Інтереси особи та політика

Процес політичної соціалізації особи ніби вбирає два зустрічних процеси. Їх розвиток, рух уперед має конкретно- історичний характер і визначається взаємодією політичної влади та індивіда.

В сучасних умовах в громадській думці Заходу протистоять один одному два основних підходи. Неоліберали та соціал- демократи дотримуються помірних позицій, активного втручання держави в життя суспільства, прагнуть обґрунтувати та здійсню­вати різноманітні форми компромісів між концепціями рівності можливостей, виступають за відоме згладжування розриву у при­бутках шляхом державного регулювання, податкової політики, різних соціальних програм, дотацій та ін. На думку консерваторів та їх теоретиків, рівність результатів суперечить принципу сво­боди та природі людини. Штучно насаджувана рівність підриває ефективність функціонування суспільного організму, породжує утриманський настрій. Концепція загальної волі Жан-Жака Руссо дає можливість виправдати та обґрунтувати тоталітаризм, а може й передбачити, визначити. В концепціях Адама Сміта, Герберта Спенсера провідною ідеєю про джерела втягнення особистості у політичного процесу є інтереси, перетворення особи з пасивного суб’єкта, додатка політико-владних сил на активний суб’єкт по­літики.

Інтереси особи явно допускають настанови на індивідуаль­ність, економічні та політичні свободи особи, а також вплив по­літичних інститутів на людину, здебільшого побічно — через си­стему особистих інтересів та ін. Функціонування людини у політичному житті визначається необхідністю задоволення полі­тичних потреб: участь у формуванні й удосконаленні політичної системи, в діяльності політичних партій і рухів, різноманітних суспільно-політичних утворень, у відображенні суспільної думки тощо. Психологічно політична активність особистості зумовлена людською потребою належати до соціуму, ототожнювати себе зі своєю нацією, певною соціальною спільністю, соціальною верст­вою, політичною партією, об’єднанням людей. Часто людина втягується у політику з тим, щоб стати часткою спільності, соціа­льної верстви, осмислити почуття спільності. Це позбавляє само­тності, дає почуття сили і здібність впливати на хід політичних процесів та подій.