§2. Дослідження і спостереження

Для роз’єднання явищ передуючих від явищ подаль­ших нам іноді необхідно змінювати обставини, при яких здійснюється явище, що підлягає вивченню: ми самі пови­нні втручатися в хід явищ і видозмінювати цей останній.

Відмінність між спостереженням і експериментом зво­диться до наступного. У процесі спостереження ми вивча­ємо явища в тому вигляді, у якому вони нам дані в приро­ді. Наприклад, за допомогою спостереження ми вивчаємо властивості такої хвороби, як холера, оскільки ми не мо­жемо викликати її штучно. В експерименті ж ми змінює­мо ті обставини, за яких здійснюється перебіг явища, що вивчаються нами. В експерименті ми довільно змінюємо, зважаючи на нашу потребу, комбінації речей і обставини, а потім уже спостерігаємо отриманий результат. Так, хі­мік, користуючись електричним струмом, роз’єднує дві складові частини води - кисень і водень. Завдяки досвіду ми можемо провести ту видозміну явищ, у якій ми маємо потребу для визначення причинового зв’язку їх.

Легко бачити ті переваги, які представляє експери­мент порівняно з простим спостереженням. Перш за все експеримент сприяє примноженню числа явищ, що ви­вчаються нами. Якщо ми вивчаємо яке-небудь явище тільки за допомогою спостереження, то ми повинні ви­чікувати, коли в природі відбудеться це явище, що ціка­вить нас, наприклад, сніг, атмосферні електричні явища і таке інше. У той час, як за допомогою експерименту ми можемо, штучно відтворювати відоме явище, повторюва­ти його і завдяки цьому звертати увагу на ті сторони яви­ща, які вислизають при простому спостереженні.

За допомогою експерименту можна ізолювати явище, що вивчається нами, відокремити його від усього, що не є важливим для нашої мети, і завдяки цьому ми можемо отримати точний вияв того явища, яке ми вивчаємо.

Крім того, за допомогою експерименту ми можемо та­кож виділяти явища передуючі від явищ наступних, і за­вдяки цьому визначити причиновий зв’язок між ними. До того ж, саме за допомогою експерименту ми можемо виділити ті обставини, які не є істотними для виникнення явища, що вивчається.

Для визначення причинового зв’язку існують чотири способи, або методи дослідження, які у Д.-С. Мілля назва­ні: 1) метод згоди, 2) метод різниці, 3) метод залишків і

4) метод супутніх змін. Завдяки цим методам ми можемо визначити, як зв’язані між собою явища передуючі і яви­ща наступні.