Проблемы единства и множественности в Античной философии

Антична філософія виникає у грецьких колоніях, а свого розквіту досягає в Афінах. На першому етапі антична філософія виступає як натурфілософія,намагаючись дати всеосяжну картину світу суто умоглядним шляхом.

Перші філософи зосередили увагу на двох центральних проблемах:

а) на проблемі єдності і множинності світу, на пошуку його єдиної першооснови як справжньої, достеменної реальності;

б) на питанні про рухомість або нерухомість, розвиток чи незмінність первинної реальності.

Зрозуміти суть світу - це означає пояснити, яка причина його породила. Таку породжуючу силу, що лежить в основі різноманітного світу, назвали субстанцією. Здавна люди помітили, що не все те, що відкривається нам через чуттєвий досвід, є по-справжньому реальним. У видимому світі, рухомому і різноманітному, все є плинним, все рано чи пізно щезає. Чи є в ньому щось вічне і абсолютно існуюче, незмінне, стійке, чи є в ньому певний порядок і єдність? Перші філософи поставили перед собою завдання відшукати цей порядок, єдиний початок всього різноманітного світу, який керує природою і є її сутністю. Цей крок в історії людства називають переходом від міфу до «логосу» (від гр. - «слово», «думка», «закон»).

Грецькі мислителі прагнули знайти природне пояснення Космосу за допомогою спостереження і логічного міркування. За міфологічними уявленнями, Світ керується міфічними істотами. Поступово джерелом і сутністю світу стали вважати або матеріальну, природну стихію, або певний ідеальний, розумний початок світу. Перші філософи по-різному тлумачили цей космічний першопочаток, цей закон-принцип світу:

• для Фалеса це - «вода»;

• для Анаксімандра - «апейрон», тобто «невизначений» першопочаток;

• для Геракліта - «логос-слово» (воно ж є першовогнем світу);

• для Парменіда - «буття»;

• для Піфагора - «число»;

• для Емпедокла - «любов - ворожнеча»;

• для Анаксагора - «розум»;

• для Анаксімена - «повітря»;

• для Демокріта - «атом».

6.