Сутність, походження, ознаки та функції держави

Держава є одним із найважливіших інститутів суспільства, центра­льним елементом його політичної системи. В її діяльності концентру­ється головний зміст політики. Термін “держава” зазвичай вживається в широкому і вузькому значеннях:

• у широкому сенсі - це країна, суспільство, народ, що розташовані на певній території і мають органи влади;

• у вузькому значенні під державою розуміють систему закладів і установ, які здійснюють верховну владу на певній території, тобто держава ототожнюється з державним апаратом.

Нині у світі існує понад 200 держав і їх кількість продовжує збі­льшуватися. Динаміка зростання кількості держав є такою: 1900 р. - 80 держав, 1981 р. - 164 держави, 2002 р. - більше 200, у майбутньому, за прогнозом одних вчених - 300-400 держав, а на думку інших - близько 800.

Політична наука дає різноманітні теорії походження держави:

1. Теологічна теорія (Ф. Аквінський, А. Августин), в якій поява держави пояснюється Божою волею. Подібні погляди представлені в найдавніших релігіях і покликані освячувати існуючі порядки: оскільки влада від Бога, то вона має право на існування і є непорушною.

2. Патріархальна теорія (Аристотель, Конфуцій, Н. Михайлов- ський). Згідно з нею держава - це результат історичного розвитку сім’ї. Так, Аристотель розглядав виникнення держави як природний процес ускладнення форм спілкування людей: спочатку люди об’єднуються в сім’ї, потім декілька сімей утворюють поселення, а на завершальній стадії цього процесу постає держава. Конфуцій вважав, що держава - це велика сім’я, і відносини в ній мають будуватися за аналогією з сі­мейними. Влада правителя є продовженням влади батька в сім’ї (патріа­рха), а відносини правителів і підданих нагадують сімейні стосунки, де молодші залежать від старших.

3. Теорія суспільного договору (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо). Договірна теорія трактує виникнення держави внаслідок угоди (договору) між людьми, які раніше перебували у природному, додержавному стані, а потім для того, щоб уникнути зайвих зіткнень і непорозумінь, надійно забезпечити свої основні права і свободи, ви­рішили створити державу.

4. Психологічна теорія (Г. Тард, Дж. Фрезер). Виникнення дер­жави пояснюється особливими властивостями психіки людей. Йдеться, зокрема, про те, що вони за своїм складом поділяються на схильних до влади, здатних брати відповідальність не лише за себе, а й за ін­ших, та тих, хто уникає відповідальності і схильний делегувати іншим певні права на управління суспільним життям (“одні народжуються, щоб управляти, а інші потребують підпорядкування”).

5. Теорія насильства (Л. Гумпилович, Є. Дюрінг, К. Каутський, Ф. Опенгеймер). Дана теорія набула поширення в ХІХ столітті. Її ідей­ною основою була модна тоді теорія соціального дарвінізму, якій при­таманне зведення закономірностей розвитку суспільства до законо­мірностей біологічної революції і висунення принципів природного відбору, боротьби за виживання найбільш пристосованих чинників суспільства. Тобто держава стає формою панування переможців над переможеними.

Найвідоміший представник теорії насильства польсько-австрійсь­кий соціолог Людвік Гумпилович виходив з того, що рушійною силою суспільного розвитку є боротьба людських спільнот за існування. Зіткнення між ними призводить до підкорення слабких сильними та утворення апарату примусу - держави. Насильство є не тільки причи­ною виникнення держави, а й найважливішим чинником її існування. Держава повинна рішуче використовувати силу і всередині країни, придушуючи революційні рухи.

6. Техніко-економічна теорія (Г. Чайльд, К. Вітфогель). Її предста­вники стверджують, що держави виникають при переході від збираль­ного типу господарювання до виробничого. Так англійський археолог Г. Чайльд вважав, що саме перехід до землеробства і тваринництва автоматично спричинив значне зростання виробництва, що й привело до збільшення населення, поглиблення спеціалізації праці (виокремлен­ня управлінської сфери), майнової нерівності і, зрештою, до виникнення держави.

7. “Гідравлічна” теорія. На думку її автора К. Вітфогеля, основ­ною причиною виникнення держави є перехід до іригаційного землероб­ства. Його впровадження й поширення не тільки сприяли зростанню обсягу сільськогосподарської продукції, а ще й створювали необхідні організаційні передумови розгалуженого державного апарату.

8. Класова (марксистська} теорія. За цією теорією держава існу­вала не завжди. Вона є результатом історичного розвитку суспільства, його закономірної диференціації на класи під впливом розвитку про­дуктивних сил, який супроводжувався появою приватної власності.

За первіснообщинного ладу характерними рисами життя людей були колективна власність і спільна праця членів громади, зрівняльний розподіл продуктів. Приватна власність зумовила економічну нерівність сімей і посилення влади вождів. З’явилися зародки спадкової влади. Суспільство розкололося на протилежні соціальні групи - класи імущих і неімущих, і постала потреба в організації, яка б придушувала опір неімущих і закріпила право влади. Такою організацією і стала держава. Вона стає апаратом насилля для захисту класових привілеїв власників - рабовласників, феодалів, буржуазії.

Кожна із названих теорій походження держави має право на існу­вання як така, що розкриває якусь особливість, сторону виникнення та функціонування цього суспільного інституту. Навіть далека від науки теологічна теорія має певний сенс хоча б тому, що обґрунтовує необ­хідність сильної державної влади.

Основні причини виникнення держави:

• розвиток виробництва й суспільного поділу праці, ускладнення суспільної організації і, як наслідок, - виокремлення управлінської діяльності в самостійний вид праці, поява особливої групи людей, що здійснює управлінські функції (держава виникає в період розк­ладу родоплемінного ладу, а державна влада формується з додер- жавних форм - влади старійшин родів, жерців, вождів племен, які виконували управлінські функції в первісних суспільствах);

• майнова диференціація населення, виникнення приватної власності, утворення класів і становлення способу виробництва, заснованого на позаекономічному примусі до праці та експлуатації (це вимагало створення держави як знаряддя примусу і придушення опору класу поневолених);

• воєнно-територіальна експансія, завоювання одних народів ін­шими, що створювало реальні можливості для відкритого присво­єння продуктів чужої праці й потребувало зміцнення інститутів насильства та управління для підтримання такого способу існуван­ня (однак вплив завоювань на утворення і розвиток держави не слід абсолютизувати);

• демографічні причини, які полягали в зростанні кількості і густоти населення, переході народів від кочового до осілого способу життя, що вимагало створення механізмів регулювання та вирішення тери­торіальних проблем;

• психологічні фактори показують, що держава - плід людського розуму, який формувався під впливом певних потреб і емоцій люди­ни. Деякі вчені вважають, що потужним мотивом створення держави був страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за життя, свободу і майно.

• антропологічні фактори, які свідчать про те, що державність закла­дена в саму суспільну природу людини. Людина як істота колективна здатна існувати лише в межах певних форм співжиття.

Не викликає ніякого сумніву, що держава виникає, розвиваєть­ся під впливом цілої низки факторів і виділення одного з них майже неможливе.

Держава має ряд ознак, які допомагають виявити її сутність:

1. Органи державної влади - сукупність управлінсько-адміністративних структур, покликаних реалізувати рішення центральних і місцевих органів влади. Чисельність державної бюрократії є різною в різних державних формах, але вона є іманентною характеристикою будь- якої держави.

2. Право. Держава функціонує в рамках встановленого права. Структу­ра і функції державних органів визначаються правом. Воно висту­пає не лише як нормативний механізм діяльності держави, а й як регулятор відносин співжиття громадян у суспільстві.

3. Територія, що визначає кордони держави (закони і повноваження держави поширюються на людей, які проживають на цій території).

4. Суверенітет (від франц. souverain - носій державної влади) - стан незалежності державної влади, який полягає в її праві та здатності самостійно, без втручання якоїсь іншої сили керувати своїм внут­рішнім і зовнішнім життям.

5. Монополія на легітимне застосування сили та фізичного примусу. Діапазон державного примусу є досить широким: від різноманітних адміністративних покарань, обмеження свободи до фізичного зни­щення людини (смертна кара). Для виконання функцій примусу у державі є спеціальні органи: армія, міліція, служба безпеки, суд, прокуратура.

6. Монопольне право на стягнення податків і зборів, необхідних для формування загальнонаціонального бюджету, утримання держа­вного апарату.

7. Обов'язковість членства в державі. Людина від народження отримує державне громадянство.

8. Наявність власної символіки (прапор, герб, гімн).

Підсумовуючи сказане про сутність держави, умови її формування та спільні ознаки, можна визначити: держава - це структурована і правовим шляхом унормована суверенна суспільна влада, що здійснює контроль за даною територією і виступає від імені всього суспільства при вирішенні внутрішніх і зовнішніх питань.

Можливе й інше визначення: держава - це основний інститут по­літичної системи, який утворюється і функціонує як апарат управління громадськими справами і який наділений монополією влади, незапе­речними повноваженнями встановлювати закони, збирати податки, застосовувати силу для забезпечення цілісного та впорядкованого існування людської спільноти.

Головне призначення держави полягає в тому, що вона надає орга­нізованості суспільству, управляє його справами, забезпечує цілісність, узгоджує багатоманітні соціальні інтереси.

Суть держави виявляється у її функціях, які традиційно поділяють­ся на внутрішні та зовнішні.

До внутрішніх функцій держави відносять:

• економічно-господарську, яка полягає в координації господарської діяльності та економічних процесів (вона реалізується через визна­чення державою стратегії економічного розвитку, його планування чи програмування;

• культурно-виховну - регулювання і розвиток системи освіти, куль­тури, науки, фізичної культури і спорту (реалізується через державне фінансування культурно-освітніх закладів, законодавче встановлен­ня вимог до освітньої підготовки, підтримку мистецтва тощо);

• правотворчу - творення і прийняття законів та інших юридичних норм (законодавство);

• правоохоронну - контроль і нагляд за виконанням правових норм (забезпечується спеціальною системою державних правоохоронних органів, до якої входять суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, податкова поліція, митного контролю, юстиції, безпеки тощо);

• соціальну - регулювання відносин між соціальними та етнічними спільнотами, запобігання соціальним конфліктам і протистоянням та їх усунення;

• екологічну - захист довкілля, розумне використання природних ре­сурсів, формування екологічної культури.

Зовнішні функції держави виокремлюють такі як:

• оборонна - захист країни від зовнішнього нападу, посягань на тери­торіальну цілісність держави, розвиток військового потенціалу;

• дипломатична - спрямована на створення сприятливих зовнішніх умов для розвитку держави;

• співробітництва - реалізується через здійснення зовнішньої торгів­лі, координацію економічної діяльності з іншими державами, участь у міжнародних економічних об’єднаннях тощо;

• інтеграція у світове товариство - поглиблення інтеграційних про­цесів на загальнолюдській, регіональній та політичній основах.

Зміст і співвіднесеність функцій держави залежать від історичної епохи і цілого ряду інших чинників (динаміка політичного, економічного життя, співвідношення різних інтересів, міжнародне становище тощо). Під впливом цих факторів змінюється ієрархія функцій, їх пріоритет­ність, характер взаємодії, питома вага у забезпеченні внутрішнього і зовнішнього розвитку суспільства.

2.