§ 2.3. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ТЕРИТОРІЇ

Термін «територія» походить від латинського слова terra, що в перекладі означає — земля, суша.

У науковій літературі можна зустріти різні погляди науковців на сутність та зміст поняття «територія».

В науковій літературі з огляду напряму дослідження висловлюються різні підходи щодо розуміння поняття «територія»:

в географічному сенсі територія здебільшого розглядається як частина географічного простору і простору загалом;

у соціальному контексті територія розглядається як складова суспільної організації: «Суспільство - сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалася історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів» [2, с. 559]. При цьому, соціальний простір як продукт людської діяльності та сукупність об’єктивних взаємин між індивідами не є тотожним території, хоча він реалізується через фізичний простір і тому має певні територіальні ознаки [3, с. 55; 4, с. 5-6].

соціологічний підхід - територія розглядається з позиції соціального простору, колективної ідентичності, становленням ідеального громадянського суспільства;

політологічний підхід до розуміння території вказують на те, що територія тісно пов’язана із державою, її політико-територіальним устроєм та правовим статусом, територіальною формою влади;

з точки зору геополітики, територія - це геостратегічний простір — світовий простір, де можуть виділятися райони (регіони, зони) життєво важливих національних інтересів тієї чи іншої держави.

з позиції державного управління під територією розуміється «багатофункціональна соціально-економічна система, яка має просторове розташування та відносну відокремленість від зовнішнього середовища, складається з кількох компонентів, серед яких: групи елементів, зв’язки та відносини між ними, а також процеси, що відбуваються шляхом реалізації різних комбінацій їх взаємодії» [5, с. 11]. Таке розуміння території вказує на її системний характер, наявність зв'язків та взаємодії елементів в межах певного простору.

Територія, як державно-правова категорія юриспруденції, у різні історичні періоди розумілася по-різному в залежності від її статусу і основного призначення, під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, в залежності від розвитку правової системи (міжнародного і національного права).

В цілому, становлення поняття державної території відбувалося одночасно зі становленням і розвитком держав. Уже з появою перших держав поставала потреба у визначенні просторових меж та закріпленні правового статусу їх територій. Так, у рабовласницький період, де суверенітет був тотожній земельній власності, важливим було визначення меж територій держав. В свою чергу у феодальній державі її суверенітет здебільшого ототожнювали із земельним власником. Відповідно розміри феодальної держави безпосередньо залежали від її земельної власності.

Дещо змінилась ситуація у державах, де значно зросла роль саме державної влади. У таких державах державна територія сприймалась як простір у межах якого існує держава, а монарх здійснює владу.

Як владу держави розглядали державну територію і науковці радянського періоду. Так, в енциклопедії держави і права 1925 року (під редакцією П. Стучка) територія (державна) визначалась як та область, на яку розповсюджується верховна влада держави.

Концепт «територія» у працях класиків юриспруденції трактується як територіальна основа будь-якої держави, невідчужуваний елемент «особистості» держави та місце її розвитку.

Найбільш повний і детальний аналіз території в юридичній науці був здійснений юристами-міжнародниками. Зокрема, у широкому значенні слова, під територією в міжнародному праві розуміються різноманітні простори земної кулі з її сухопутною і водною поверхнею, надрами і повітряними просторами, а також космічний простір і небесні тіла, що знаходяться в ньому [2, с. 143; 3, с. 254]. Деякі вчені до території включають також штучні об'єкти та споруди (космічні об'єкти, стаціонарні морські платформи й ін.) [4, с. 127]. Відповідно, термін «територія» використовується в міжнародному праві для позначення земного, а також позаземного простору, відмежованого від інших просторів певними межами, і такого, що має визначений юридичний статус (наприклад, статус державної території) і відповідний йому правовий режим.

Поняття «правовий статус» і «правовий режим» використовуються в якості критерію для юридичної класифікації територій. Хоча багато юристів-міжнародників ототожнюють ці поняття, Вважається, що вони усе ж мають різне тлумачення.

Під правовим статусом території слід розуміти її базисну правову характеристику, визначення її основної приналежності відповідно до міжнародно-правової класифікації територій (наприклад, державна територія, міжнародна територія й ін.).

Правовий режим виступає у виді визнаних міжнародному праві й у законодавстві держав специфічних рис і характеристик певної території, що в сукупності визначають і обумовлюють певний, відмінний від інших, порядок її використання. Наприклад, у категорії державної території можуть існувати такі правові режими, як: - внутрішні морські води - територіальні води (територіальне море), В категорії міжнародних просторів: - відкрите море, - морське дно за межами національної юрисдикції і т.д. І навпаки, правовий режим територій, що мають різну юридичну природу, може мати багато спільного, наприклад, правовий режим міжнародних каналів і відкритого моря.

Уся територія Землі відповідно до її правового режиму може бути класифікована на такі категорії:

1) державна територія, тобто територія, яка розташова на в межах державних кордонів тієї чи іншої держави і на яку поширюється повна та виключна влада цієї держави;

2) території з міжнародним режимом — території, які не входять до складу державної території: водні простори за межами виключних економічних зон прибережних держав, Міжнародний район морського дна, Антарктика, космічний простір, Місяць та інші небесні тіла.

3) території зі змішаним режимом — це території, на які одночасно поширюється дія норм і міжнародного, і національного права.

До них належать, по-перше, прилеглі та виключні економічні зони і континентальний шельф прибережних держав, які не входять до їх території, і, по-друге, міжнародні річки, міжнародні протоки, що перекриваються територіальним морем прибережних держав, і міжнародні канали, що входять до складу територій прибережних держав.

4) території з особливим міжнародним режимом — це демілітаризовані і нейтралізовані зони і зони миру (до них належать, зокрема, архіпелаг Шпіцберген, Аландські острови, Додеканезькі острови, острів Пантеллерія, Панамський та Суецький канали, Місяць та інші небесні тіла).

Демілітаризована територія — це така частина державної території, у відношенні якої держава прийняла міжнародне зобов’язання скоротити або не мати в її межах військових укріплень і споруд, визначених видів озброєнь і збройних сил. Такі території створюються на основі міжнародних угод (договорів) між заінтересованими державами з метою забезпечення взаємної міжнародної безпеки.

Нейтралізована територія — поняття більш широке, ніж демілітаризована територія, оскільки під нею розуміється встановлення міжнародними угодами такого статусу території, при якому забороняється її використання в якості театру воєнних дій або в якості бази для ведення воєнних дій в інших районах світу [1, С. 145-146].

За ознакою суверенності на нашій планеті виділяють території таких видів:

✓ суверенні держави (на сьогодні у світі існує понад 190 суверенних держав, які володіють територією, що обмежується сухопутними та морськими кордонами; де створено системи законодавчої, виконавчої та судової влади, валютно-грошову систему, митну службу, органи безпеки, національні збройні сили тощо);

✓ залежні країни й території, що під політичним чи військовим контролем однієї з суверенних держав і мають різний статус (колонії, протекторати, підопічні території);

✓ невизнані держави (вони мають всі необхідні атрибути державної

влади, економічну самостійність, але не признані світовим співтовариством: Придністровська Молдавська республіка, Абхазія,

Нагірний Карабах, Турецька Республіка Північного Кіпру);

✓ спірні території - території, на які претендують кілька держав (У світі існує понад 300 ділянок і територій, що є спірними.

✓ води відкритого моря (перебувають у загальному користуванні всіх, серед них і внутрішньоконтинентальних держав; поза кордонами територіальних вод усі держави мають право на вільне судноплавство, вільний переліт над морем, вилов риби тощо);

✓ Антарктида і Антарктика (згідно міжнародного договору від 01.12.1959 року - нейтральну демілітаризовану територію, на якій діє принцип вільних наукових досліджень) [2].

1 Міжнародне право : підручник / А. В. Войціховський ; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 544 с.

2 Сучасна політична карта світу. http://geografia.at.ua/index/3_suchasna_politichna_karta_svitu/0-1353