М о к о ш а.

Богиня серед головних богів, якій Володимир поставив у Києві ідола для прилюдних жертвопри­ношень, так само не знана нам ближче. У цій богині дослідники мітологи добачували сонцеву сестру, бо­гиню дощу.

Десь наш бог Посвистач спав. Чи в М а к о ш і гуляв ?“

„Слово Св. Григорія Богослова” також згадує цю богиню серед першорядних богів: „І нині по украї- нам (по окраїнах) моляться ему, проклятому богу Перуну, Хорсу, Мокоші” (Пам. учит. лит. ПІ. 235).

Сама форма „Мокоша” ще не конечно визначає жінку, богиню, пор. Кузьма, Хома, Ярема, Свято­ша й т. ін., — чоловічих імен на -а вдавнину було багато. Так само й форма Мокошь не конче жіно­чого роду, пор. кош, грош.

Е. Аничков уважає Мокошу фінською богинею, що, по підбитті, мусіла підлягти Київському Перу­нові й увійти в число Володймирових богів. Мала вона й гадальний характер (ст___________________________ )_

Саме слово неясного походження, — його збли­жають з мордовським Мокша, черемиським Мокш (Е. Аничков ст. 275). Ягіч (Архів V) уважав Мо­кошь за слово слов’янське, в якому -ошь закінчен­ня, як напр., у слові пустошь.

Уважалася Мокоша в Україні ще й покрови­телькою пологів та породіль.

22 Афанасьев, II. 267. Куліш, І. 177.

В. А Рибаков здогадується, що Мокоша була богинею і пряжі^[40]. Це богиня пряля. Коли вона ста­вилася до кого добре, то й пряла тому або за того. У Християнстві Мокошу замінила Параскева-П’ят- ниця^[41].

9.