Сила Хреста.

Хресне Знамення, як охоронна сила, набуло в народньому житті великого і, часом, дивного застосування. Воно широко ввійшло до старих обрядів і вірувань; так, треба конче хреститися, коли гримить, а особливо вперше.

Побачивши вперш^ місяця новика, треба перехреститися, щоб щастило цілий місяць. При запалюванні світла ввечері треба конче перехреститися, бо до хати входить бог вогню. Пивши воду, перехрестись, а то нечисть влізе тобі до нутра з водою. Коли починається цілий буханець, то перше, ніж його різати, треба його" тричі перехрестити зо споду ножем, а тоді вже різати, Лізучи в воду, перехрестись, а то водяник утопить тебе. Так само перехрестися, входячи в ліс, щоб по- лісун не причепився й не збив тебе з дороги. Падає вночі зоря з Неба, перехрестися, бо то людина померла. Коли позіхаєш, перехрестися, щоб ротом не влізла в тебе нечиста сила; перехрестися також, коли чхаєш, щоб на здоров’я було, бо чхання може бути й до пристріту. Робиш заговора — перехрестися на початку й кінці його, й т. ін., — силу Хреста народ уживає при кожній потребі в житті.

Нечиста сила особливо розгулює вночі й любить знущатися над заснулим, а тому, клавшися спати, обхрещують всі вікна, двері й усі кути, і проказують: „Хрест у головах, хрест у ногах, на хресті лягаю й хрестом укриваюся”. А до цього додаються й різні Молитви про охорону родини та худоби, напр.: „Поможи, Боже, цю ніч без усякої слабости переночувати, і завтрашньої днинки діждати, та в щасті, в спокої, веселим і здоровим, її в мирі переднювати. Нехай людська й наша худібка буде здорова”^[123]. Дітей на сон хрестить мати.

Звичайно хрестяться перед і по всякій праці, перед і по їді, але за їдою весільною не хрестяться, „Весілля не Похорон” (але це не скрізь).

Про силу Хреста в Початковому Літопису під 1068-м роком читаємо: „Велика сила Хреста: Хрестом перемагаються сили бісовські, Хрестом Господь помагає князям у боях, захищені Хрестом вірнії люди перемагають супротивних супостатів.

Хрестом скоро рятуються в напасті, хто з Вірою його призиває. Нічого біси не бояться, крім Хреста. Коли від бісів находить Мана, треба перехрестити лице Хрестом, і вони проганяються”.

Значення Хреста в людському житті глибоко висловлене в оцій церковній Стихирі: „Крест — хранитель всій вселенній, Крест — красота церковная, Крест — царем держава (сила), Крест — вірним утвержденіє, Крест — Анголам слава і демонам язва”. Це останнє: Хрест — демонам язва, глибоко ввійшло в наше народне життя. В Требнику містяться Чини: Чин Благословенія і Освященія новосоору- женного Креста”, і „Благословеніє Креста к ноше- нію на персах”, а в них навчається: „Крест — от всіх діавольских козней ізбава, прогнаніє і отраженіе всіх козней, навітов же і прилогов діавольских”. Хрест має силу „к прогнанію і разоренію всякія діа- вольскія козні”. Тому в нас така поширена приповідка: „Боїться, як чорт Хреста”.

Схід позостався в повній пошані, як і за дохристиянського часу: завжди моляться, обернувшись лицем на Схід; Храми ставлять Вівтарем на Схід; мерця ховають так, щоб дивився на Схід; помазання Єлеєм нового дому починається зо східньої стіни, і т. ін. Коли якась треба виконується на дворі, напр., Чин Благословення нового колодязя, всі стають обличчям на Схід. Див. у Покажчику Схід.

<< | >>

↑

Источник: Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: Іег. реліг. моноір. К.: АТ «Обереги»,1992. 424 с.. 1992

Еще по теме Сила Хреста.:

- История религий -