1.4. Об’єкти наукової і науково-технічної експертизи

Потенційно об’єктом наукової і науково-технічної експертизи може бути будь-який матеріальний предмет навколишнього середовища – результати інтелектуальної діяльності й інші результати творчості [152, с.

Постає питання, щодо того чи може бути об’єктом наукової або науково-технічної експертизи сама людина як конкретний індивід, адже закон не містить таких обмежень.

Окремі, наприклад, феноменальні здібності людини можуть бути об’єктом принаймні наукової експертизи.

Проте Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» в ст. 5 наводить перелік конкретних об’єктів, що можуть бути піддані експертизі.

Висновок про те, що об’єктом наукової і науково-технічної експертизи можуть бути об’єкти, що оточують людину, підтверджується таким переліком: діючі об’єкти техніки (у тому числі військової) і промисловості, споруди, природні об’єкти тощо, стосовно яких виникає потреба отримати науково-обґрунтовані експертні висновки.

Постає запитання, чому експертизі можуть бути піддані тільки діючі об’єкти техніки. Таке обмеження не відповідає реальному стану речей. Нерідко виникає необхідність провести наукову або науково-технічну експертизу техніки, що давно не використовується, тобто не є діючою. Наприклад, виникла необхідність встановити джерело негативного впливу на навколишнє середовище. Виникла підозра, що таким джерелом могла бути вже не діюча техніка.

Частіше може виникати необхідність у проведенні наукової або науково-технічної експертизи техніки, яка ще не використовувалася, тобто, є недіючою.

Не зрозуміло також, чому об’єктами експертизи можуть бути тільки споруди, а звичайні будівлі не підлягають експертизі. Адже, поняття «споруда» й «будівля» за своїм змістом не співпадають.

Найчастіше об’єктами наукової і науково-технічної експертизи бувають різного роду проекти, програми, пропозиції, які перед їх реалізацією мають бути піддані експертизі. Експертний висновок повинен дати відповідь на запитання про доцільність прийняття зазначених програм, їх упровадження й подальшого використання. Разом із тим закон виділяє окрему групу об’єктів, що підлягають обов’язковій науковій або науково-технічній експертизі.

Зазначені об’єкти не можуть реалізовуватися або використовуватися без наукової чи науково-технічної експертизи. Це передусім національні й державні наукові й науково-технічні програми; міжнародні наукові й науково-технічні програми, що реалізуються на підставі міжнародних договорів України в межах її території; галузеві й міжгалузеві програми у сфері наукової і науково-технічної діяльності; інноваційні програми й програми державного значення.

У доцільності обов’язкової наукової чи науково-технічної експертизи щодо наведеного переліку об’єктів сумніву не виникає. Проте є нечіткі терміни. Наприклад, не зрозуміло, яка різниця між національною програмою, державною науковою й науково-технічною програмою.

Викликає подив норма про галузеві й міжгалузеві програми, що належать тільки до наукової і науково-технічної сфери. Видається, що й ця норма не відповідає реальному стану речей. Можуть бути галузеві й міжгалузеві програми, що за своїм змістом не належить до наукової або науково-технічної сфери, проте вони не поступаються їм за своєю важливістю й значенням. Але закон є закон.

У законі слід дати визначення поняття «інноваційної програми», враховуючи новизну цього терміну. Інновація (нововведення) як об’єкт – нова техніка, нова технологія, що є результатом досягнень науково-технічного прогресу.

Отже, саме поняття «інновація» має два значення. Але в будь-якому значенні інноваційна програма підлягає обов’язковій науковій і науково-технічній експертизі.

Значну групу складають об’єкти, доцільність проведення наукової або науково-технічної експертизи щодо яких вирішують самі організації і установи, до компетенції яких належить вирішення відповідних питань. Іншими словами, якщо така організація (установа) знайде за доцільне провести наукову чи науково-технічну експертизу щодо певного об’єкта, то такій експертизі підлягають: окремі науково-технічні програми; науково-технічна продукція; науково-дослідні роботи (фундаментальні й прикладні дослідження в усіх галузях наукової діяльності; дослідно-конструкторські роботи), комплекс робіт, що виконуються на основі технічних завдань із метою розроблення дослідно-конструкторської документації.

Наведена група об’єктів стосується науково-технічної діяльності. Більшість із них уже зараз підлягають обов’язковій науковій або науково-технічній експертизі. Науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи, виконані з метою розроблення дослідно-конструкторської документації, що планується реалізувати, підлягають обов’язковій науковій або науково-технічній експертизі. Жоден господарник не стане впроваджувати у виробництво програму, науково-дослідну чи дослідно-конструкторську розробку, якщо в нього не буде впевненості в економічній чи іншій доцільності її використання.

Окремим своєрідним об’єктом наукової і науково-технічної експертизи є науково-технічна продукція. Під цим терміном прийнято розуміти широке коло об’єктів, починаючи від науково-дослідної і дослідно-конструкторської документації до промислової продукції технічного призначення.

Щодо промислових виробів технічного призначення, то в наш час важко сказати, які саме промислові вироби технічного призначення не підлягають обов’язковій науковій і науково-технічній експертизі.

Зростання кількості об’єктів, що підлягають обов’язковій науковій чи науково-технічній експертизі, зумовлюється наявністю збільшення кількості самих експертиз. Із часом їх кількість буде постійно й невпинно зростати, але чи готова наша держава забезпечити своєчасне і якісне проведення необхідних наукових і науково-технічних експертиз, це зумовлюється наявністю відповідного науково-технічного потенціалу [58, с. 101].

Україна сьогодні має досить потужний науково-технічний потенціал, здатний забезпечити якісне і своєчасне проведення таких експертиз. Проте організація наукової і науково-технічної експертизи, система експертних організацій не відповідає сучасним вимогам. Часом окремі експертизи проводяться не на належному науковому й науково-технічному рівні, протягом тривалого часу і не завжди здатні виконати поставлені перед ними завдання.

Ще одну групу об’єктів наукової і науково-технічної експертизи складають результати наукової діяльності. При цьому мається на увазі, що зазначені об’єкти можуть піддаватися як науковій так і науково-технічній експертизі. До цієї групи закон відносить наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів, наукових доповідей, опублікованих монографій чи посібників. До цієї групи належать дисертації, дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи. Ця частина ст. 5 закону доповнена новими абзацами.

Об’єктами експертизи можуть бути також права на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку й ефективність науково-технічних та інноваційних проектів.

Зазначені норми закону не мають необхідної чіткості, зокрема, не зрозуміло, що таке «наукові праці у вигляді спеціально підготовлених рукописів».

Початкова форма наукової роботи, якого б рівня вона не була, незалежно від її призначення й значущості, завжди буде рукописом, написаним від руки, надрукованим на друкарській машинці або поданим в електронному вигляді.

Наступна норма також не має чіткого змісту. Як, наприклад, розуміти тезу про те, що об’єктом наукової і науково-технічної експертизи може бути процес упровадження результатів наукових досліджень і розробок, інші види наукової і науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу. Адже коли результат наукового дослідження або розробка вже впроваджується, то експертиза вже ні до чого. Процес упровадження того або іншого досягнення може бути об’єктом наукової або науково-технічної експертизи як технологічний процес. Якщо законодавець мав на меті це, то слід було чітко сказати, що мова йде про технологію.

До цієї ж групи Закон відносить інші види наукової і науково-технічної діяльності, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу.

Закон наголошує, що інші об’єкти наукової і науково-технічної діяльності можуть стати об’єктом наукової і науково-технічної експертизи, якщо вони сприяють прискоренню науково-технічного прогресу. Але залишаються питання з багатьма «а якщо»:

- вони не сприяють, а, навпаки, гальмують науково-технічний прогрес;

- ці об’єкти наукової чи науково-технічної діяльності сприяють прискоренню не науково-технічного прогресу, а, наприклад, лікуванню людей або тварин, економічному або соціальному прогресу;

- у процесі їх реалізації виникає необхідність у науковій чи науково-технічній експертизі, хіба такі об’єкти не можна піддавати цій експертизі.

Таке обмеження не виправдане й не доцільне. У переліку об’єктів, що підлягають науковій чи науково-технічній експертизі, не значаться проекти законодавчих та інших нормативних актів. Між тим вони конче потребують такої експертизи [179].

До першої і другої груп об’єктів наукової і науково-технічної експертизи закон відносить також інші об’єкти наукової і науково-технічної діяльності, щодо яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обґрунтованого експертного висновку [58, с. 100]. До цих груп додаються дисертаційні дослідження, науково-технічна документація на раціоналізаторські пропозиції, винаходи.

Стаття 5 закону надзвичайно важлива за своїм змістом. У ній поєднані різнорівневі й різнозмістовні об’єкти, що не можуть складати єдине ціле. Наприклад, дисертації і раціоналізаторські пропозиції, винаходи.

Передусім дисертації проходять багатоступеневі наукові експертизи – кафедра, опоненти, вчена спеціалізована рада, експертна рада Вищої атестаційної комісії України [162]. Лише в спірних випадках може виникнути необхідність у проведенні ще однієї наукової експертизи, коли науково-теоретичний рівень дисертації викликає певний сумнів. Проте це вже спеціалізована наукова експертиза. Але ставити в один ряд дисертації, науково-технічну документацію на раціоналізаторські пропозиції не коректно. Ці об’єкти наукової і науково-технічної експертизи належать до різних категорій. Питання може полягає в тому, чому об’єктом експертизи оголошується науково-технічна документація (що часто складається із заяви раціоналізатора про прийняття до впровадження його раціоналізаторської пропозиції і резолюції відповідної службової особи про відхилення або прийняття її до впровадження) [130, с. 4], а не сама раціоналізаторська пропозиція, яку перед упровадженням перевіряють на доцільність її використання, але таку перевірку навряд чи можна відносити до розряду наукових або науково-технічних експертиз. Не часто раціоналізаторські пропозиції піддавалися науковій чи науково-технічній експертизі, а в сучасних умовах взагалі перестали бути об’єктом наукових чи науково-технічних інтересів.

Окремо стоїть питання про наукову й науково-технічну експертизу винаходів. По-перше, постає питання, чому тільки винаходів. Адже до кола об’єктів промислової власності належать не тільки винаходи. Коли приймався Закон України «Про наукову й науково-технічну експертизу» (10 лютого 1995 р.), Україна прийняла пакет законів про інтелектуальну власність, в яких ідеться про охорону прав не тільки на винаходи. Отже, якщо говорити про експертизу винаходів, то слід назвати й інші об’єкти промислової власності, що також підлягають експертизі [94 с. 207]. Проблемне питання полягає в тому, що експертиза винаходів та інших об’єктів промислової власності проводиться за іншими правилами, викладеними в законах про промислову власність. [147, с. 20].

Не зрозумілим є внесене пізніше доповнення до ст. 5 закону, в якому йдеться про експертизу прав на об’єкти інтелектуальної власності, включаючи їх вартісну оцінку, зокрема, про яку наукову чи науково-технічну експертизу прав на об’єкти інтелектуальної власності йде мова. Адже права суб’єктів промислової власності чітко визначені у відповідних законах, з якими можна погоджуватися або ні, але потреби в їх експертизі немає. Вони вже проаналізовані Верховною Радою України, коли приймалися відповідні закони. Якщо ж мова йде про якусь іншу експертизу прав, то слід визначити більш чітко.

Що стосується ефективності науково-технічних та інноваційних програм, то тут можна зауважити: науково-технічні програми й інноваційні програми це по суті одне й те ж.

Завершується ст. 5 цього закону нормою про те, що науковій і науково-технічній експертизі можуть бути піддані інші об’єкти наукової і науково-технічної діяльності, стосовно яких виникає потреба у проведенні експертизи, отриманні науково обґрунтованого експертного висновку. Іншими словами, науковій і науково-технічній експертизі може бути підданий будь-який об’єкт наукової і науково-технічної діяльності, якщо в цьому виникає потреба. Тому недоцільно наводити повний перелік об’єктів, що можуть бути піддані даній експертизі, а зазначити лише об’єкти, які підлягають обов’язковій експертизі. Усі інші можуть бути піддані експертизі, якщо в цьому виникає потреба.