§ 5.3. ПРИНЦИПИ ПРАВА ЯК ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ

✓ принцип рівності - передбачає вимогу поводитися в однакових випадках однаково, а у відмінних - неоднаково та забороняє дискримінацію. В основі сучасного розуміння принципу рівності лежить ідея справедливої рівності можливостей, згідно з якою членам суспільства мають бути створені реальні можливості конкурувати з іншими його членами, причому з достатніми шансами на успіх. Принцип рівності поєднує в собі вимоги формальної та фактичної (реальної) рівності. Так, вимога формальної рівності можливостей реалізується у праві за допомогою чотирьох пов’язаних між собою загальних принципів:

1) принципу рівності перед законом; 2) принципу рівності перед судом; 3) принципу рівності прав і свобод людини та громадянина; 4) принципу рівності обов’язків людини і громадянина. У свою чергу ідея фактичної (реальної) рівності можливостей втілюється у праві за допомогою двох основних принципів: 1) принципу диференціації правового регулювання;

2) принципу позитивної дискримінації. Саме послідовна реалізація принципу недискримінації у правоохоронній діяльності є основним фактором, що свідчить про наявність у правовій системі справедливого балансу між вимогами формальної та фактичної рівності можливостей.

✓ принцип гуманізму - основоположний принцип права, що являє собою систему світоглядних соціально-правових цінностей,

антропологічною основою яких є людська гідність, яка виявляється в основних правах і свободах людини. Сутністю гуманізму є людина, її потреби та інтереси, що розглядаються крізь призму самоцінності людського життя. Цей принцип права відображає ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, повагу до гідності кожної особи, її права на життя, вільний розвиток, реалізацію своїх здібностей і прагнення досягти щастя^[CXLIV]. Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов’язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов’язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов’язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності. У разі виявлення таких дій поліцейський зобов’язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими;

- загальні (загальноправові, основні) принципи права - це засади, що притаманні праву в цілому, пронизують усі його галузі та інститути. Вони надають правовому порядку необхідний аксіологічний вимір, указуючи на цінності, які визначають право в цілому, утворюють моральну основу права, його духовний фундамент. Загальні принципи права формують підвалини не лише тлумачення та реалізації норм права, а й самого процесу правотворчості, є віддзеркаленням основоположних принципів, на основі яких вони забезпечують єдність права. До загальних принципів права належать:

✓ принцип верховенства права - загальний принцип права, основним змістом якого є забезпечення панування права над політичною владою держави та іншими суспільними нормативними регуляторами, унеможливлення прояву свавілля державної влади, забезпечення дотримання вимог справедливості, а також реалізації прав і свобод людини та їх відповідних гарантій. У будь-якому випадку принцип верховенства права (анг. ійе rule of law), або принцип правовладдя, не може бути ототожнений із принципом верховенства нормативно- правових актів держави (законів), він передбачає активну роль судової влади й не може розглядатися лише абстрактно, тобто окремо від діяльності судової влади та інших органів державної влади, зокрема поліції, стосовно застосування цієї засади права. Принцип верховенства права є одним із провідних елементів загальних засад конституційного ладу будь-якої демократичної, правової держави, являючи собою похідну всіх загальних засад права. За своєю сутністю становить основоположний і спільний європейський стандарт - скеровувати та стримувати здійснення демократичної влади. Виходячи з аналізу доктринальних джерел і юридичної практики конституційних судів та Європейського суду з прав людини, до основних характеристик принципу верховенства права належать такі: 1) відображає спосіб організації життя суспільства на правових засадах, на відміну від анархії, а також є засобом унеможливлення свавільного та антидемократичного правління, й у цьому сенсі він збігається із

визначенням конституціоналізму; 2) втілює моральні основи права, тобто є проявом природного права в сучасних правових системах разом із принципами справедливості, пропорційності, рівності,

цілеспрямованості, розумності тощо, й у цьому сенсі є основним критерієм визнання законів неправовими та слугує своєрідним гарантом справедливості правових актів держави; 3) є засобом організації належної правової системи (принцип правової визначеності, стабільності та довіри до права, принцип «немає покарання без закону», принцип законності, заборона неправомірної дискреції та зворотної дії нормативно-правових актів, незалежна судова влада та судовий

контроль, принцип єдності судової практики та res judicata тощо); 4) слугує основою процесу обмеження і «зв’язування» держави правами та свободами людини. В українських реаліях принцип верховенства права - це самостійний правовий механізм, що отримав офіційне юридичне закріплення і практичне втілення та має на меті забезпечення прав і свобод людини, виходячи із засад справедливості, свободи, рівності та гуманізму. Принцип верховенства права разом з демократією та повагою прав і свобод людини - це ключові, основоположні ціннісні орієнтири європейської доктрини праворозуміння. В Україні принцип верховенства права закріплений на конституційному рівні в ч. 1 ст. 8 Основного Закону України від 28 червня 1996 р. Окремо на ньому наголошено в Законі України «Про Національну поліцію». Згідно зі ст. 6 цього Закону поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини¹;

✓ принцип правової визначеності - один із загальних принципів права, що формулює вимоги до нормативно-правових актів. Він є невід’ємною складовою принципу верховенства права, що забезпечує передбачуваність нормативно-правових актів у контексті наслідків реалізації та застосування норм права. Сутність цього принципу становить концепція передбачуваності, згідно з якою суб’єктам права має бути забезпечена можливість планувати свої дії з упевненістю, що вони знають про правові наслідки своїх дій^{[CXLV] [CXLVI]. Принцип правової визначеності складається з таких елементів: 1) чіткість змісту норм права (вони мають бути гармонічно пов’язані між собою, не суперечити одна одній, а в разі протиріччя має існувати механізм розв’язання конфлікту між нормами права; з’ясування змісту норм права повинно здійснюватися шляхом їх тлумачення); 2) чіткість у підпорядкуванні праву (право як система норм передбачає обов’язкову їх реалізацію, відсутність цього механізму, як, наприклад, невиконання судових рішень, призводить до руйнування самої ідеї права); 3) стабільність норм права (відносна незмінюваність протягом певного достатньо тривалого періоду); 4) чітка інституційна відповідальність (приміром, ефективна взаємодія між законодавчою та судовою гілками влади в ході конкретизації законів). Цей принцип права вимагає, щоб нормативно- правові акти заздалегідь оприлюднювалися, діяли на майбутнє, були ясними, точними, чіткими, стабільними та несуперечливими. Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 9 Закону України «Про Національну поліцію» нормативно- правові акти, що регламентують діяльність поліції, обов’язково оприлюднюються на веб-порталі центрального органу управління поліції. Нормативно-правові акти з обмеженим доступом оприлюднюються у випадках та в порядку, визначених законом. Проекти нормативно-правових актів, що стосуються прав та свобод людини, обов’язково проходять громадське обговорення в порядку, визначеному Міністром внутрішніх справ України;}

✓ принцип пропорційності - спрямований на забезпечення у правовому регулюванні співмірності, розумного балансу особистих, суспільних і державних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав і свобод людини повинні бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими та мінімально обтяжливими для осіб, чиї права та свободи обмежуються. Він вимагає, щоб вжитий захід був пропорційним поставленій меті. Цей загальний принцип права походить із принципу верховенства права та загалом з концепції ліберальної демократичної держави і спрямований на захист інтересів громадян vis-a-vis державної влади, вимагаючи, аби регуляторне втручання відповідало своїй меті. Згідно з ч. ч. 2, з ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції. Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування;

✓ принцип добросовісності - передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб’єктів права при здійсненні суб’єктивних прав і виконанні ними своїх юридичних обов’язків. Принцип добросовісності містить вимоги, які допомагають усунути або пом’якшити недоліки абстрактної й формальної природи норм права, наблизити їх до ідеалів справедливості, свободи, рівності та гуманізму. Цей принцип права покладено в основу механізмів самозахисту правової системи, які забезпечують повагу до її кінцевих цілей і дозволяють їй корегувати відхилення, що викликані використанням юридичних правил у тих випадках, коли під час правотворчості, правозастосування, реалізації чи тлумачення норм права має місце порушення «духу» права при відповідності його «букві». Він виступає як безпосередній регулятор прав і обов’язків суб’єктів права, знаходиться в основі важливих юридичних презумпцій (приміром, презумпція добросовісності поведінки приватної особи, презумпція добросовісності законодавця, презумпція правоти поліцейського). У принципі добросовісності слід виокремити два аспекти: 1) добросовісність при реалізації прав і повноважень, що втілюється в концепціях неприпустимості зловживання правом, добросовісної помилки тощо; 2) добросовісність при виконанні обов’язків, яка стосується як договірних, так і недоговірних зобов’язань^[CXLVII];

✓ принцип розумності - загальний принцип права, який має на меті захист правової системи від явно нерозумних моделей поведінки. Він вимагає обґрунтованості та послідовності поведінки суб’єктів права (в тому числі суб’єктів владних повноважень), установлює необхідність їх розсудливості та обачності. Суб'єкти права, зокрема поліцейські, мають зважувати власні дії з урахуванням їх значення та наслідків, аби визначити шкоду, яку вони можуть завдати, зіставляти власну оцінку з позицією інших. Принцип розумності вимагає перевіряти дії суб'єктів права на відповідність здоровому глузду. Зміст принципу розумності становлять вимоги, які знаходять своє втілення на стадіях правотворчості та правозастосування: обґрунтованість, послідовність, розсудливість, обачність (відповідність розумним очікуванням), ефективність, доцільність. Застосування принципу розумності до правотворчої та правозастосовної практики здійснюється через закріплення розумності в оціночних поняттях, що є основою для утворення юридичних стандартів оцінки: «розумні строки», «поза розумним сумнівом», «обґрунтована підстава», «розумні очікування», «явна необґрунтованість»;

- міжгалузеві принципи права - це засади, що притаманні декільком спорідненим галузям права, визначають їх характер і напрями подальшого розвитку. Міжгалузевим принципам права притаманні всі ознаки принципів права. Специфіка міжгалузевих принципів права полягає в тому, що вони не поширюють свою дію на право в цілому, але при цьому виходять за межі однієї галузі права. Вони є спільними для декількох (двох або більше) галузей права, як правило, об'єднаних належністю до однієї підсистеми права (публічного або приватного права, матеріального чи процесуального). Це пояснюється тим, що до предмета регулювання відповідних галузей права входять схожі відносини, які потребують однакових підходів до їх упорядкування. Наприклад, процесуальні галузі права мають такі спільні принципи як змагальність сторін, гласність судового процесу, незалежність суду, розумність строків та ін. Ці принципи поширюють свою дію на близькі за своїм змістом відносини, пов'язані зі здійсненням правосуддя, і мають спільну спрямованість - забезпечити справедливість судового процесу, встановити гарантії належного розгляду справи, незалежно від того, про яке судочинство йдеться - цивільне, адміністративне, господарське, кримінальне. При цьому їх роль у кожній із галузей права є неоднаковою, оскільки один і той самий міжгалузевий принцип може виявлятися по- різному залежно від завдань, специфічних для відповідної галузі права^[CXLVIII];

- галузеві принципи права - це засади, що притаманні певній галузі права, визначають її характер і вектори подальшого розвитку. Для галузевих принципів права є характерними всі ознаки принципів права. Особливою ознакою, яка зумовлює їх специфіку, є дія в межах однієї галузі права: галузеві принципи утворюються на основі загальних принципів права, вони розвивають і конкретизують їх зміст щодо суспільних відносин, які становлять предмет правового регулювання відповідної галузі права. Усі принципи відповідної галузі права утворюють цілісну систему, в якій зміст і значення кожного принципу зумовлено функціонуванням усієї системи в цілому. У галузевих принципах права найбільш яскраво знаходить прояв сутність відповідної галузі права, в них відображено найбільш істотні риси змісту правового регулювання суспільних відносин, які становлять її предмет. Такі принципи визначають соціальне призначення та склад норм права, слугують орієнтиром для правотворчої, правотлумачної і правозастосовної діяльності, досягнення одноманітності в судовій практиці. До галузевих принципів звертаються насамперед за потреби застосування аналогії права. Так, до принципів кримінального права серед інших належать: відповідальність лише за вчинення суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого законом; відповідальність тільки за наявності вини; особистий характер відповідальності; індивідуалізація кримінальної відповідальності та покарання. Серед принципів цивільного права виокремлюють такі: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, судовий захист цивільного права та інтересу тощо;

- принципи інститутів права - це засади, що покладені в основу побудови певного інституту права та визначають його особливості. Так, наприклад, серед принципів конституційного права виділяють принципи, які поширюються тільки на інститут громадянства. Це такі принципи як: 1) єдиного громадянства України; 2) запобігання

виникненню випадків безгромадянства; 3) неприпустимості позбавлення громадянина України громадянства; 4) неможливості автоматичного набуття і втрати громадянства; 5) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і часу набуття ними громадянства України; 6) збереження громадянства незалежно від місця проживання громадянина України; 7) визнання права громадянина на зміну громадянства; 8) захисту і піклування про громадян України, що перебувають за межами України; 9) невидачі громадян України іноземній державі. Водночас інституту призначення покарання у кримінальному праві відповідає ціла система принципів, які є логічним продовженням загальних і галузевих принципів права, зокрема: визначеність покарання у вироку суду, обґрунтованість і обов’язковість його мотивування у вироку, індивідуалізація покарання тощо. У свою чергу інститут апеляції в кримінальному процесуальному праві ґрунтується на принципах розгляду справи в межах апеляційної скарги, недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого та ін.

Таким чином, принципи права є синтезуючими засадами, об’єднуючими зв’язками, практичною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових і державних явищ. Вони визначають правотворчу, правореалізаційну, правозастосовну та правоохоронну діяльність, координують функціонування механізму правового регулювання, виступають критеріями оцінки правомірності дій соціальних суб’єктів, формують правове мислення і правову культуру, цементують систему та структуру права. З огляду на це, правову реформу в Україні, від якої значною мірою залежить побудова правової держави і громадянського суспільства, необхідно проводити, ґрунтуючись на принципах права¹. Водночас до найбільш пріоритетних завдань розвитку та підвищення ефективності функціонування вітчизняної правоохоронної системи належить закріплення і забезпечення належної реалізації принципів права в діяльності поліції, працівники якої, як вартові демократії, у справі підтримки правового порядку перебувають на передньому рубежі охорони та захисту прав і свобод людини.