Висновки до третього розділу:

1. Збір речових доказів у цивільному процесі виходячи із двохсуб’єктної структури цивільних процесуальних відносин, передбачає наявність двох суб’єктів на цьому етапі судового доказування: особи, яка подає речові докази, та суду, який їх приймає.

2. Форма збирання речового доказу - це процесуальний порядок подання та прийняття в цивільну справу речового доказу, кінцевою метою якої є належна процесуальна фіксація в цивільній справі такого засобу доказування як речовий доказ. Значення форми збирання речового доказу полягає в тому, що її порушення може вплинути на недопустимість такого засобу доказування в цивільну справу.

3. Найбільш поширеною формою збирання речових доказів у цивільній справі є позовна форма (первісна позовна заява, зустрічна позовна заява та позовна заява третьої особи та процедури їх прийняття) та форми, які прирівняні до неї. До форм, які прирівняні до позовної, належать заява про скасування заочного рішення та процедура її прийняття, заява про підтвердження наявності чи відсутності юридичного факту за процедурою окремого провадження та процедура її прийняття, апеляційна скарга та процедура її прийняття, касаційна скарга та процедура її прийняття, заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України та процедура її прийняття, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та процедура її прийняття. Особливість позовної форми збирання речових доказів та форм, які прирівняні до неї, полягає в тому, що особі, яка подає суду речові докази, може бути наданий певний строк для усунення недоліків звернення до суду (наприклад, не подав фотографії у кількості відповідачів та третіх осіб в справі).

4. Усі форми збирання речових доказів можна класифікувати за декількома критеріями. За проведенням судом попередньої оцінки речових доказів можна виокремити процесуальні форми збирання речових доказів, де суд не проводить попередню оцінку речових доказів (наприклад, заперечення проти позову) та процесуальні форми збирання речових доказів, де суд проводить попередню оцінку речових доказів (наприклад, витребування речових доказів). За колом засобів доказування, які охоплюються тією чи іншою процесуальною формою, можна виокремити універсальні форми збору доказів (усі засоби доказування) та предметні форми збору речових доказів (тільки письмові та речові докази).

5. Дослідження речового доказу направлено на вилучення доказової інформації з його змісту. Огляд речового доказу як спосіб його дослідження слугує одним із найпоширеніших способів вилучення доказової інформації з речового доказу, оскільки речові докази свідчать про обставини цивільної справи своїми матеріальними ознаками, властивостями тощо. З метою забезпечення більш обґрунтованого вирішення цивільної справи пропонується

здійснювати обов’язкове фотографування усіх речових доказів, у тому числі навіть тих, що є в матеріалах цивільної справи.

6. За місцем проведення огляду речового доказу розрізняють огляд речових доказів у залі суду та огляд речових доказів у місці їх знаходження. З метою забезпечення більш оперативного та обґрунтованого вирішення цивільної справи суддя, який розглядає цивільну справу, може доручити огляд речових доказів на місці їх знаходження своєму помічнику з обов’ язковим фотографування тих властивостей речових доказів, які мають доказове значення. За характером використовуваних знань під час огляду, огляд речових доказів може бути поділений на огляд з використанням загальних знань та огляд з використанням спеціальних знань.

7. Оскільки чинний ЦПК України містить відкритий перелік способів

дослідження речових доказів, пропонується законодавчо закріпити такі два способи, як судовий експеримент та пред’явлення до впізнання. Доцільність введення таких способів дослідження речових доказів зумовлена потребами судової практики та уникнення спрощеної процедури їх проведення, що буде ставити під сумнів достовірність результатів судового експерименту або пред’явлення до впізнання. Для забезпечення інтересів сторін під час проведення судового експерименту або пред’явлення до впізнання пропонується проводити обов’язково процедуру відеозапису. Якщо

пред’явлення до впізнання проводять сторони або треті особи, для забезпечення його доказової сили потрібно, щоби до початку його проведення вказані суб’єкти дали згоду допитати себе як свідки.

8. Оцінка речового доказу - це розумово-процесуальна діяльність, яка здійснюється суб’єктами доказування та спрямована на з’ясування належності, допустимості, достовірності та достатності речового доказу з метою встановлення наявності чи відсутності обставин цивільної справи, які необхідно доказати для її правильного вирішення. Особливістю оцінки речових

доказів є те, що немає суб’єктивного спотворення об’єктивної дійсності у змісті речових доказів. Але це не дає ставити цей засіб доказування на перше місце порівняно з іншими засобами доказування, оскільки можливе спотворення речового доказу.

9. Виходячи з специфіки попередньої та кінцевої оцінки речових доказів, можна виокремити умовні та безумовні речові докази, де перші зобов’язують суб’єкта оцінки спочатку здійснити оцінку інших засобів доказування, а вже потім речового доказу, а інші дають можливість провести самостійно оцінку власне речового доказу.

10. Зберігання речових доказів спрямоване на вирішення двох важливих завдань: процесуального, яке пов’язане із забезпеченням інтересів правосуддя у цивільній справі, та матеріального, спрямоване захищати права власників матеріальних об’єктів, що використовуються як речові докази. У нормах ЦПК України слід безпосередньо закріпити майнову відповідальність суду за втрату, нестачу або пошкодження матеріальної речі, що зберігається в суді як речовий доказ у цивільній справі. Якщо річ передається на зберігання іншій особі, не суду, то вона для успішного виконання своїх зобов’ язань повинна володіти окремим процесуальним статусом. Тому групу інших учасників цивільного процесу слід розширити за рахунок нового суб’єкта - «зберігач речі», що є предметом спору або речовим доказом.