§ 2.2. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ

Держава як продукт суспільного розвитку є складним соціальним явищем, тісно пов’язаним і багато в чому залежним від економічного, політичного і культурного розвитку суспільства. Держава - це форма організації політичної влади, що покликана впорядкувати суспільні відносини на певній території.

Пізнання ознак держави є складним, оскільки залежить від постійної зміни економічних, соціальних, класових, духовних, релігійних, національних та інших чинників, що визначають її сутність і зміст^{[47] [48].}

Визначення держави зустрічаємо вже в мислителів стародавніх часів. Грецький філософ Платон уявляв ідеальну державу як ієрархію трьох станів: правителів-мудреців, воїнів і чиновників, селян і ремісників. Основоположник утопічного соціалізму Т. Мор стверджував, що держава - це змова багатих проти бідних. У свою чергу Т. Гоббс назвав державу «природним тілом»^[49]. І. Кант вважав, що держава - це об’єднання людей, підвладних правовим законам^[50]. Г. Гегель писав про державу як про «ходу Бога у світі»^[51].

З часом характеристики держави поглиблюються, стають ширшими і точнішими. Своє визначення держави запропонував Б.О. Кістяківський: держава є правовою організацією народу, що повинна діяти відповідно до соціальних інституцій та регуляторних процедур і правил^[52].

У радянській юридичній літературі панували уявлення про державу,

що походили від ідеї класового устрою суспільства, в світлі якої вона розглядалася «як знаряддя, машина для придушення одного класу іншим», «організація економічно пануючого класу» тощо.

Уже в 60-і роки радянським політикам і юристам стає зрозуміло, що необхідні нові підходи до розуміння та визначення держави.

Сучасний період розвитку держави характеризується тим, що її метою є всебічний розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав і свобод. Усе це знаходить своє відображення в сучасних державах - правових, демократичних, соціально-орієнтованих.

Необхідно зазначити, що держава повністю не зливається з суспільством, не розчиняється в ньому, вона є організацією, яка певним чином відокремлена, інституалізована у вигляді механізму держави (державної системи), має власні закономірності становлення, функціонування та розвитку, особливі потреби та інтереси. Тому вивчення характеристик держави повинно здійснюватись як з точки зору єдності держави й суспільства, так і їх відокремленості. Методологічним підходом до подібного аналізу поняття, сутності та призначення держави є розуміння держави як особливої форми організації суспільства.

Отже, держава - це суверенна, незалежна, політико-

територіальна організація влади неоднорідного (поліетнічного) суспільства, яка виражає, узгоджує і забезпечує інтереси населення шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки за участю спеціальних органів управління та правового примусу, вирішує загальносуспільні справи і виступає повноправним суб’єктом міжнародно-правових відносин²³.

До основних суттєвих ознак поняття «держава» відносять такі:

1) наявність території, під якою традиційно розуміють простір, у межах якого здійснюється державна влада.

У складі території держави необхідно розрізняти: а) реальну, фактичну територію, межі якої чітко визначені міжнародними договорами і внутрішнім законодавством; б) квазітериторію (уявну територію), що постійно змінює свої розміри й конфігурацію.

Реальна територія містить у собі: а) сухопутний простір; б) водний простір (акваторія) - територіальне море й внутрішні води; в) повітряний простір (аероторія), розташований над сухопутним і водним просторами: ^{[53] [54] [55]}

г) надра, що розташовуються під сухопутним і водним просторами (дивись Закон України «Про державний кордон України № 1777-XII від 04.11.91) 1.

До квазітериторії відносять:

- військові кораблі й літальні апарати, а також морські й повітряні судна, що перебувають на некомерційній державній службі, незалежно від їхнього місцезнаходження;

- торговельні морські й повітряні судна під прапором певної держави, що перебувають у відкритому морі або в повітряному просторі над відкритим морем;

- космічні об'єкти, що належать державі;

- трубопроводи й підводні кабелі;

- нафтові й інші добувні вишки у відкритому морі;

- території дипломатичних представництв і консульств;

2) населення - пов'язана однаковим походженням і мовою культурна спільність людей, яка знаходиться під юрисдикцією держави та на котру поширює свій вплив національне законодавство;

3) суверенітет, тобто політико-правова властивість влади, що закріплена нормативним актом та характеризує державну владу як верховну, незалежну, неподільну та єдину.

У Декларації про Державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. зазначені такі ознаки державного суверенітету України:^{[56] [57]}

- верховенство - відсутність іншої державної влади на території країни;

- самостійність - можливість

самостійно приймати рішення всередині країни і зовні при дотриманні норм національного і міжнародного права;

- повнота - поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;

- неподільність влади держави в межах її території - єдність влади в цілому і тільки функціональний її поділ на галузі влади: законодавчу, виконавчу, судову;

- незалежність у зовнішніх

відносинах - можливість самостійно приймати рішення зовні країни при дотриманні норм міжнародного права і повазі суверенітету інших країн;

- рівноправність у зовнішніх відносинах - наявність у міжнародних зв'язках таких прав і обов'язків, як і в інших держав.

Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від величини їхньої території, кількості населення, форми правління і устрою. Державний суверенітет є основним принципом міжнародного права.

4) наявність системи органів та інших організацій, які створюються державою для виконання її завдань і здійснення функцій і охоплюються поняттям механізм держави. Частина органів держави, що створюється для реалізації владних повноважень охоплюється поняттям апарат держави;

5) здатність розробляти загальнообов’язкові правила поведінки, що визначаються як норми права. За допомогою норм об’єктивного права держава визначає зміст прав і обов'язків учасників суспільних відносин, а також забезпечує обов'язковість своїх рішень;

6) державна влада як здатність і можливість здійснювати свою волю, впливати на діяльність, поведінку людей за допомогою різних засобів (авторитету, права, примусу тощо).

До факультативних суттєвих ознак категорії «держава» відносять такі:

- наявність Конституції;

- наявність державних символів (прапор, герб, гімн, а для держави, що за формою правління є монархією, додатковим символом вважається монарх);

- наявність громадянства;

- наявність грошової одиниці;

- участь держави в міжнародних органах і організаціях тощо^[58].

Необхідно зазначити, що у вітчизняній юридичні науці термін «сучасна держава» використовується в таких значеннях:

- держава, яка існує в теперішніх умовах;

- держава, що відповідає певним вимогам, які прийняті міжнародним співтовариством, а саме: принципам демократії, верховенства права, поділу влади, політичного та ідеологічного плюралізму, соціальної справедливості тощо.

Серед ознак сучасної держави також виокремлюється її визнання світовим співтовариством. Усі разом ознаки утворюють своєрідну нормативну оцінку держави, через призму забезпечення прав людини, створення умов для ефективного контролю за здійсненням державної влади, забезпечення цілісності цивілізованого і культурного розвитку особи та суспільства.

Так, у сучасному світі існує 252 країни, але є серед них: 195 незалежних держав, з яких 193 держави-члени ООН, дві держави- спостерігача (Святий Престол, Палестина); 10 держав із невизначеним статусом, тобто які офіційно визнані однією чи декількома державами-членами ООН або визнані частково;

46 володінь, що мають постійне, корінне населення і власне громадянство, але не є незалежними чи мають особливий статус¹. Окрім того, поза межами цих держав є більш як 30 територій, які не мають постійного населення; або є спірними чи нейтральними територіями і таке інше^{[59] [60]}

Специфіку існування сучасної держави неможливо розкрити без використання геополітики^[61] як поєднання територіальних особливостей держави з формами та методами реалізації державної влади. При цьому просторове буття сучасної держави не може обмежуватися лише власною територією. Необхідно взяти до уваги географічні, історичні, політичні та інші фактори, що впливають на стратегічний потенціал держави.

Сучасна геополітика є системою відносин взаємозалежності, де національна безпека стає вже не стільки як військова, але і як економічна, екологічна, культурна проблема. Таким чином, сучасна держава - це результат зміни менталітету людей, сприйняття ними не лише колишніх традицій державності, але й використання загальнолюдських цінностей, урахування змін, що відбуваються у світі.

Вихідною для загальнотеоретичної характеристики поняття «держави» є категорія «сутність», під якою розуміють відносно стійку сукупність глибинних, необхідних, внутрішніх властивостей, зв’язків і відносин об’єкта.

Сутність держави розвивається в міру того, як розгортається опосередкована нею суперечність, і виявляє себе зовнішньо як висхідний рух від державності до держави. Сутність держави виявляється у процесі її дослідження як юридичної категорії, що використовується всіма юридичними науками, та її сприйнятті як феномена.

Сутність держави розглядається через її властивості, які полягають у тому, що вона:

- всеохоплююча організація - об'єднує в єдине ціле всіх членів суспільства (більшість населення пов'язана з державою стійкими відносинами підданства або громадянства), відображує та забезпечує як загальносуспільні інтереси і потреби, так і інтереси й потреби його членів (усі інші соціальні організації - політичні партії, професійні та молодіжні спілки, трудові колективи тощо - охоплюють лише окремі верстви населення);

- територіальна - об'єднує членів суспільства (своїх громадян) за територіально ознакою, територія визначає просторові межі поширення її компетенції;

- офіційна організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені як усередині держави, так і за її межами;

- універсальна організація - об'єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються різних сфер їх життя;

- верховна (суверенна) організація - є вищою за значенням та силою об'єднанням суспільства, всі інші соціальні організації у сфері загальносуспільних інтересів підпорядковані їй;

- централізована організація - державні організації мають ієрархічну структурну побудову, тобто нижчестоящі організаційні структури (регіональні (місцеві) органи державної влади, державні підприємства і установи) підпорядковані вищестоящим - загальнодержавним органам державної влади (парламенту, президенту, уряду);

- володіє спеціальним апаратом публічної влади, повноваження якого поширюються на все суспільство, а також іншими державними організаціями, що безпосередньо забезпечують вирішення загальносуспільних справ;

- здатна надавати своїм велінням загальнообов’язковий характер, що забезпечуються можливістю застосування державного примусу;

- пов’язана з правом - організовує життя на правових засадах; право юридично оформлює державу та державну владу та тим самим робить їх легітимними, тобто законними; держава здійснює свої функції в правових формах;

- встановлює та збирає податки і збори - це обов'язкові платежі грошима, які стягуються державою.