Політичні ідеї Фоми Аквінського

У ХІІ—ХІІІ ст. по всій Європі прокотилась хвиля єре­тичних рухів, що серйозно похитнули віру у святість і непоруш­ність феодальних устоїв. Різка критика феодального ладу і його ідеології єретиками потребувала нового ідеологічного обґрунту­вання феодалізму.

Середні віки — період спаду в історії політичних і соціальних вчень в порівнянні з античністю. Переміщення центру ваги в сус­пільній свідомості від держави до церкви, прагнення значної час­тини суспільної свідомості до потойбічних, позаземних ідеалів, панування догматичного мислення, суворе орієнтування на текс­ти Святого Письма і канони церкви — все це різко звужувало те­матику і зміст політичних і соціальних доктрин. Та і в період Се­редньовіччя політико-правова ідеологія і вчення далекі від застою. Проблеми співвідносин церкви і держави, що вийшли на передній край, неминуче породжували суперечки про суть, мету і завдання держави, про її відмінність від церкви та ін., логічно це вело до формування і реалізації проблем державного сувереніте­ту. Суперечки про співвідносини церкви та держави супроводжу­вались також виявленням відмінностей між власне політикою, політичними відносинами, правом як сферою державної діяльно­сті та законами совісті, віри і моралі, звернутими у внутрішній світ людини. У радикальних теоріях Середньовіччя уже прого­лошувалась свобода совісті та невтручання церкви в справи дер­жави. Та у Середньовіччі ще мало зроблено для розвитку ідей свободи і рівності людей, справедливості. Суспільства країн За­хідної Європи будувались як монархічно-церковні та станові іє­рархії. Демократичні і революційні тенденції раннього християн­ства знайшли розвиток у ряді єретичних рухів середніх віків. Радикальні єресі обґрунтовували рівність людей перед законом та їх право брати участь в реалізації не тільки церковних, але й державних справ.

3.