<<
>>

Екстремізм — одна з форм терору

Поняття екстремізм (від фран. extremisme і латин. extremis — крайній) означає прихильність у політику й ідеології крайнім поглядам і діям. Екстремізм визначається як «прихиль­ність до крайніх заходів і поглядів (звичайно в політику)».

Екст­ремізм у політичному змісті означає прагнення вирішувати про­блеми, досягати поставленої мети із застосуванням найрадикаль- ніших методів, включаючи усі види насильства і терору. Полі­тичний екстремізм допускає пропаганду і використання насильс­тва, інших радикальних засобів для досягнення будь-якої полі­тичної мети, не обов’язково націоналістичного характеру. Політичний екстремізм може мати різну ідеологічну спрямова­ність (фашистську, сепаратистську та ін.), і виявлятися в сферах національних відносин, релігійних віровчень, міжпартійної або внутріпартійної боротьби, зовнішньої і внутрішньої політики. До екстремізму приводять різні фактори: соціально-економічні кри­зи, падіння життєвого рівня населення, деформація політичних інститутів і структур влади, тоталітарний характер політичного режиму, придушення владою опозиції, переслідування інакомис­лення, національний гніт, прагнення окремих груп прискорити рішення своїх проблем, політичні амбіції лідерів та ін. Екстре­мізм — соціально-політичне явище, одна з форм політичної бо­ротьби, що характеризується запереченням сформованих держа­вних, суспільних інститутів та структур, а також прагненням підірвати їх стабільність або знищити для досягнення власних владних устремлінь, як правило, силовими методами. Ідеологічно екстремізм заперечує будь-які інакомислення, прагнучи як можна жорсткіше затвердити свої політичні, ідеологічні або релігійні погляди.

Розрізняють екстремізм державний і опозиційний. Державний екстремізм здійснюється владними структурами, основні мето­ди — демагогія і репресії. Опозиційний екстремізм здійснюється антирежимними угрупованнями, переважно за допомогою теро­ристичних актів.

З численних форм екстремізму виділяються: ек­стремізм політичний (спрямований на знищення існуючих дер­жавних структур і встановлення диктатури тоталітарного порядку лівої або правої користі), національний (захист своєї нації, її прав і інтересів, її культури і мови), націоналістичний (прагнення до відділення, відокремлення) і релігійний (виявляється в нетерпи­мості до представників різних конфесій або жорстокому проти­борстві в межах однієї конфесії). Екстремісти використовують рі­зні методи боротьби: від ненасильницьких (пропаганда, масові виступи і страйки) до різного ступеня легітимності насильниць­ких (організовані безладдя, страйки, цивільна непокора, терорис­тичні акти, методи партизанської війни та ін.). Часто дії екстремі­стів характеризуються крайньою агресивністю і небажанням йти на компроміси.

З міжнародних позицій поняття екстремізму (і відмежуван-ня від тероризму) вживається в Шанхайській конвенції про бороть­бу з тероризмом, сепаратизмом і екстремізмом. Тут-то екстре­мізм розцінюється як «діяння, спрямоване на насильницьке захо­плення влади або насильницьке утримання влади, а також на насильницьку зміну конституційного ладу держави, насильниць­ке зазіхання на суспільну безпеку, в тому числі, організація з ме­тою незаконних збройних формувань або участь у них». Всім рі­зновидам екстремізму властиві визначені загальні риси: «на­сильство або погроза насильства, звичайно збройного; одномір- ність, однобокість у сприйнятті суспільних проблем, у пошуку шляхів їх рішення; фанатизм, одержимість у прагненні нав’я­зувати свої принципи, погляди опонентам; бездумне, беззапереч­не виконання всіх наказів, інструкцій; опора на почуття, інстинк­ти, забобони, а не на розум; нездатність до толерантності, комп­ромісів, або ігнорування їх. Екстремізм поєднується з крайнім радикалізмом, тероризмом, нігілізмом, революційністю, вождіз- мом».

Відокремлюючи тероризм від екстремізму, пропонується ряд ознак, що відбивають суть як особливого суспільно-політичного явища, але не відмінних стосовно екстремізму, оскільки екстре­мізм як соціально-політичне явище є сукупність різних крайніх форм політичної боротьби, одна з яких — тероризм.

Тут мова може йти про взаємодію родового і видового понять. Основні ознаки, що дозволяють відмежувати тероризм від інших різнови­дів екстремізму, і відбивають суть як особливого соціально- політичного явища: застосування насильства і лякання, а також спеціальні заходи для реклами руйнівних наслідків терористич­них актів, спрямованість на досягнення політичної мети, на осла­блення політичних супротивників, зміцнення власних політичних позицій; підвищена суспільна небезпека, пов’язана зі створенням безпосередньої загрози для життя і волі людей, і готовністю те­рористів використовувати будь-які засоби для досягнення мети; використання конспірації як необхідної умови існування терори­стичних структур і результативності їх дій; опосередкований спосіб досягнення планованого кінцевого результату через здійс­нення зазіхань на життя і здоров’я людей.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Екстремізм — одна з форм терору:

  1. Повстання — одна з форм тероризму
  2. Тема: Лизинг - одна из форм кредита
  3. Углеродный кредит как одна из организационных форм устойчивого развития лесного хозяйства Саратовской области
  4. ФОРМЫ ОТРАЖЕНИЯ МАТЕРИИ. СОЗНАНИЕ КАК ОДНА ИЗ ФОРМ ОТРАЖЕНИЯ
  5. Види терору
  6. 26 Характеристика сложных форм государственного устройства и их отличие от иных форм государственного объединения (сообществ, содружеств, союзов государств), межгосударственных организаций и надгосударственных интегративных институтов.
  7. Влада як одна з найголовніших категорій політології
  8. 28. Советская система как одна из моделей развития общества.
  9. 4.4 Одна из существенных сторон мотивации поведения человека — направленность личности.
  10. Співвідношення релігії і політики — одна з найсклад­ніших проблем сучасності.
  11. Політизація всіх сфер суспільного життя — одна з прикметних рис сучасного суспільства.
  12. 35. Категория наклонения. Система наклонений: значение и образование форм наклонений. Употребление форм одного наклонения в значении другого
  13. 26. ЗНАЧЕНИЕ ВРЕМЕННЫХ ФОРМ.