, і є тією вищою справедливістю, на яку не може претендувати жодна людина, якою б мудрою вона не була.

Незважаючи на те, що з першої половини IV ст. до н.е. со­фістика як рух прибічників демократії вироджується, їх ідейна спадщина стала джерелом політичної думки епохи Відроджен­ня і періоду перших буржуазних революцій.

Політичному устрою поліса (місто-держава) були прита­манні глибокі протиріччя. їх визначав великий давньогрецький мислитель Сократ (близько 470-399 рр. до н.е.), який піддавав суворій критиці владу афінської демократії - занепад моралі, користь правлячих, закликав людей покращити свою мо­ральність, бути гідними громадянами, підкоряючи особисті інте­реси суспільним. Суттю держави Сократ вважав справедливість, якої повинні додержуватись і правлячі, і піддані, а раціональ­ною формою державного устрою - монархію. Сократ гостро критикував софістів.

Вивчаючи четверте питання теми, студенти повинні звер­нути увагу на період еллінізму й занепаду державності Старо­давньої Греції, який почався з другої половини IV-II ст. до н.е. В цей період давньоірецькі держави потрапляють у залежність від Македонії, тому інтерес до політичної проблематики згасає.

Філософ-матеріаліст Енікур (341-270 рр. до н.е.) головну увагу приділив етиці, для якої характерна аполітичність, заклик до неучасті в суспільному житті. Стосовно цього погляду на державу слід підкреслити, що головною метою державної вла­ди і політичних відносин, по Епікуру, є гарантія людям безпе­ки, допомога в подоланні страху, навчання людей не робити один одному лиха. Це означає, що держава і закон - є свідоцт­вом договору людей між собою з метою загальної вигоди й за­гальної безпеки. Діяльність держави і закону повинні відпові­дати уявленням про справедливість. Треба підкреслити, що за соціально-політичним змістом концепція Епікура про договір­не походження справедливості, держави і законів є об’єктив-

ною, демократичною, тому, що кожен учасник, осмислюючи договірне співжиття, не мав ніяких привілеїв перед іншими.

При вивченні п’ятого питання студентам треба з’ясувати, що політичні вчення Стародавнього Риму мали багато спільного з політичними вченнями Стародавньої Греції.

Відомим ідеологом римської аристократії був яскравий ора­тор Марк Туллій Цицерон (106-43 рр. до н.е.). У діалозі "Про державу" та "Про дух законів" він виклав своє вчення про дер­жаву, стверджуючи, що держава з’являється з сім’ї, а державна влада дана наймудрішим. Якби люди жили за заповітами батьків, то держава могла б бути вічною. Метою держави, на думку Ци­церона, є охорона власних інте]іесів громадян, а право власності, як і права мудрих та почесних громадян, випливає безпосеред­ньо з природи, з природного закону. Він визнає рівність усіх людей від природи й можливість досягнути мудрості кожним, хто одержить освіту. Найбільш раціональною формою правління Цицерон вважав монархію, а також змішану форму державного правління, в якій поєднуються зачатки монархії, аристократії і демократії. Таким устроєм для нього була Римська республіка, в якій існували влада консулів, правління сенату й народні збори з владою трибунів. Нагадаємо, що Цицерон творив у період ста­новлення Римської імперії, підтримував загарбницькі війни Риму й відмовився від ідеалів поліса-держави.

Таким чином, політичні ідеї Сократа, софістів, Епікура, Ци­церона, поряд з ідеями й теоріями інших відомих давньоримсь­ких і давньогрецьких мислителів, з якими студенти знайомлять­ся на лекції і обговорюють на семінарах, сприяли розвитку наукової думки протягом всієї історії людства й мають велику цінність для сучасної політології.

Формою звіту про результати самостійного вивчення даної теми є домашні контрольні роботи або реферати.

Для самостійного контролю при вивченні теми студентам пропонується відповісти на такі контрольні питання:

1. Які ідеї про устрій держави були притаманні Сократові?

2. Хто такі софісти? Що являють собою їх політичні ідеї?

3. В чому суть соціально-політичної концепції Епікура?

4. Чим відрізнялись від попередніх філософів політичні погляди Цицерона?

Теми рефератів і домашніх контрольних робіт

1. Особливості розвитку політичної думки в Стародавній Греції.

2. Політичні погляди Сократа.

3. "Золотий вік" афінської демократії другої половини V ст. до н.е. і виникнення інколи софістів.

4. Питання права, політики, моралі у вченнях софістів.

5. Політичні погляди Марка Туллія Цицерона.

Рекомендована література

1. Введение в политологию: Учеб, пособие в 2-х ч./ Под. ред.

П.И. Горлача. - X., 1994. 4.1. - С.37-38, 43-47.

2. Жизнь и смерть Сократа, рассказанные Ксенофонтом и Платоном. -

M., 1985.

3. Keccudu Ф.Х. Сократ. - M., 1988.

4. Персесяни, В.С. Политические учення Древней Греции. - M., 1979.

5. Нерсесянц В.С. Сократ. - M., 1977.

6. Очерки политологии: Учеб, пособие /Под ред. П.И. Горлача. - X.,

1993. - С.38-49.

Ί. Толстых В.И. Сократ и мы. - M., 1981.

8. Шульженко Ф.П., Аидрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. Підручник. - K., 1999. - С. 15-44.