Теорії природного права та суспільного договору

В останній третині XVI - на початку XVII ст. сталася бур­жуазна революція в Нідерландах, яка значно вплинула на роз­виток капіталістичних відносин у протестантських країнах. Згодом (1640-1688) буржуазна революція мала місце в ЗО

Тема 2.

Першу спробу з’ясувати сутність і призначення держави за нових умов зробив голландський юрист і громадський діяч Гуго де Гроот Грацій (1583-1645). Стосовно походження держави мислитель зауважував, що люди об’єднуються в державу добро­вільно, задля особистого захисту і протистояння насильству та зобов’язуються виконувати цей договір, а також норми права, що встановлюються для підтримання порядку. В державі панує гро­мадянська влада, яка є верховною і суверенною. Держава здійснює владні функції з допомогою політичних інститутів.

Мислитель не віддавав переваги жодній із форм правління. Він вважав, що при створенні держави народ міг вибрати будь- яку форму, але обравши, вже не мав права її змінювати, окрім випадків крайньої небезпеки для існування самого народу.

Видатним фундатором політичних учень нового часу був англійський мислитель Томас Гоббс (1588-1679). Проблеми державності, права, законності, миру і порядку досліджувались ним у працях "Філософські засади вчення про громадянина", "Левіафан, або матерія, форма і влада держави церковної та громадянської".

Гоббс розглядав три моменти становлення політичного організму: 1) природний стан; 2) перехід до держави; 3) держав­ний стан.

У природному стані, зазначав Гоббс, нема загальної влади, нема законів і, відповідно, нема й справедливості.

природні закони. Закон може виконуватися за допомогою при­мусу і сили. Такою силою є держава.

Т. Гоббс розрізняв держави, що виникли внаслідок добро­вільної згоди громадян, та держави, що утворилися за допомо­гою фізичної сили. Він називає три основні форми держави - монархію, аристократію, демократію. Найкращою, на думку Гоб­бса, є монархія, бо вона найповніше виражає і реалізовує абсо­лютний характер влади держави, у ній загальні інтереси дуже тісно співпадають із приватними інтересами суверена.

Гоббсівська державно-правова концепція значною мірою вплинула на нідерландського мислителя Баруха (Бенедикта) Спінозу (1632-1677). У своєму "Богословсько-політичному трак­таті" Спіноза обстоював тезу, що людина, насамперед, залежить від закону "природної необхідності", що випливає з самої при­роди. Але, крім цього, вона залежить і від законів, що встанов­лені волею самих людей для безпечного та зручного життя.

Держава у Б. Спінози виступає носієм природних прав усь­ого населення. Основними її функціями він вважав:

1) упорядкування релігійного життя;

2) забезпечення недоторканості власності;

3) поширення освіти;

4) гарантування безперешкодного ведення торгівлі;

5) оцінка поведінки кожного;

6) покарання злочинців;

7) вирішення конфліктів, які виникають між громадянами;

8) здійснення заходів, спрямованих на ведення війн та їх запобігання.

У цілому Б. Спіноза увійшов в історію політичної думки як критик теологічних політико-правових ідей, як один із творців світської доктрини держави і права.

Чільне місце серед авторів політичних концепцій того часу посідає англійський філософ Джон Локк (1632-1704).

................ """■......................... ^... ................... ‘9 “

рівність, право особи розпоряджатись своєю власністю, але у суспільстві були відсутні органи, які б об’єктивно вирішували конфлікти між людьми, карали злочинців. Це спричинило об­становку невпевненості та напруги. Для надійного забезпечен­ня природних прав, рівності та свободи, захисту особи й влас­ності люди створили державу.

Цілісність держави та виконання нею своїх основних зав­дань здатне забезпечити конституційне правління, при якому влада була б обмежена законом і поділена. Перше місце відво­диться законодавчій гілці влади як верховній у державі. Інші гілки влади повинні підпорядковуватися законодавчій владі, але вони також мають великий вплив у державі.

Дж. Локк сформулював політичні принципи, які лягли в основу всіх демократичних правових держав світу. Його вва­жають основоположником лібералізму та сучасного конститу­ціоналізму.

7.