Сучасний стан розробки проблеми психологічної допомоги особистості у пошуку сенсу життя в кризових ситуаціях

Сучасна молодь має можливість отримати різні форми психологіч- ної допомоги: окрім соціальних служб, телефону довіри, багато джерел мас-медіа на кшталт різних тренінгів, порад ворожок, езотериків, нуме- рологів, астрологів, парапсихологів, екстрасенсів, різних за формою по- дачі інформації, методами та цілями.

- теорії об’єктних відносин (Д. Вінникотт, М. Кляйн, О. Кернберг, Р. Ферберн, Р. Спіте, В. Тайсон, М. Малер, Д. Боулбі, М. Балінт та ін.);

- его-психологія (А. Фрейд, Е. Еріксон, Г. Хартманн та інш.); те- орії розвитку, інстинктів у психоаналізі (З. Фрейд, В. Штекель, К. Абрахам та ін.);

- гуманистичний психоаналіз (Г. Салліван, E. Фромм, К. Хорні та ін.);

- методи психокорекції родинних взаємин, які впливають на про- цес сепарації особистості;

- методи психоаналітичної психотерапії (Ш. Ференци, Т. Френч, Ф. Александер, Д. Малан, П. Сифнеос, Д. Манн, X. Даванлоо та ін.);

- сімейна психодинамічна, трансгенераційна психотерапія (И. Бо- шормені-Надь, Т. Лідс, Л. Уінн, Р. Скіннер та ін.);

- екзистенційно-гуманістична психологія та психотерапія (К. Ро- джерс, А. Маслоу, В. Франкл, Р. Мей та ін.);

- наративний підхід (М. Уайт, Ч. Уайт та ін.);

- арт-терапія (робота з малюнком, маріонетками, ляльками, плас- тиліном, казкотерапія).

Проблема психологічної допомоги, підтримки, супроводу особи- стості в кризових ситуаціях в останніх наукових пошуках сфокусова- на на дослідженні та осмисленні сфери несвідомого, певних уявлень особистості, що вибудовують її власну суб’єктивну картину світу. Як зазначав С. Л. Рубінштейн, «ми сприймаємо світ крізь призму суспіль- ної свідомості», тому певний контекст картини світу формується со- ціальним оточенням, різними життєвими ситуаціями, кризами тощо. Людина, шукаючи сенс життя, спирається на усталені засади власного життя, світоглядні орієнтири, поведінкові настанови, які допомагають їй у певних кризових ситуаціях. В цих пошуках виходу з кризової си- туації актуальною постає необхідність певної психолого-педагогічної підтримки для особистості.

У роботах О. М. Леонтьєва, Г. О. Гачева, Н. В. Гришиної, В. С. Жи- дкова, К. Б. Соколова, А. А. Аникеєвої був визначений вплив соціуму на цей процесс становлення картини світу особистості. Основою цього напряму психологічної підтримки є положення і принципи методоло- гії гуманітарних наук, розроблених у працях В. А. Роменця, К. Ясперса, М. Бахтіна, К. Роджерса, О. Лосева, теорії існування людини в світі та її уявлень про цей світ (М. Хайдегер, К. Ясперс, Е. Фром, В. Франкл, Є. Гусерль, Т. Титаренко, В. Зінченко, Д. Смірнов, В. Давидов, Ш. Альф- ред, Т. Лукман та ін.), вивчення проблем співвідношення біологічних і соціальних явищ: синхронія включеності людини у два світи — світ су- спільства й світ органічної природи, що породжує проблеми актуально- го існування людини (О. Н. Леонтьєв, С. Д. Максименко, Ю. Б. Гіппен- рейтер, О. В. Овчиннікова та ін.).

Напрям коригування сімейних стосунків застосовується у випадках негативних змін у функціонуванні родини, коли порушуються межі сім’ї (вони розмиті, зовсім не існують або закриті для спілкування з ін- шими). На змінах у пошуках сенсу життя можуть позначатися зміни у стосунках членів родини. Різні психотерапевтичні напрями мають за мету зміну ставлення особистості до своїх можливостей у подоланні кризових ситуацій, знаходження нових стратегій.

межами екзистенційного вибору між життям і смертю, підтримка спря- мовується на допомогу у прийнятті реальності (Ірвін Ялом).

Різні напрями психологічної допомоги особистості в її пошуках сенсу життя, життєвих смислів мають свої особливі засоби, спеціа- льні техніки. Усі вони спрямовані на активізацію суб’єктних страте- гій, на розв’язання життєвих проблем особистості. Погоджуючись з висновками досліджень Т. М. Титаренко в галузі психології життєвої кризи «Психологія життєвої кризи» (1998), можна окреслити осно- вний принцип підбору типу психологічної допомоги для кожної осо- бистості. Психологічна допомога — це передусім повернення людини до повноцінного життя, до подальшої світобудови з її специфічними просторово-часовими координатами, що забезпечує ціннісну ієрархіза- цію навколишньої дійсності відповідно до ставлення до інших людей, самого себе. Це допомагає їй будувати адекватне ставлення до власних життєвих стратегій, цілей та засобів їх досягнення.

В ситуаціях невиліковної хвороби особистість змінює своє ставлен- ня до смерті. Термінальні кризові стани потребують особливої психо- логічної підтримки, яка змінює ставлення до смерті як невід’ємної ча- стини життя, його завершення. Не існує навколишньої дійсності самої по собі — вона існує тільки у контексті власної картини світу особисто- сті. Для когось — це світ радісних несподіванок, а для інших — ворожих пасток. Психологічна допомога спрямована на урівноваження особис- тістю усіх точок зору бачення світу, на прийняття та повагу до неповто- рності людського буття кожної людини.

У пошуках сенсу життя особистість починає випробовувати свою волю, життєву стійкість, здатність ставити цілі і досягати їх. В цих по- шуках надається можливість все змінити в своєму житті і продовжу- вати досягнення своєї мети. Прийняття реальності такою, як вона є, з усіма її труднощами, непорозуміннями з оточенням, хворобами, звіль- нює від зайвих фантазувань про те, як може змінитися складна ситуа- ція без власного втручання, безкінечного відкладання вирішення своїх проблем і перекладання відповідальності на інших. 5.1.