§ 13.3. ПІДСТАВИ ТА СТАДІЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Підстави юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою та належною.

Підстави негативної юридичної відповідальності - це сукупність обставин, наявність яких дає можливість уповноваженому суб’єкту притягнути особу, яка вчинила протиправне діяння, до юридичної відповідальності або за наявності достатніх підстав звільнити її від такої відповідальності.

Підставами притягнення до негативної юридичної відповідальності є:

- юридичний факт (фактично скоєне діяння) - скоєння самого протиправного діяння за наявності всіх ознак, які утворюють склад правопорушення (наприклад, у ч. 1 ст. 2 КК зазначається, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом);

- наявність норми права, що передбачає можливість покладання на

особу юридичної відповідальності за вчинене нею суспільно небезпечного або шкідливого діяння (наприклад, у ч. 22 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними

правопорушеннями, та відповідальність за них);

- наявність рішення у формі правозастосовного акта, що винесене уповноваженим на те органом, в якому конкретизується вид і міра юридичної відповідальності щодо окремого юридичного факту та який вступив в законну силу (наприклад, вирок суду, постанова про накладення адміністративного стягнення, наказ про оголошення догани та ін.).

Звільнення від негативної юридичної відповідальності відбувається за скоєне правопорушення, де вина порушника доведена у встановленому порядку (під час звільнення особи від цивільно-правової відповідальності вина не доводиться). Найпоширенішою підставою звільнення від юридичної відповідальності є строк давності скоєння правопорушення або строк давності прийняття невиконаного правозастосовного акта щодо відповідальності правопорушника, після настання якого притягнути до юридичної відповідальності особу не можна.

Підстави звільнення від негативної юридичної

відповідальності встановлені галузевим законодавством. Наприклад, у КК звільнення від кримінальної відповідальності можливе у зв'язку із: дійовим каяттям; примиренням винного з потерпілим; передачею особи на поруки; зміною обстановки; закінченням строків давності. У КУпАП підставами звільнення від адміністративної відповідальності є: передача матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до неї доцільно застосувати захід громадського впливу; при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення та ін. У ЦК передбачено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо особа доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили та ін.

Підстави звільнення від негативної юридичної відповідальності слід відмежовувати від обставин, що виключають юридичну відповідальність. В процесі встановлення факту правопорушення уповноваженими на те органами можуть бути виявлені обставини, які законодавець визначив як підстави, коли юридична відповідальність при формальній наявності складу правопорушення виключається. Іншими словами, за певних обставин юридична відповідальність є «неприпустимою», тобто не настає взагалі. До таких обставин зокрема, але не тільки, слід віднести: випадок (казус); необхідну оборону; уявну оборону; крайню необхідність та ін. Названі обставини вказують на відсутність суспільної небезпеки та протиправності діяння або на відсутність вини правопорушника¹. Наприклад, у КК обставинами, що виключають кримінальну відповідальність є: необхідна оборона; уявна оборона; затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення; крайня необхідність; фізичний або психічний примус; діяння, пов'язане з ризиком та ін.

Підставою настання позитивної юридичної відповідальності є норма права (юридична підстава), яка набула юридичної сили, містить у собі правило поведінки, тобто відомості про належну або заборонену поведінку, вказує на негативні наслідки в разі вчинення забороненого діяння, або містить у собі міру заохочення суб'єктів права.

Норми права за своєю вираженістю є еталонами, моделями суспільно корисної, суспільно прийнятної поведінки особи. Норми права є виразом правової свідомості суспільства в цілому або домінуючої її частини. Вони утворюють нормативне поле юридичної відповідальності особи, регулюють вольову поведінку людей^{[325] [326].}

Вказуючи на міру заохочення або можливість негативних наслідків у разі скоєння протиправних діянь, норма права як модель правомірних вчинків впливає на формування у суб'єктів права позитивних установок, що втілюються в їх правомірній поведінці. Норма права закріплює цінності та уявлення, що мають стати частиною свідомості особи, її життєвою орієнтацією.

Юридичній відповідальності, окрім чіткої нормативної регламентації, властива ще й поетапність її здійснення, що встановлюється нормами процесуального права. Так, в процесі реалізації юридичної відповідальності можна виділити певні стадії.

Стадії юридичної відповідальності - це визначені етапи реалізації юридичної відповідальності, що характеризуються

особливими цілями, на досягнення яких спрямована діяльність компетентних органів.

Так, у своєму розвитку позитивна юридична відповідальність проходить кілька стадій:

1) закріплення в нормах права обов'язку щодо здійснення позитивних вчинків (статика встановлення відповідальності);

2) реалізація цього обов'язку - правомірна поведінка;

3) схвалення або заохочення поведінки особи (динаміка відповідальності).

Стадіями негативної юридичної відповідальності є:

1) виникнення відповідальності з моменту вчинення

правопорушення як юридичного факту, що зумовлює відповідні правовідносини;

2) встановлення компетентними державними органами суб'єкта (та інших елементів) правопорушення;

3) визначення виду і міри відповідальності в акті застосування юридичної норми;

4) реалізація конкретних заходів юридичної відповідальності, визначених відповідним правозастосовним актом^[327].

Під час притягнення особи до юридичної відповідальності за вчинення правопорушення правоохоронні органи здійснюють аналіз та оцінку фактичних обставин юридичної справи, вибір матеріальної та процесуальної норми права та виносять індивідуально правовий акт правозастосування, обов'язковий для виконання. Тобто державно-владна діяльність правоохоронних органів виражається в тому, що вони як частина апарату держави володіють компетенцією розгляду різного роду юридичних справ та мають право застосувати державний примус.