§ 4.3. СУБ’ЄКТИ ПРАВООХОРОННОЇ СИСТЕМИ

Суб’єктами правоохоронної системи є - фізичні та юридичні особи. Можливості кожного з них у сфері правоохоронної діяльності суттєво різняться.

Найбільшим суб'єктом правоохоронної системи є держава, оскільки саме вона створює всю сукупність державних правоохоронних органів, які забезпечують охорону законних інтересів фізичних та юридичних осіб; вона відповідальна за стан законності та правопорядку, за ефективність функціонування всіх правоохоронних органів перед суспільством та особою.

Інколи в юридичній літературі розрізняють поняття індивідуальних та колективних суб'єктів права і правових відносин. До числа колективних відносять не тільки державу, але й інші соціальні спільності, і передусім народ, як єдине джерело влади, яку він здійснює безпосередньо та через систему органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно до конституції. В такому розумінні народ є суб'єктом правоохоронної системи.

Суб'єктом правоохоронної системи є і окрема фізична особа. Міжнародні правові акти передбачають різноманітні засоби охорони та захисту прав людини. Конституція України та інші нормативно-правові акти передбачають права особистості у сфері правопорядку. У ч. 2 ст. 27 Конституції України закріплено: «Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань» [1].

Фізична особа відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» може займатися незалежною професійною діяльністю адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту [2].

1. Конституція України : Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР. URL:

https://zakon.rada.gov.ua/law s/show/254%DQ%BA/96-%D0%B2%D 1% 80#T ext.

2. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI.

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/5076-17#Text.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси) [1].

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону», громадяни України мають право створювати громадські об’єднання для участі в охороні громадського порядку і державного кордону, сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, Державній прикордонній службі України та органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні адміністративних і кримінальних правопорушень, захисті життя та здоров’я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.

Громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону можуть бути створені на засадах громадської самодіяльності як зведені загони громадських формувань, спеціалізовані загони (групи) сприяння Національній поліції та Державній прикордонній службі України, асоціації громадських формувань тощо [²].

Наступна група суб’єктів правоохоронної системи - установи, як юридичні особи. Установа - це організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом (ст. 83 Цивільний кодекс України) [3]. Вони можуть виступати в якості відповідачів та позивачів у суді. Як і інші суб’єкти права, вони можуть звертатися до правоохоронних органів з вимогою захисту своїх законних інтересів.

До суб’єктів правоохоронної системи належать суб’єкти господарювання. Суб’єкти господарювання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.

Суб’єктами господарювання можуть бути фізичні та юридичні особи визначені ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України [з]. Держава, органи

1. Про нотаріат : Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/3425-12#Text.

2. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22.06.2000 № 1835-III. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1835-14#Text.

3. Цивільний кодекс України : Кодекс України; Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/435-15#Text.

4. Класифікація організаційно-правових форм господарювання від 25.06.2004 № 401. : Наказ Державного

комітету статистики. URL: https://buhgalter.com.ua/dovidnik/kspovo/kopfg/.

5. Господарський кодекс України : Закон України від 16.01.2003 № 436-IV. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/436-15#Text. державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

Суб’єкти господарювання мають право звертатися до

правоохоронних органів з метою захисту своїх прав і законних інтересів. Кожний господарюючий суб’єкт, так само, як і всі інші суб’єкти правоохоронної системи, наділений правами й обов’язками, тобто має право на охорону своїх законних інтересів.

Реалізація державою правоохоронної функції передбачає створення судової системи та системи правоохоронних органів, що мають забезпечити ефективне виконання правоохоронної функції держави.

Судова система України побудована за принципом спеціалізації і складається з Конституційного суду України, котрий є органом конституційної юрисдикції (ст. 1 ЗУ «Про конституційний суд України») та судів загальної юрисдикції [1].

Система судів загальної юрисдикції України є триланковою і включає в себе:

1.

2. Апеляційні суди - друга ланка,

3. Верховний Суд України - третя ланка.

За принципом інстанційності суди загальної юрисдикції поділяються на суди: першої, апеляційної та касаційної інстанцій.

За принципом спеціалізації на:

1) загальні суди загальної юрисдикції з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів») [2];

2) господарські й адміністративні (спеціалізовані суди);

3) Вищі спеціалізовані суди (Вищий антикорупційний суд і Вищий суд із питань інтелектуальної власності).

Крім того, у складі Верховного суду діють чотири Касаційні суди, що здійснюють правосуддя відповідно до внутрішньої спеціалізації.

Центральним суб’єктом правоохоронної системи є правоохоронні органи. У теорії права питання про визначення поняття «правоохоронні органи» є дискусійним. Крім того, у національному законодавстві поряд із терміном «правоохоронні органи» також використовуються й інші терміни, такі як: «органи правопорядку» (ч. 2 ст. 131-1 Конституції України); «державні органи спеціального призначення з правоохоронними функціями» (п. 17 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про національну безпеку України», ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про службу безпеки України»); «правоохоронний орган спеціального призначення» (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України»), «військове

1. Про Конституційний Суд України : Закон України від 13.07.2017 № 2136-VIII URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2136-19#Text.

2. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1402-19#Text.

формування з правоохоронними функціями» (ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про

Національну Гвардію України»).

Вживається поняття «правоохоронний орган» у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», у такому значенні: «Правоохоронні органи - органи

прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції» [1].

Виходячи із змісту ст. 7 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», до правоохоронних належать «органи, які мають право здійснювати оперативно-розшукову діяльність» [^{[113] [114] [115]].}

Нормативно закріплено статус «правоохоронний орган» таких державних органів: Служби безпеки України (ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України») [з], Управління державної охорони України (ст. 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб») [^{[116] [117]], Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України») [5] і Державної прикордонної служби (ст. 6 Закону України «Про Державну прикордонну службу України») [[118]].}

Разом з тим, із ст. 17 Закону України «Про Службу безпеки України» випливає, що Управлінням охорони вищих посадових осіб України, як і митні органи не є правоохоронними, бо, як зазначено в цій статті «Служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та митними органами України».

Інші правоохоронні органи (Національна поліція України, Державна прикордонна служба України тощо) в законах, які визначають їх правовий статус, прямо не називаються правоохоронними.

Зроблений нами аналіз чинного законодавства не дає однозначної і чіткої відповіді на питання, які саме державні органи слід вважати правоохоронними. Вони дозволяють створити лише приблизний перелік таких органів та й то умовно, бо різними нормативно-правовими актами по-різному визначається правовий статус одних і тих самих державних органів.

У навчальній і науковій юридичній літературі перелік цих органів, також, не є однозначним. Одні науковці вважають, що цим поняттям охоплюються всі державні органи і організації, які хоча б деякою мірою наділені правоохоронними функціями.

Таким чином, приналежність тієї чи іншої інституції до числа правоохоронних органів визначається за допомогою двох підходів - формального - беручи за критерій наявність чіткого законодавчого закріплення статусу «правоохоронний орган» або фактичного, спираючись на законодавчо закріплені повноваження.

Більш продуктивним вважаємо другий підхід, коли для віднесення тих або інших суб'єктів до числа правоохоронних, базовим критерієм є виконання ними правоохоронної функції за допомогою правових форм державної діяльності.

Правоохоронні органи варто поділяти на три групи:

1. Органи правопорядку, в якій дві підгрупи:

1) органи, відповідні підрозділи яких уповноважені на здійснення негласних слідчих і розшукових дій (зазначені у ст. 38, ч. 6 ст. 246 КПК України), серед яких:

а) вузькоспеціалізовані, що здійснюють лише кримінально- правовий захист:

- Національне антикорупційне бюро - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Його завданням є протидія корупційним та іншим кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції [1];

- Державне бюро розслідувань. Державний правоохоронний орган, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення,

1. Про Національне антикорупційне бюро України : Закон України від 14.10.2014 № 1698-VII. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1698-18#Text. припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції [1].

б) широкої спеціалізації, такі що уповноважені на здійснення кримінально-правового захисту й адміністративно-правової охорони тощо:

- Національна поліція;

- Служба безпеки України;

- Національна гвардія України;

- інші органи, зазначені у ст. 38 та ч. 6 ст. 246 КПК України.

Крім того, за сукупністю завдань, визначених у ст. 131-1 Конституції України (переважна більшість яких знаходиться у площині «кримінальної юстиції») та роллю у кримінальному провадженні (організацією та процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням) до цієї групи також слід віднести і прокуратуру;

2) органи, відповідні підрозділи яких уповноважені на здійснення гласних слідчих і розшукових дій (зазначені у ст. 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»):

- Національної поліції України - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції;

- Державного бюро розслідувань - оперативними, оперативно- технічними, внутрішнього контролю, забезпечення особистої безпеки;

- Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, підрозділом контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

- Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Державної прикордонної служби України; управління державної охорони; органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України;

- розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю;

- Бюро економічної безпеки України - підрозділами детективів, оперативно-технічними підрозділами;

2. Органи адміністративно-правової охорони, котрі

виконують правоохоронні функції, у тому числі контрольно-наглядові функції у різних сферах життєдіяльності держави, незалежно від наявності чи відсутності у них повноважень щодо застосування

1. Про Державне бюро розслідувань : Закон України від 12.11.2015 № 794-VIII. URL:

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/794-19#Text. державного примусу, до якої слід відносити переважну більшість органів публічної влади таких, як:

- Державна міграційна служба України. Центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів [1];

- Національне агентство з питань запобігання корупції. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику (ст. 4 Закону України «Про запобігання корупції» [2]. Виконує превентивну функцію, зокрема щодо перевірки декларацій державних службовців і стилю їх життя, розкриття будь-якої інформації з приводу фактів корупції чи зловживання посадою.

До відповідної групи, також, слід віднести Антимонопольний комітет України, Держслужбу фінансового моніторингу України, Державну митну службу України, Державну прикордонну службу України, Державну аудиторську службу України та інші.

3. Правозахисні (органи й особи, що виконують правозахисні та/або представницькі функції у публічній сфері, до яких слід відносити: органи (осіб, що надають публічні послуги), основним призначенням яких є надання правової допомоги, представництво інтересів у суді та інших органах, а також захист прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб (Уповноважений із прав людини, органи Мінсоцполітики, органи захисту прав споживачів, адвокати, адвокатські бюро й об’єднання, нотаріуси тощо), а також органи (особи), які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (Державна виконавча служба та приватні виконавці) [з].

Отже, правоохоронний орган - це державний орган, основним (головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

Незважаючи на розбіжності у правовому статусі, правоохоронні органи здійснюють діяльність по захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави (правоохоронну функцію). Таку діяльність в більшому чи меншому обсязі здійснюють усі органи держави. Але саме для правоохоронних органів

1. Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України : Постанова Кабінету Міністрів України; Положення від 20.08.2014 № 360. URL https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/360-2014-%D0%BF#Text.

2. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 № 1700-VUURL

https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1700-18#Text.

3 Коросташова І. М. Судові та правоохоронні органи України (питання класифікації). Правова позиція. 2021. №

3 (32). URL: http://legalposition.umsf.in.Ua/archive/2021/3/9.pdf. правоохоронна функція є основною. Тому державні правоохоронні органи можна розглядати як окрему ланку механізму держави, «винесену за дужки» звичайного, передбаченого ст. 6 Конституції України поділу на законодавчу, виконавчу і судову владу.

До суб’єктів правоохоронної системи, окрім

правоохоронних органів, слід віднести:

- державу в цілому, державні органи влади, а також органи місцевого самоврядування;

- установи та господарюючі суб'єкти;

- громадські об'єднання з охорони громадського порядку і

державного кордону;

- недержавні правоохоронні організації (адвокатура, приватний нотаріат), приватні детективні та охоронні структури, комерційні служби безпеки підприємств, банків.

17 лютого 2021 року ВРУ прийняла в першому читанні Проект Закону про приватну детективну діяльність (№ 3010). Закон має на меті

визначити правові засади організації та здійснення приватної детективної діяльності, спрямованої на забезпечення захисту прав та законних інтересів осіб шляхом надання приватних детективних послуг, встановлює права та обов'язки суб'єктів правовідносин, а також особливості державного контролю в цій сфері.

Відповідні суб'єкти виконують функції правоохорони переважно у сфері недержавного, групового інтересу, у межах, визначених законодавством України. Залучені до правоохоронної діяльності вони істотно посилюють ефективність протидії правопорушенням та охороні прав і свобод громадян.

Правоохоронні органи разом з недержавними суб'єктами правоохорони утворюють єдину систему охорони правопорядку України, бо здійснюють однорідну (спільну) діяльність по захисту прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів суспільства і держави (правоохоронну функцію держави).