§ 10.1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

Між людьми, їх об’єднаннями та спільнотами постійно виникає безліч відносин, які потребують урегулювання шляхом встановлення певних правил поведінки їх учасників. Суспільство виробило значну кількість таких правил поведінки (соціальних норм).

В юридичній літературі виокремлюють два основних підходи до інтерпретації правовідносин: перший пов’язаний з інтерпретацією правовідносин через їх зв’язок з юридичним нормативом (нормою права); другий - це діяльнісний підхід до визначення правовідносин.

Перший класичний підхід може бути представлений дефініцією, що правовідносини - це свідомі вольові суспільні відносини, що виникають і здійснюються на основі норм права, учасники яких пов’язані закріпленими в нормах права взаємними правами та обов’язками, реалізація яких забезпечується можливістю

застосування державного примусу.

Другий, діяльнісний підхід визначає правовідносини як правову форму соціальної взаємодії суб’єктів права з метою реалізації інтересів і досягнення результатів, що передбачені законом, або не суперечать закону чи іншим джерелам права.

Правовідносинам притаманні такі суттєві ознаки, а саме:

¹ Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров, В. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний,

Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. - К. : НАВС, Освіта України, 2017. - С. 194

- є різновидом суспільних відносин. Правовідносини виникають між людьми, їх об’єднаннями та спільнотами як суб’єктами права з приводу соціального блага або забезпечення будь-яких законних інтересів;

- є свідомо-вольовими відносинами, оскільки до свого виникнення вони проходять крізь свідомість людей та для їх виникнення необхідна воля як мінімум одного з учасників.

- виникають із приводу соціального блага або забезпечення будь- яких інтересів, які виступають як передумова правовідносин;

- виникають, тривають, змінюються, призупиняються, припиняються або відновлюються на основі норм права;

- учасники правовідносин пов’язані між собою суб’єктивними правами та юридичними обов’язками. Сторони в правовідносинах виступають як уповноважені та зобов’язані особи, де права й інтереси одних осіб можуть бути реалізовані через виконання обов’язків іншими;

- охороняються державою і в разі потреби забезпечуються силою державного примусу.

Правовідносини можуть виникнути лише за наявності необхідних передумов. Під передумовами виникнення, зміни і припинення правовідносин розуміють певний комплекс різних за змістом взаємопов’язаних юридичних явищ, взаємодія яких тягне за собою рух правовідносин. Виокремлюють загальні (матеріальні) та спеціальні (юридичні) передумови виникнення правовідносин.

Загальні (матеріальні) передумови виникнення, зміни і припинення правовідносин:

- наявність не менше двох суб’єктів права як учасників

правовідносин;

- об’єкт правовідносин - певні інтереси або блага як матеріальні, так і не матеріальні, з приводу яких, або з приводу захисту яких, суб’єкти правовідносин вступили у відносини між собою.

Спеціальні (юридичні) передумови виникнення

правовідносин:

- нормативно-правова основа, характерною ознакою якої виступають відповідні норми права, що регулюють певний вид суспільних відносин;

- правосуб’єктна основа, що визначає здатність особи до участі в тому чи іншому виді правових відносин;

- юридико-фактична основа, тобто певні юридичні факти (фактичні склади) реальної дійсності, з наявністю яких норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення відповідних прав і обов’язків правосуб’єктної особи (може розглядатись і як передумова правовідносин, і як структурний елемент).

Сучасне суспільство характеризується значною кількістю і складністю зв'язків, що виникають між людьми та їх об'єднаннями. Ці відносини мають різну спрямованість, вони різні за кількістю учасників, що обумовлює ті або інші особливості правових норм, які регулюють конкретні соціальні відносини. Різноманіття суспільних відносин і особливості норм права, що їх регламентують, обумовлюють виникнення правовідносин, які багато в чому відрізняються між собою.

Правовідносини, залежно від певних ознак та критеріїв поділяють на види^[250]:

За спеціально-юридичними функціями права:

- регулятивні, які виникають у результаті правомірної поведінки суб'єктів і в яких поведінка їх учасників повністю відповідає нормам права, тобто є правомірною;

- охоронні, які виникають з факту неправомірної поведінки суб'єктів як негативна реакція держави на таку поведінку. До цього виду відносяться правовідносини, в ході яких відбувається притягнення суб'єкта за вчинене правопорушення до юридичної відповідальності.

За рівнем індивідуалізації суб'єктів:

- відносні, в яких точно визначені права й обов'язки всіх учасників (відносно кожного) - як уповноважених, так і зобов'язаних. Наприклад, відносними правовідносинами є договори купівлі-продажу - домовленості, в межах яких права й обов'язки сторін (продавця і покупця) визначені вичерпно й однозначно;

- абсолютні, в яких визначена лише одна уповноважена сторона, що є носієм певного суб'єктивного права, а всі інші суб'єкти (абсолютно кожний) визнаються зобов'язаними не заважати здійсненню уповноваженим своїх прав. Прикладом можуть бути відносини власності, в яких завжди точно визначений власник певних об'єктів, а абсолютно всі інші суб'єкти визнаються зобов'язаними поважати і не перешкоджати здійсненню прав власника.

За предметом правового регулювання:

- конституційно-правові. Своєрідність конституційних

правовідносин, учасниками яких є правоохоронні органи, зумовлена: особливим юридичним змістом цих відносин; права і обов'язки суб'єктів конституційних правовідносин за участю правоохоронних органів бувають двох видів: перші безпосередньо здійснюються в певних відносинах, інші реалізуються на підставі норм інших галузей права, що конкретизують вказані права та обов'язки; мають особливий склад суб'єктів - учасників цих відносин;

- адміністративно-правові.

адміністративно-правових відносин у діяльності правоохоронних органів є: ці відносини виникають у особливій сфері державного управління; аналіз адміністративно-правових відносини в діяльності правоохоронних органів дозволяє зробити висновок, що їх об'єкт відрізняється від об'єкта інших правових відносин. Його специфіка зумовлена компетенцією правоохоронних органів, а також формами і методами їх діяльності; саме в адміністративно-правових відносинах правоохоронні органи виступають безпосередньо як органи примусу, в той же час тісно пов'язані з населенням, тим самим слугують у ролі інструменту формування ставлення населення до суб'єктів правоохоронної системи; цей вид правовідносин є основним змістом діяльності Національної поліції;

- кримінально-процесуальні. Правовідносини пронизують усі стадії кримінального процесу. У кримінальному процесі немає дій, що вчиняються поза правовідносинами, як і немає учасників кримінального процесу, які могли б реалізувати свої права або виконати обов'язки поза правовідносинами. Класифікацію правовідносин за предметом правового регулювання можна продовжувати перераховуючи існуючі галузі права.

За кількістю суб’єктів:

- прості, що відбуваються лише між двома суб'єктами (сторонами), наприклад купівля-продаж, де сторонами є продавець і покупець;

- складні, учасниками яких є три і більше суб'єктів (сторін), наприклад судове засідання, сторонами якого можуть бути суд, обвинувачений, захисник, обвинувач, свідки, експерти тощо.

За розподілом прав і обов’язків між суб’єктами:

- односторонні, в яких кожна сторона відносно іншої має або лише права, або лише обов'язки. До таких відноситься, наприклад, видача довіреності;

- двосторонні, в яких кожна із сторін має як права, так і обов'язки. Наприклад, навчання студента у вищому навчальному закладі є правовідношенням, у якому кожна із сторін (студент і вищий навчальний заклад) мають по відношенню один до одного як права, так і обов'язки.

За характером обов’язків:

- активні, в яких зобов'язаний суб'єкт повинен вчинити певні дії, наприклад студент своєчасно повинен підготувати дипломну роботу;

- пасивні, в яких зобов'язаний суб'єкт повинен утриматись від вчинення певних дій, наприклад студент повинен не вчиняти дій, що порушують дисципліну під час проведення навчальних занять.

За характером волевиявлення сторін:

- договірні, для виникнення яких необхідне волевиявлення (згода) як уповноваженої, так і зобов'язаної сторони (наприклад, договір охорони);

- управлінські, для виникнення яких досить волевиявлення лише уповноваженої сторони (наприклад, накладення адміністративного стягнення).

За часом тривалості:

- короткочасні, що завершуються одноактною реалізацією учасниками правовідносин своїх прав і обов'язків (наприклад, поліцейський поінформував водія про тимчасову заборону проїзду у зв'язку дорожньо-транспортною пригодою);

- триваючі, що не завершуються одноактною реалізацією прав і обов'язків (наприклад, пенсійні правовідносини).

За субординацією в правовому регулюванні:

- матеріально-правові відносини, що виникають на основі норм матеріального права та є юридично первинними (наприклад, адміністративно-правові, цивільно-правові та інші);

- процесуально-правові відносини, що виникають на основі норм процесуального права та є похідними від матеріальних правовідносин (наприклад кримінально-процесуальні, цивільно-процесуальні тощо).