§ 16.5. ТРАДИЦІЙНО-ЗВИЧАЄВА ПРАВОВА СІМ’Я

Однією з суттєвих рис кожної правової системи є показник сприйняття права як соціального інструмента регулювання суспільних відносин.

традиційно-звичаєву, яка відповідно представлена традиційним

правом (правові системи країн далекосхідного регіону) та звичаєвим правом (правові системи африканських держав і Мадагаскару).

Традиційно-звичаєва правова сім’я - це сукупність правових систем тих суспільств, в яких споконвічно панувало філософсько- моральне уявлення про соціальне життя як частину природного світопорядку, зразком для суспільного устрою виступала соціальна гармонія, забезпечення якої єметою неписаних правил поведінки, освячених традицією. Гармонія, від якої залежить рівновага у світі та щастя людей, має два аспекти: гармонія між людством і природою, при якій поведінка людей має відповідати природному порядку; гармонія у людських взаєминах, при якій ключовою є ідея згоди, консенсусу.

Серед основних ознак традиційно-звичаєвої правової сім'ї можна виокремити такі:

- домінуюче значення в системі форм (джерел) права посідають звичаї і традиції, що носять, як правило, неписаний характер і передаються з покоління в покоління;

- звичаї та традиції, що мають високий рівень архаїчності, являють собою синтез юридичних, моральних, ідеологічних приписів, які склалися історично, регулюють відносини всередині певної спільноти, і визнаються державами;

- судова влада керується ідеєю примирення при здійсненні правосуддя;

- істотне значення в якості форми (джерела) права набуває законодавство, певне значення має судовий прецедент.

Традиційне (далекосхідне) право.

Так як традиційне право панує у країнах Далекого Сходу (Китай, Японія, Бірма, Корея), його, як правило, іменують далекосхідним правом, яскравими представниками якого є правові системи Китаю та Японії.

Звичаєве (африканське) право.

Під терміном «звичаєве (африканське) право», як правило, мають на увазі традиційний тип права, який існував у африканських народів до їх колонізації. Поступово право африканських країн було сформоване на основі племінних традицій і звичаїв, права європейських метрополій та сучасних правових новел.

Це підтверджується генезисом права африканських країн:

1. Етап звичаєвого африканського права, що являло собою сукупність неписаних правил, які передавалися усно з покоління в покоління, діяло в межах общини, відображало схильність до спільності, прагнення забезпечити єдність, згуртованість соціальної групи, домінуючим було встановлення зобов’язань членів соціуму, а не їх суб’єктивних прав. У звичаєвому праві не було чіткого розмежування норм права і моралі, тому при вирішенні соціальних конфліктів надавали перевагу процедурам примирення.

2. Етап колоніального розвитку звичаєвого права і впливу на нього основних правових сімей. У період колоніального правління сформувалася дуалістична система права, що включала право (романо- германське або англійське), введене метрополіями, і звичаєве право африканських суспільств. Іноземне право охоплювало адміністративно- правові, торгові, кримінально-правові відносини, у сфері дії звичаєвого права залишалися питання землеволодіння, сімейні та спадкові відносини. Впровадження права метрополій в країнах Африки здійснювалося спеціальними декретами та законами колоніальної країни і застосовувалося у визначеній мірі.

3. Етап незалежного розвитку, тобто етап формування сучасних правових систем африканських країн (з 6о-х років ХХ ст.). Основні напрями правового розвитку в умовах побудови національної незалежності спрямовані на подолання колоніальних нашарувань, обмеження регулюючого значення правового звичаю та розширення законодавчого регулювання суспільних відносин.

Для більшості сучасних африканських держав

характерними є такі тенденції:

- проведення уніфікації звичаєвого права та відмова від роздрібнення права;

- проведення законодавчої діяльності;

- включення чинних звичаїв до галузевих кодексів та інших нормативних актів;

- запозичення норм зобов’язального, торгового, адміністративного, кримінального та інших галузей права від колишніх метрополій при створенні національних кодексів;

- формування загальнотериторіального права, створення єдиної національної правової системи в межах своєї території стало можливим і необхідним в умовах деколонізації країн Африки та Мадагаскару;

- збереження відмінностей між правовими системами країн, що пережили колоніальну залежність різних метрополій (країн романо- германського права та Англії)^[358].

Отже, сучасний стан правового розвитку Африки можна охарактеризувати як важкий перехідний період визначення шляху і засобів взаємодії двох правових традицій - європейської законодавчо- прецедентної та африканської звичаєво-правової.

Таким чином, юридична карта сучасного світу представлена різноманіттям правових систем, що при схожості їх характерних рис типологізуються у правові сім'ї, які й є відображенням загального, особливого та унікального у правовій дійсності різних країн світу. Сучасний правовий розвиток відбувається в умовах процесів глобалізації, які охопили різні сфери суспільного життя. Глобалізація сучасного світового співтовариства у правовій сфері сприяє формуванню єдиного правового простору, що певним чином «стирає кордони» між національним правовими системами як однієї правової сім'ї, так й навіть різних, перш за все, завдяки розвитку міжнародного права, функціонуванню міжнародних організацій і міждержавних об'єднань.

Контрольні питання:

1. Розкрийте поняття та ознаки правової системи.

2. Охарактеризуйте структуру та вкажіть елементи правової системи.

3. Вкажіть критерії типології правових систем та окресліть, які правові сім'ї складають сучасну юридичну карту світу.

4. Яке історичне джерело та періоди розвитку романо-германської (континентальної) правової сім'ї.

5. Назвіть ознаки романо-германської правової сім'ї.

6. Охарактеризуйте систему форм (джерел) права романо- германської (континентальної) правової сім'ї.

7. Що є історичними витоками англо-американської (саксонської) правової сім'ї.

8. Визначте структуру права англо-американської (саксонської) правової сім'ї.

9. Наведіть основні ознаки та форми (джерела) мусульманського права.

10. Розкрийте типологічні ознаки традиційно-звичаєвого права.

Корисні джерела для підготовки до занять:

1. Теорія держави та права : навч. посіб. / [Є. В. Білозьоров,

B. П. Власенко, О. Б. Горова, А. М. Завальний, Н. В. Заяць та ін.] ; за заг. ред. С. Д. Гусарєва, О. Д. Тихомирова. - К. : НАВС, Освіта України, 2017. - 320 с.

2. Шевченко А. Є., Старостюк А. В. / Теорія держави і права: навчальний посібник. / Шевченко А. Є., Старостюк А. В. - Вінниця, ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. - 270 с.

3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584 с.

4. Загальна теорія права: Підручник / За заг. ред. М.І. Козюбри. - К.: Ваіте, 2015. - 392 с.

5. Теорія держави і права : підручник / О. В. Петришин,

C. П. Погребняк, В. С. Смородинський та ін. ; за ред. О. В. Петришина. - Х. : Право, 2015. - 368 с.

6. Бариська Я. О., Погорєлова З. О., Попович Т. П. Загальна теорія права і держави : навч. посіб. Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2021. 550 с.

7. Гусарєв С. Д. Теорія права і держави : навч. посіб. / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. - К. : Правова єдність, 2008. - 270 с.

8. Загальна теорія права : підруч. / [М. І. Козюбра, С. П. Погребняк, О. В. Цельєв та ін.] ; за заг. ред. М. І. Козюбри. - К. : Ваіте, 2015. - 392 с.

9. Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підгот. до держ. іспитів [для студ. вищ. навч. закл.] / С. П. Коталейчук. П. Я. Пісной. - К. : КНТ, 2011. - 560 с.

10. Осауленко О. І. Загальна теорія держави і права : навч. посіб. / О. І. Осауленко. - К. : Істина, 2007. - 336 с.