Природа, ознаки і функції держави

Держава е центральним інститутом політичної системи сусп­ільства. В її діяльності концентрується основний вміст політики.

Саме поняття "держава" зазвичай вживається в двох значен­нях.

У вузькому, власному значенні термін "держава" означає організацію, іцо має верховну владу на певній території.

Держава має ряд ознак, іцо допомагають виявити її суттність.

По-перше, відокремлення публічної влади від суспільства, її розбіжність з організацією усього населення, поява верств про- фесіоналів-управлінців.

По-друге, суверенітет, тобто верховна влада, на певній те­риторії. На відміну від різноманітних організацій, що володіють певного владою над людьми, держава володіє вищою владою, рішення якої обов’язкові для всіх громадян.

По-третє, держава має територію, чітко обмежену держав­ним кордоном. Закони і повноваження держави розповсюджу­ються на людей, що проживають на цій території. Держава бу­дується за територіальним принципом.

По-четверте, держава володіє монополією па законне засто­сування сили і фізичного примушення. Вона може не тільки обмежити свободу людини, а й навіть фізично знищити її. Для цього у держави є спеціальні засоби: зброя, армія, поліція, служ­ба безпеки, суд, прокуратура.

По-п’яте, держава має виключне право на видання законів і норм, обов’язкових для усього населення.

По-шосте, державною прерогативою є стягнення податків і зборів, що необхідні для отримання численних державних служ­бовців і матеріального забезпечення державної політики.

Ці ознаки відрізняють державу від інших організацій і об­’єднань, але не розкривають її зв’язки з суспільством і фактори, що лежать в основі її виникнення і еволюції.

Які ж причини виникнення держави? Щоб повно і аргумен­товано відповісти на ці питання, студентам бажано було б звер­нутися в тому числі і до історичної літератури. Ми ж намагати­мемося відповісти на це питання з точки зору різноманітних політологічних підходів.

Отже існує декілька точок зору на питання про причини виникнення держави.

Більшість дослідників сходяться на тому, що держава з’яви­лася в результаті розкладу родоплемінного ладу, появи верств управлінців-професіоналів та поступового відокремлення в їхніх руках управлінських функцій, ресурсів влади і соціальних привілеїв під впливом цілого ряду факторів.

До таких факторів відносять:

♦ розвиток суспільного розподілу праці, виділення управлінсь­кої праці в спеціальну галузь. В результаті розвитку усьо­го суспільства і виробництва, появи додаткового продук­ту, розширення господарських і зовнішніх зв’язків у суспільства з’явилася потреба в підсиленні управлінських функцій і створенні для цього державних органів;

♦ виникнення в ході суспільного розвитку приватної влас­ності, класів і експлуатації. Найбільш детально цю точку зору обгрунтовує марксизм, що на перший план в діяль­ності держави ставить функцію класового пригноблення. Сучасна наука не заперечує важливого впливу виробни­чих відносин і економічних панівних класів на державу. Але в той час сама його поява і існування не зв’язуються з виникненням приватної власності і появою класів. І те, що спочатку управління здійснювалося безпосередньо всіма членами роду без спеціально уповноважених осіб та уста­нов, пояснюється зовсім не тим, що суспільство було вільне від класів, а незначним обсягом і простотою суспільних відношень. Більш того, немало держав Сходу виникли й існували на базі так званого "азійського" засобу вироб­ництва, основою якого була суспільна власність і відсутність рабів;

♦ завоювання одних народів іншими. Існує точка зору, за якою держава виникає не внаслідок внутрішнього класового роз­шарування, як стверджує марксизм, а в результаті зовніш­нього і політичного насильства, що поглиблює соціальну нерівність і приводить до утворення класів та експлуа­тації.

♦ демографічні фактори. Передусім зростання чисельності і густоти населення, перехід народів від кочового до осі­лого способу життя, упорядкування шлюбних стосунків;

♦ психологічні фактори. При цьому держава розглядається як плід людського розуму, який було досягнуто під впли­вом певних потреб і емоцій людини. Деякі вчені вважа­ють, що потужним мотивом створення держави був страх перед агресією з боку інших людей, побоювання за жит­тя, свободу і майно. Інші ставлять на перший план людсь­кий розум, що прийшов до висновку про необхідність створення спеціального органу - держави, здатного кра­ще забезпечити природні права людей, ніж їхні тра­диційні, додержанні форми співжиття;

♦ антропологічні фактори. Вони означають, що державна форма організації має коріння в самій суспільній природі людини. Вона виникає в результаті розвитку людської природи і за допомогою права вносить в життя людей справедливі моральні начала.

Дослідження показали, що держава виникає, розвивається під впливом цілого ряду факторів, і виокремлення будь-якого одного майже неможливе.

Історія держави - складний і багатогранний процес, опосе­редкований багатьма історичними й регіональними особливос­тями кожної епохи, специфікою локальних цивілізацій та інши­ми факторами. Тим не менше уявляється можливим виділити декілька основних етапів еволюції держави.

Перший етап - рання стадія становлення держави, де збері­гаються залишки первісної демократії, чергуються республі­канські і монархічні форми правління. У суспільстві існує роз­поділ на вільних і не вільних. При цьому вільні діляться на класи з очевидним бажанням на керуючу верхівку і підлеглі низи, а також напіввільних громадян. Дві функції держави характеризу­ють цей період. Улаштування загальних справ у суспільстві вільних і домінування по відношенню до поневолених.

Другий етап - Середньовіччя і початок нового часу (XVI ст.). Зберігається сильна деспотична влада з домінуванням відно­шень панування і володіння. Однак до цього часу процес нової політичної організації суспільства зайшов вже достат­ньо далеко. З’явилося саме поняття "держава", а в науковій літературі - поняття "республіка". В XVI ст. остаточно виз­начається поняття держави.

Третій етап - закріплення на Сході монархічних і імперсь­ких форм держави, завершення процесу утворення загальнона­ціонального ринку, мовної і культурної консолідації більшості країн. Активізація ідеї громадянського розвитку суспільства. Створення і розпад багатонаціональних імперій.

Четвертий (сучасний) етап еволюції держави відзначений розширенням федеративних і конфедеративних процесів, бо­ротьбою за і проти таких об’єднань і появою умов для нової сучасної державності. Ці умови включають: поглиблення демок­ратичного процесу, створення основ громадянського суспіль­ства і правової держави, формування динамічних механізмів стабілізації держави.

Існує також інший підхід до історії розвитку державності.

Якщо розглядати цей процес з точки зору особливостей взаємовідносин держави і особи, втілення в державному уст­рої раціональності, принципів свободи і прав людини, то мож­на виділити тільки два глобальних етапи її розвитку: традицій­ний і конституційний, а також проміжні стадії, що поєднують риси традиційних і конституційних держав.

Традиційні держави виникли й існували здебільшого стихій­но, на основі звичаїв і норм, що йдуть корінням у глибоку ста­родавність. Типовим втіленням такої держави є монархії.

Конституційний етап у розвитку держави зв’язаний з його підпорядкованістю суспільству і громадянам, з конституційною визначеністю сфери державного втручання, з правовою регламен­тацією всієї діяльності держави і створенням гарантій прав людини.

Конституційні держави істотно відрізняються від держав традиційних за засобами формування, внутрішньою будовою і функціями.

Більшість сучасних держав будуються і функціонують па базі конституції.

Конституція - це система зафіксованих у спеціальному документі відносно стабільних правил, що визначають устрій держави, її організацію, засоби політичного волеутворення, прийняття рішень, а також положення особи в державі.

У сучасних демократичних державах конституції зазвичай складаються з двох частин. В першій визначаються норми взає­мовідносин громадян і держави, права і свободи особи. У другій частині описується характер держави, статус різноманітних влас­тей, правила взаємойідносин парламенту, президента, уряду і суду, а також структура і порядок функціонування органів управління.

Перші конституції були прийняті у 1789 р. в США, у 1791 р. у Франції, Польщі. Однак ряд документів, що носять характер конституційних актів, з’явився ще раніше - у 1215, 1628, 1679, 1689 рр. у Великобританії.

Конституція потрібна для регулювання політичного життя впродовж тривалого періоду, але реальна тривалість їхньої чин­ності в різноманітних країнах не однакова. Наприклад, Франція пізнала вже 16 конституцій, а в США досі діє їхня перша кон­ституція, в яку внесено всього лише 26 поправок. Однак більш ніж 200-річне існування конституції США не означає, що вона не зазнала значних модифікацій відповідно до вимог часу. Кон­ституційні новації виявилися тут не стільки в прийнятих поправ­ках, скільки в модифікації тлумачення ряду статей Основного Закону Верховним федеральним судом Америки, що наділений правом прийняття остаточних рішень з інтерпретації закону.

Наявність демократичної конституції - важливий показник конституційності держави лише в тому випадку, якщо вона реально втілена в державній організації і безперечно виконуєть­ся органами влади і громадянами.

2.