2.5. Структура популяцій

Першою надорганізмовою біологічною системою є популяція.

Популяція (англ. популяціон — населення) — це сукупність особин одного виду здатна до самовідновлення і відмежована від інших аналогічних сукупностей цього самого виду екологічними (включно з часовими й просторовими) чи біологічними бар'єрами, що ускладнює обмін генетичною інформацією.

Просторова структура характеризується розміром, чисельністю, щільністю та константністю.

Кількість особин конкретної популяції залежить передусім від стану народжуваності. Чисельність популяції залишається постійною тоді, коли народжуваність дорівнює смертності. Збільшення народжуваності й зменшення смертності призводять до збільшення популяцій, і навпаки.

Для аналізу причин, які зумовлюють співвідношення смертності й народжуваності, в екології часто використовують аналіз кривих виживання популяцій.

Криву виживання певної популяції можна побудувати, якщо постійно реєструвати кількість народжених у ній особин і зміни їхньої кількості в часі. Потім будують графік, де на осі абсцис відкладають вік особин, а на осі ординат – процент особин, які вижили, стосовно, чисельності чисельності вихідної популяції.

Добуті таким чином криві виживання (рис. 8) умовно можна звести до трьох основних типів:

– крива типу А відповідає популяції, де головний фактор, що визначає смертність – це старіння. В природі таке трапляється рідко, проте досить характерне для популяцій людей у розвинених країнах.

–крива типу Б характерна для популяцій із високим рівнем смертності на початкових стадіях розвитку. Зазвичай до причин смертності в таких популяціях належать хвороби, нестача поживних речовин, високий тиск із боку хижаків, а в популяціях людей – також і війни.

–крива типу В відповідає популяціям із високим рівнем смертності протягом усього життя, як правило, в результаті випадкової загибелі з найрізноманітніших причин.

За допомогою кривих виживання можна визначати смертність особин різних видів залежно від віку й з’ясовувати, коли така популяція найуразливіша.

Рис. 8. Криві виживання популяцій

Усталений спосіб життя і простір, який займають рослини, називають популяційним полем. У тварин є територія, яку вони контролюють, оберігають від особі цього самого чи іншого виду, мітять.

Особини можуть вести поодинокий спосіб життя, утворювати (залежно від співвідношення кількості особин чоловічої та жіночої статей):

сім'ї (1 : 1),

прайди (1 : кілька),

стада (кілька : багато),

колонії, зграї (багато : багато).

Зграя – це тимчасове об’єднання тварин, які виявляють біологічно корисну організованість дій (для захисту від ворогів, добуваня харчування, міграції). Найбільше зграї поширені серед риб, птахів, рідше зустрічаються у ссавців (собачі зграї).

Стадо – тривале або постійне об’єднання тварин, в якому здійснюються всі основні функції життя виду: добування корму, захист від хижаків, міграції, розмноження, виховання молодняка.

Основу групової поведінки в стаді складають взаємовідносини домінування – підпорядкування, які базуються на індивідуальних відмінностях між особинами. Для стада характерна наявність тимчасового або постійного лідера, який зумовлює поведінку інших особин і часто стада в цілому.

Колонія – це групове поселення осілих тварин. Колонії можуть існувати довго або виникати на період розмноження (наприклад, чайки, мідії, ластівки, грачі, альбатроси, терміти, бджоли).

Вікова структура залежить від ступеня розвитку популяції, екологічних умов, стійкості.

Популяції можуть бути:

– поліциклічними – складаються з різних поколінь;

– моноциклічними — з особин одного віку і одного покоління.

В останні десятиліття відбуваються зміни вікового складу популяцій людей у бік збільшення групи похилого віку.

Статева структура може бути сталою або змінюватися залежно від виду, сезону, стадії розвитку.

Ареал популяції — це частина земної поверхні (чи акваторії), в межах якої в природних умовах існує популяція.