1. Загальні характеристики подвійних зір.

Подвійність можна встановити за спостереженнями власних рухів зір, які утворюють пару. І коли видно тільки одна із зірок, яка здійснює взаємний рух. В цьому випадку шлях зорі на небі виглядає як хвиляста лінія.

Тепер відомо десятки тисяч тісних візуально подвійних зір. Із них лише 10 % впевнено виявляють відносний орбітальний рух і лише для 1 % (≈ 500 зір) можна надійно обчислити орбіти.

Рух компонентів відбувається за законами кеплера. Обидва компоненти описують еліптичні орбіти однакового ексцентриситету навколо спільного центра мас. Такий ж ексцентриситет має орбіта зорі-супутника відносно головної зорі. Велика піввісь орбіти відносного руху навколо головної зорі дорівнює сумі великих півосей орбіт обох зір відносно спільного центра-мас, а величина великих півосей цих двох еліпсів обернено пропорційні масам зір.

Якщо із спостережень відома орбіта відносного руху, то за формулою визначають суму мас компонентів подвійної зорі. Якщо відоме відношення півосей, то можна визначити відношення мас.

Визначення елементів орбіт

Нехай супутник S₂ рухається відносно головної зорі S₁. a = а₁ + а₂ – головна піввісь еліпса відносного руху, а₁ i а₂ – великі півосі орбіт кожної зорі навколо спільного центру. Головна зоря S₁ знаходиться у фокусі еліпса . Точка А – апоастр, точка П – пернаетр.

Рух супутника відносно головної зорі характеризується елементами орбіти:

1) а – велика піввісь;

2) l – ексцентриситет орбіти визначає форму орбіти;

3) і – кут нахилу орбіти (положення площини орбіти відносно спостерігача;

4) Т – період обертання – характеризує рух супутника;

5) момент проходження супутника через периаетр.

Вузлами називаються точки перетину орбіти з картинною площиною. Кут в площині орбіти від вузла до периаетра називається довготою периаетра. В картинній площині положення вузла визначається позиційним кутом Р – від напряму на полюс світу до вузла.