<<
>>

ГЛОСАРІЙ

А

Абіотичне середовище — сукупність неорганічних умов існування організмів.

Абіогенез – гіпотеза, згідно з якою життя на землі виникло з неживої матерії.

Абіотичні фактори – умови та явища зовнішнього середовища, які впливають на організми чи екосистеми (кліматичні, едафічні, гідрологічні, орографічні, геологічні).

Автотроф – продуцент – організм, що синтезує органічну речовину з неорганічних сполук, використовуючи енергію Сонця (за допомогою фотосинтезу) або енергію, що вивільняється в хімічних реакціях (за допомогою хемосинтезу).

Адаптація — процес формування ознак у організмів, що забезпечують їх існування в умовах того чи іншого середовища.

Аерозоль – завислі в повітрі дрібні крапельки рідин чи тверді частки.

Акліматизація – значні морфологічні або фізиологічні модифікації організму у відповідь на тривалу зміну середовища або пристосування организмів до кліматичних, фізико-хімічних і ґрунтових умов нового середовища та до нових біоценозів.

Активний водообмін – швидкість відновлення окремих водних ресурсів гідросфери, яка віддзеркалюється кількістю років і діб, необхідних для повного відновлення водних ресурсів.

Активний намул – намул, насичений бактеріями й іншими мікроорганізмами, які поглинають і розкладають шкідливі забруднення у стічних водах.

Антропогенне забруднення – забруднення, пов’язане з діяльністю людини.

Антропогенні фактори – різноманітні форми людської діяльності, які змінюють біотичні фактори.

Ареал – зона поширення: 1) систематичної групи живих организмів (виду, роду); 2) певного типу угруповань; 3) подібних умов; 4) подібних об’єктів (населених міст).

Б

Безвідхідна технологія — технологія, що дає теоретично досяжний мінімум відходів усіх видів.

Бекерель – одиниця радіоактивності, що дорівнює розпаду одного атома за одну секунду.

Бер (біологічний еквівалент рентгена) – поглинута живою тканиною доза іонізуючого опромінювання, що відповідає одному рентгену.

Біогеоценоз — природна ділянка земної поверхні з певним складом живих і неживих компонентів і динамічною взаємодією між ними.

Біоіндикатори — (грецьк. «біос» — життя, «індикатор» — вказівник) — група особин (угруповань) рослин чи тварин, за наявністю і станом яких, а також за їх поведінкою визначають зміни у навколишньому середовищі.

Біологічний контроль – регуляція чисельності популяцій їх природними ворогами: хижаками, паразитами і патогенними мікроорганізмами.

Біологічна розмаїтість — кількість живих видів — рослин, тварин і мікроорганізмів.

Біологічне забруднення – привнесення у середовище нових, не властивих йому раніше, біонтів; надмірне збільшення чисельності (біомаси) біонтів, які перевищують норму в природних умовах, у тому числі внаслідок набуття ними нових властивостей.

Біологічний кругообіг – обмін речовиною та енергією між організмами і неживою природою, а також між самими організмами за допомогою життєдіяльності різних груп организмів.

Біогеохімічний кругообіг – обмін хімічними елементами між живою речовиною й неорганічним середовищем під впливом біологічного і геологічного факторів.

Біомаса — кількісна оцінка живої речовини, яка припадає на одиницю площі чи об'єму.

Біосфера (грецьк. «біос» — життя, «сфера» — оболонка) — оболонка Землі, в якій існує життя.

Біотичні фактори – сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на інші, всередині, та між видами.

Біотоп – середовище існування біоценозу.

Біохімічне споживання кисню (БСК) – показник забруднення органічними речовинами; показує яку кількість кисню потрібно мікроорганізмам для переробки усієї схильної до розкладання органічної речовини у неорганічні сполучення протягом декількох діб (наприклад, протягом 5 діб – БСК5).

Біоценоз — сукупність популяцій, пристосованих до спільного існування на даній території.

В

Важкі метали – це кольрові метали з щільністю більшою, ніж у заліза (7874 кг/м3) – Pb, Cu, Zn, Ni, Cd, Co, SI, Sn, Bi, Hg.

Вапнування – внесення вапна в грунт на сількогосподарських угіддях.

Вивітрювання – процес руйнування гірських порід під впливом різноманітних атмосферних факторів та живої речовини.

Видове різноманіття – один із основних показників структури біоценозу.

Вірус – збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерій, найпростіших і мікробів.

Вітер – це переміщення мас повітря вздовж поверхні Землі, під час якого вирівнюється концентрація окремих його частин, посилюється газообмін в атмосфері і ґрунті.

Вода – це важливий екологічний фактор, що визначається фізичними властивостями, зокрема, прозорістю, щільністю, теплопровідністю і теплоємністю, а також тікучістю.

Водоймища стоячі: а) дистрофні – (бідні на корм); б) еутрофні – (багаті на корм); оліготрофні – (небагаті на корм).

Водокористування – використання вод (водних об’єктів) для задоволенн потреб населення і галезей економіки (господарсько-питне, комунальне, сількогосподарське, промислове, транспортне).

Г

Гармонізація відносин — сукупність антропогенних заходів, спрямованих на зменшення техногенного тиску на довкілля, збереження біосфери й відтворення екосистем.

Гетеротрофи (консументи) – це організми, які потребують високо енергетичних органічних ресурсів і беруть участь у ланцюзі перетворень, за перебігом яких кожний попередній споживач ресурсу сам, у свою чергу, перетворюються в ресурс для наступного споживача.

Генетичні ресурси – генетичне різноманіття, яке відіграє вирішальну роль у задоволенні всіх потреб суспільства.

Генофонд – сукупність властивостей організму до його пристосування в нових умовах середовища.

Ген – молекулярний носій спадкових властивостей організму.

Гербіцид – речовина, що використовується для вибіркового або суцільного знищення рослин.

Гідросфера — водяна частина біосфери, представлена ріками, озерами, морями й океанами.

Гранично допустима концентрація – 1) для водного об’єкта – концентрація речовини у воді, вище якої вода непридатна для одного чи кількох видів користування; 2) для повітря – максимальна концентрація домішок в атмосфері, віднесена до певного часу осереднення, яка при періодичному чи протягом усього життя людини не зашкодить їй, включаючи віддалені наслідки, а також не шкодить навколишньому середовищу.

Грей – одиниця поглинутої дози іонізуючого випромінювання, коли опроміненій речовині масою 1 кг передається енергія 1 Дж.

Ґрунт – біокосна речовина, що утворилася в результаті взаємодії живих організмів та косної речовини.

Ґрунтові води – води, які знаходяться в ґрунтовому покриві літосфери.

Ґрунтоутворення – процес взаємодії живих организмів та неживої (материнської) породи.

Д

Деградація – занепад, поступове зниження якоїсь якості.

Деградація грунту – процес, що призводить до втрати грунтом родючості під впливом водної й вітрової ерозії, засолення, підтоплення, заболочування та ін.

Дефоліанти — хімічні речовини, що викликають опадання листя рослин.

Довкілля – оточення, у якому функціонує об’єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо).

Е

Еволюція – історичний розвиток живої природи, що веде до її ускладнення й удосконалення.

Екосистема – сукупність организмів, які разом мешкають, та умов їхнього існування, що перебувають у закономірному взаємозв’язку.

Екологічна катастрофа – стихійне лихо, крупна виробнича або транспортна аварія (катастрофа), які привели до надзвичайних негативних змін у середовищі залюднення і, як правило, до масової поразки флори, фауни, ґрунту, повітряного середовища і в цілому природи.

Екологічна експертиза проекту підприємства — визначення ймовірних екологічних наслідків будівництва даного підприємства у порівнянні з бажаним і припустимим станом середовища життя людей.

Екологічна ніша — просторово-часове положення організму в рамках екосистеми: де, коли і чим він живиться; де живе; яке потомство виводить; як зимує тощо.

Екологічна піраміда — графічне зображення співвідношення трофічних рівнів. Може бути трьох типів — чисельності, біомаси, енергії.

Екологічно чистий продукт — продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим з наданням відповідної екологічної відзнаки маркування.

Екологія — наука, що вивчає умови існування живих організмів і взаємозв'язок їх з навколишнім середовищем.

Економіка природокористування — розділ економіки, що вивчає питання економічної оцінки природних ресурсів і оцінки збитків від забруднення навколишнього середовища.

Екосистема — це групування різних видів, що взаємодіють між собою і з навколишнім середовищем таким чином, що можуть зберігатися тривалий час завдяки обміну речовин, енергії та інформації.

Екоцид — значне пригнічення і загибель екосистем, різних організмів, зокрема й людей, під впливом різних (або довготривалих) змін одного чи комплексу екологічних чинників.

Ентропія в екології – необоротне розсіяння енергії екосистеми.

Ерозія ґрунтів – руйнування ґрунтів під дією вітру, води, техніки і міграції.

Ж

Жива речовина – сукупність організмів усієї біосфери або будь-якої її частини, які виражаються в одиницях маси, енергії та інформації.

З

Заболочування грунту – процес, пов'язаний зі змінами водного режиму грунту внаслідок застою поверхневих або підняття ґрунтових вод.

Забруднювальні речовини — речовини, які поступають в середовище існування, що призводить до порушення функціонування екосистем.

Забруднювач – будь-який фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид ( в основному мікроорганізми), які попадають в оточуюче середовище або утворюються в ньому в кількості вище природного.

Заказник – територія чи акваторія, на якій охороняються окремі види рослин і тварин або природні комплекси (озера, болота, ділянки лісу чи степу з рідкісними видами рослин або тварин, печери, унікальні геологічні утворення тощо).

Заповідна справа – теорія й практика організації та збереження заповідних територій різних рангів.

Заповідник – територія чи акваторія, в межах якої охороняються природні об’єкти, що становлять особливу екологічну, генетичну, наукову чи культурну цінність.

Засолення грунтів – нагромадження у верхніх шарах грунту надлишку шкідливих для живих организмів солей.

Зіверт – одиниця еквівалентної дози випромінювання, що дорівнює 100 берам.

Зона летальна – діапазон значень факторів середовища, в якому виживання даного виду неможливе.

Зона оптимуму – діапазон найсприятливіших для існування виду значень факторів середовища.

Зона рекреаційна – частина простору природного середовища, призначеного для відпочинку й туризму.

І

Імміграція – процес перенесення особин певного виду з іншої популяції.

Імунітет – несприятливість живих организмів до збудників захворювань, шкідників та продуктів їхньої життєдіяльності.

Іонізуюча радіація – високо енергійне випромінювання, що внаслідок взаємодії з речовиною утворює в ній іони з електрично–нейтральних атомів і молекул.

К

Катастрофа – подія з трагічними наслідками; непередбачувана і несподівана ситуація, з якою постраждале населення не може упоратися самостійно.

Канцерогени – речовини, що спричиняють розвиток злоякісних пухлин.

Кислотні дощі — дощі, що містять окисли азоту і двоокис сірки.

Клімат – багаторічний режим погоди, який визначається географічною широтою, висотою над рівнем моря, віддаленістю місцевості від океану, рельєфом суші, характерною підстилаючою поверхнею, антропогенними впливами і т.д.

Кліматограми – графічне зображення параметрів клімату даної місцевості.

Консумент – організм, що отримує енергію для життя за рахунок споживання органічної речовини, синтезованої іншими організмами – рослинами чи тваринами.

Л

Ландшафт – географічний комплекс, у якому рельєф, клімат, води, ґрунти і живі організми знаходяться у складній взаємодії й взаємообумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.

Лімітуючі фактори – фактори зовнішнього середовища, які обмежують розвиток популяцій перевершуючи в менший чи більший бік допустимі для виду межі.

Літосфера — тверда поверхня Землі, представлена її верхніми водонепроникними шарами.

Ліцензія на забруднення — оплачуваний дозвіл на викид певної кількості шкідливих речовин рідких чи газоподібних відходів певного складу.

М

Мантія Землі – глибина сфери Землі, розташована нижче земної кори.

Меліорація – система заходів для поліпшення ґрунтів з метою створення сприятливих умов для сільськогосподарського, лісогосподарського та інших виробництв з урахуванням вимог екологічного (раціонального) природокористування.

Міграція – рух організмів, викликаний зміною умов існування в місцях їх проживання або зв’язаний з циклом їх розвитку.

Моделювання — метод дослідження, при якому вивчається як сам об'єкт дослідження, так і інші об'єкти, що знаходяться з ним у певному співвідношенні.

Моніторинг— система спостережень, на основі яких дається оцінка стану біосфери і її окремих елементів.

Мутація – зміна властивостей чи ознак виду під впливом мутагенних факторів.

Мутагени – хімічні речовини чи фізичні фактори, що спричиняють спадкові зміни (мутації).

Н

Навколишнє середовище – природні фактори (земля, повітря, вода) і комплекс живих организмів, серед яких живе людина.

Нітрати – солі азотної кислоти (використовуються як мінеральні добрива).

Нітрити – солі азотистої кислоти.

Ноосфера – стан біосфери, коли розумна діяльність стане головним, визначальним фактором у біосфері.

О

Озелення – культивування рослин на вільних від забудови й шляхів територіях населених пунктів для поліпшення якості довкілля.

Озон – газ, що утворюється в атмосфері під час грозових розрядів, О3.

Озонова діра – ділянка в озоносфері, в якій озон відсутній.

Озоновий екран — шар атмосфери, що лежить на висоті 20 — 22 км, з підвищеною концентрацією молекул озону.

Організми – багатозначний термін, який у найзагальнішому сенсі означає живу істоту, що характеризується всіма властивостями життя.

Опідзолення – процес вимивання з ґрунту розчинних солей.

Охорона навколишнього природного середовища – сукупність заходів, спрямованих на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи.

Охорона природи – система заходів (технологічних, економічних, адміністративних, біотехнологічних, просвітницьких тощо), які забезпечують збереження природою її функцій, генофонду, невідновлювальних ресурсів.

П

Паразитизм – форма біотичних відносин, коли організм використовує інший ще при житті.

Патогенний – хвороботворний.

Патологічний – хворобливо ненормальний, з відхиленням від норми.

Парниковий ефект — підвищення концентрації в атмосфері так званих парникових газів (вуглекислого газу та ін.), що поглинають теплове випромінення земної поверхні, яке призводить до потепління клімату.

Пестициди – загальна назва хімічних препаратів для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських рослин, бур’янами, а також із різними переносниками інфекційних захворювань людини й тварин.

Планктон – сукупність мікроскопічних организмів, які населяюють товщу морів та прісних водойм і не здатні протистояти перенесенню течіями. До планктону належать рослини – фітопланктон і тварини – зоопланктон.

Плата за природні ресурси — грошове відшкодування природо-користувачем витрат на пошуки, збереження, відновлення, вилучення і транспортування використовуваного природного ресурсу.

Популяція — сукупність особин одного виду, здатна до самовідновлення, відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними чи біологічними бар'єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією.

Продуктивність – здатність живої речовини створювати, трансформувати й нагромаджувати органічну речовину (біомасу).

Продуценти – організми, які синтезують живу органічну речовину за рахунок енергії Сонця або хімічних реакцій з вуглекислоти, води, мінеральних солей.

Природне забруднення – забруднення, яке викликане природними, нерідко аномальними процесами у природі.

Природні ресурси – джерела одержання потрібних людям матеріальних благ, що містяться в об’єктах живої і неживої природи.

Природні умови – сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, існуючих поза діяльністю людей (хоча в ряді випадків і перетворених ними), які впливають на інші живі організми, тіла і явища, що розглядаються як центральні в системі існуючих відносин.

Природний фактор – будь-який предмет чи явище, що діє поза участю людини (не антропогенний) чи пов'язаний з його біологічною сутністю, тобто безпосередній вплив природного середовища, в певних межах він може змінюватися, але цілком не знімається дією соціальних факторів, включаючи техногенний вплив.

Р

Раціональне природокористування — вивчення природних ресурсів, їх дбайлива експлуатація, охорона і відтворення з урахуванням не тільки дійсних, але і майбутніх інтересів розвитку народного господарства і збереження здоров'я людей.

Регенерація – відновлення організмом втрачених або ушкоджених органів і тканин.

Редуценти – організми (переважно бактерії та гриби), які розкладають органічні речовини до мінеральних.

Рекультивація земель — система заходів, спрямованих на відновлення господарської цінності і комплексного поліпшення земель, пошкоджених у процесі господарської діяльності людини.

С

Селі – бурхливий руйнівний потік (у руслах гірських річок) води, насиченої глиною, піском, валунами.

Смог – їдучий туман у приземному шарі повітря великих міст, який складається з дуже дрібних крапель кислот й інших шкідливих для людини й технічних споруд речовин.

Стихійне лихо – небезпечне явище або процес геофізичного, геологічного, гідроабічного, атмосферного та іншого походження такого масштабу, який викликає катастрофічну ситуацію, що характеризується порушенням життєдіяльності людей.

Сукцесія — процес зміни екосистеми за рахунок витіснення одних видів іншими внаслідок зміни зовнішніх умов середовища.

Суфозія – винесення твердих часток і вилуговування розчинних речовин з ґрунту підземними водами.

Т

Терикон – конусоподібний насип, утворений із пустої породи біля шахти чи рудника.

Техносфера — частина біосфери, трансформована під впливом техногенної діяльності людини.

Токсиканти – речовини, які потрапивши в організм, можуть викликати захворювання чи відхилення в життєдіяльності.

Токсини – отруйні речовини природного походження.

Токсичність – отруйність.

Тропосфера — нижня частина атмосфери, висота якої доходить до 20 км, де життя вже немає, але відбувається міграція й обмін біогенних газів.

У

Урбанізація — процес збільшення кількості міст і зростання числа міських жителів.

Ф

Фактор – рушійна сила, причина якогось процесу чи явища; суттєва обставина в якомусь процесі чи явищі.

Фауна – еволюційно-історично складена сукупність усіх видів тварин, які розповсюджені на певній території.

Флора – еволюційно-історично складена сукупність видів рослин, які розповсюджені на певній території.

Фотосинтез – процес синтезу органічних речовин із неорганічних за рахунок променевої енергії.

Х

«Хвостосховище» — замкнутий чи напівзамкнутий басейн для збереження відходів збагачення корисних копалин — «хвостів».

Ц

Циклон – величезний (тисячі кілометрів у поперечнику) атмосферний вихор зі зниженим у центральній частині тиском повітря.

Цунамі – гігантські морські хвилі, що виникають внаслідок підводних землетрусів і спричиняють катастрофічні спустошення на узбережжях материків і островах.

Ч

Червона книга — звід описів рідких видів рослин і тварин, що зна­ходяться під загрозою зникнення.

Чутливість – здатність живого організму сприймати дію подразника із зовнішнього та внутрішнього середовища.

Ш

Шельф – мілководна (до 200 м) прибережна частина морів та океанів.

Я

Ярусність – вертикальне розшарування рослинних угруповань на структурні частини – яруси.

<< | >>
Источник: В.М. Тіманюк, Я.Г. Онищенко, Н.Й. Баран, О.В. Літвінова. Екологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти. – Х.: Вид-во НФаУ,2011. – 217 с.. 2011

Еще по теме ГЛОСАРІЙ:

  1. § 5. Нотариальная защита прав и интересов сельскохозяйственных коммерческих организаций (предприятий) и предпринимателей
  2. Судебная защита прав и интересов сельскохозяйственных коммерческих организаций (предприятий) и предпринимателей
  3. § 3. Договоры в сфере реализации сельскохозяйственной продукции
  4. § 4. Договоры в сфере материально-технического обеспечения, производственного, научно-технического и информационного обслуживания сельскохозяйственных коммерческих организаций (предприятий)
  5. § 2. Законодательство, регулирующее договорные отношения сельскохозяйственных коммерческих организаций (предприятий)
  6. ПРАВОВОЕ ПОЛОЖЕНИЕ КРЕСТЬЯНСКИХ (ФЕРМЕРСКИХ) ХОЗЯЙСТВ
  7. § 1. Понятие крестьянского (фермерского) хозяйства и его правосубъектность
  8. § 7. Значение судебной и арбитражной практики в регулировании аграрных отношений
  9. Лекция по аграрному праву РФ. Особенная часть, 2017
  10. ДОГОВОРНЫЕ ОТНОШЕНИЯ СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ КОММЕРЧЕСКИХ ОРГАНИЗАЦИЙГ (ПРЕДПРИЯТИЙ)
  11. § 1. Понятие и общая характеристика системы договорных отношений сельскохозяйственных коммерческих организаций (предприятий)
  12. 8. Правовое положение государственных и муниципальных сельскохозяйственных предприятий
  13. 5. Правовое положение сельскохозяйственных акционерных обществ и обществ с ограниченной и дополнительной ответственностью
  14. 6. Правовое положение сельскохозяйственных кооперативов
  15. 4. Правовое положение сельскохозяйственных товариществ
  16. 3. Конституция РФ — основной источник аграрного права
  17. 2. Классификация источников аграрного права
  18. Лекция по аграрному праву РФ. Общая часть, 2017
  19. 1. Понятие и особенности источников аграрного права
  20. Тема 9 «Правовой режим имущества сельскохозяйственных организаций».