9. Календар.

Система відліку великих проміжків часу з поділом на окремі періоди – роки, місяці і доби – називається календарем. За основу календарних одиниць лічби часу взято природні одиниці часу: сонячний рік, синодичний місяць і сонячну добу.

Незалежність основних одиниць часу зумовлює існування трьох типів календарів: сонячний, місячний і місячно-сонячний. У сонячному календарі основною одиницею є тривалість тропічного року 365,2422 середньої доби. Сучасний календар сонця. В основу місячного календаря покладено тривалість синодичного місяця (29,5 доби). Рік у ньому 354 або 355 доби. (12 місяців по 29,5 доби).

Порядкові номери років у календарях ведуться від умовного початку що називається ерою.

Сучасний календар складається з основних елементів сонячного римського календаря, який був розроблений Олександрійським астрономом Созігеном і введений в 45 році до нашої ери Юлієм Цезарем.

Рік у ньому становив 365,25 сонячної доби, для зручності три роки по 365 діб, а четвертий 366 діб. Всі роки, номери яких діляться на 4 називаються високосними.

Рік складається з 12 місяців тривалість і назви яких збереглися в європейському і російському календарях. Дійшов до нашого часу і вавілонський семиденний тиждень.

В Юліанському календарі різниця між календарним і тропічним роком становить 0,0078 доби. За 128 років вона збільшується на 1 добу.

На кінець XVI ст. відставання становило 10 діб. В кінці XVI ст. італійський професор математики Луїджі Ліліо Тараллі запропонував проект нового календаря. Який був затверджений папою Римським Григорієм XIII у 1852 році. Новий календар називається григоріанським або новим стилем. У папській буллі наказувалось вважати наступний після 4 жовтня 1582 р. день не 5 а 15 жовтня. Так було ліквідовано 10 діб відставання. Щоб надалі не допускати відставання домовились з кожних 400 років вважати 97 високосних і вважати простими ті вікові роки в яких число сотень не ділиться на 4 (1700, 1800, 1900).

Юліанські дні.

Задачу про число діб, що пройшли між двома заданими датами зручніше розв’язувати при допомозі юліанського періода або юліанських днів.

Юліанськими називаються дні що рахуються безпосередньо безперервно з 1 січня 4713 року до нашої ери.

Початком кожного юліанського дня вважають середній грінвічський полудень. В астрономічних календарях або в спеціальних таблицях подають цілі числа юліанських днів, які пройшли від початку до даної дати.

Початком рахунку юліанських днів умовний. Його запропонував в ХVIст. нашої ери Скалігер. Як початок великого періоду в 7980 років, який являється добутком трьох менших періодів:

1) 28 років – період через який повторюється розподіл днів тижня по днях року.

2) 15 років – період, що застосовувався в римській податковій системі.

3) 19 років – метонів цикл

Метонів цикл – число років через які місячні фази знову припадають на ті ж календарні числа.

Лінія зміна дат.

За міжнародною угодою лінія зміни дат проходить в більшій своїй частині по меридіану віддаленому від грінвічського на 180° і відступає від нього на захід біля островів Врангеля і Алеутський і на схід – біля Чукотського півострова, островів Фіджі, Самоа, Тонгатабу, Керадек і Чатам.

На захід від лінії зміни дати дата місяця завжди на одиницю більша ніж на схід від неї. Тому після перетину цієї лінії із сходу на захід необхідно збільшити календарну дату на одиницю. Наприклад. Якщо корабель перетинає демаркаційну лінію 10 травня ідучи з заходу на схід. То на кораблі дата опівночі, яка наступить на кораблі після перетину цієї лінії не зміниться (дві доби підряд датуються як 10 травня). І навпаки. Якщо корабель перетинає цю лінію 10 травня ідучи з сходу на захід то опівночі, яка наступить після перетину цієї лінії дата змінюється на 12 травня, а доби з датою 11 травня на кораблі не буде.