Психологічні типи керівника

На основі аналізу зарубіжної літератури B.C. Лозниця виокремлює чотири основних типи менеджерів, які подані нижче.

Перший тип - «майстри». Це люди, які дотримуються традиційної системи цінностей, включаючи робочу етику і повагу до інших людей.

Другий тип - «борці з джунглями». Вони сприймають себе і навколишніх як таких, що проживають у «людських джунглях», де кожен прагне з’їсти одне одного. (Отак живу, як мавпа серед мавп... (В. Стус).

Серед цього типу виділяють два підтипи - «леви» і «лисиці».

«Леви» - це переможці, які досягли успіху і будують свою імперію.

«Лисиці», виривши собі нори в корпоративній організації, продовжують спритно і з вигодою просуватися далі.

Третій тип - «люди компанії». Вони ідентифікують себе з організацією, до якої на­лежать. Якщо вони слабкі психологічно, то підпорядковуються іншим і прагнуть радше досягнути безпеки, ніж успіхів. Найбільш творчі із них створюють у компанії атмосферу співробітництва і доброзичливості, проте не в змозі успішно налагоджувати справи в умо­вах жорсткої конкуренції.

Четвертий тип - «гравці». Вони розглядають ділове життя загалом і свою роботу, зокрема, як своєрідну гру, люблять ризикувати, але з розрахунком, і часто захоплюються нововведеннями.

На відміну від «борців із джунглями», вони прагнуть не створювати власну «імперію», а отримувати задоволення від перемоги самої по собі. Їхня головна турбота - набути слави переможців. Серед сучасних корпоративних менеджерів найширше представлений саме цей тип [22, с. 55].

У вітчизняній практиці управління розрізняють й інші типи керівників, які описані в сучасній літературі. До них належать: «штабісти», «борці за справедливість», «орачі», «імітатори» та ін.

«Штабісти» характеризують такий тип керівників, які вирізняються виконавчою дис­ципліною, чіткою самоорганізацією праці, вмінням діяти згідно із законом, функціональ­ним мисленням.

«Борці за справедливість». Це тип керівника, який проявляє ініціативу, добропорядність, принциповість, професіоналізм у роботі. Їх не слід плутати зі «скандалістами», у яких завищений рівень домагань при недостатній кваліфікації та здібностях.

Для «орачів» ретельне виконання своїх службових обов’язків є нагальною внутрішньою потребою. Кар’єра для них - не самоціль, моральне заохочення для них часто-густо важить більше, ніж матеріальне.

«Імітатори» - це той тип керівника, який або випадково потрапив на керівну посаду, або через зв’язки. Вони імітують справжню діяльність, оточують себе «привілейованими», проявляють надмірну активність при недостатній компетентності.

Сьогодні дедалі більше зображають тип керівника «прагматика», який здебільшого орієнтований на кінцевий результат, успіх, навіть якщо цей успіх досягається і не зовсім моральними засобами.

9.6.