ДОДАТОК Б Основні закони синекології

Нагадаємо, що синекологія є тим розділом екології, який вивчає взаємозв’язки між складовими частинами екосистем та їхній спільний розвиток. Твердження про необхідність потоку енергії крізь екосистеми для забезпечення її існування - теж закон синекології.

Перший закон синекології - закон обмеженості (вичерпності) всіх природних ресурсів. Уявлення про наявність на Землі неви-черпних ресурсів помилкове.

Так, в Україні ресурси прісної води вичерпані практично до дна, а те, що її все ще чимало у Бразилії чи Заїрі, нас не дуже вті-шає. Очевидно, що забруднення повітря теж рано чи пізно вичер-пає можливості його природного самоочищення. Теоретичні дослідження енергетичного балансу біосфери і Землі вже давно показали, що без порушення існуючої рівноваги у довкіллі не можна вилучати чи долучати більше 1 % всієї енергії, що вхо-дить в енергетичний потік біосфери (правило 1 %, яке частина екології вважає окремим законом).

Це означає:

а) навіть оволодіння енергією синтезу гелію з дейтерію чи транспортування з навколоземних станцій додаткової електро-енергії не зроблять енергетичні ресурси людства безмежними;

б) загально енергетичне обмеження робить абсолютно немож­ливим сподівання на те, що у майбутньому людству пощастить поєднати збільшення власної чисельності з одночасним підви-щенням якості життя;

в) для порятунку людей і стабілізації біосфери на тривалий час необхідне негайне припинення „демографічного вибуху” (а ще краще - зменшення населення у багатьох країнах) і свідомо обмеження потреб кожної особи до розумної межі.

Закон односпрямованості і неповного використання енергії. Цей закон стверджує, з одного боку, що енергія використовується лише один і тільки один раз (циклічний і замкнений рух енергії неможливий ні в живому, ні в неживому світі), а з другого, що це використання неминуче супроводжується її незворотними втра-тами. Тобто енергія, яку одержує екосистема і яка засвоюється продуцентами, розсіюється або разом з їх біомасою, або безпо-воротно передається консументами першого, другого, третього та інших порядків, а потім редуцентами, що супроводжується

втратою певної кількості енергії на кожному трофічному рівні в результаті процесів, які супроводжують дихання.

Закон „піраміди енергій”. Традиційно цей закон формулюють так: з одного трофічного рівня екологічної піраміди на другий її рівень у найсприятливіших обставинах переходить в серед-ньому 10% тієї енергії, яку отримали живі істоти першого рівня. Вживання слова „піраміда” пов'язано з тим, що екологи часто користуються пірамідальними діаграмами для відтворення маси і накопиченої в ній енергії тих істот, які формують окремі рівні трофічного ланцюга. Правило десяти відсотків широко використовується для обчислення величини земельної площі, необхідної для повного забезпечення продовольством наявного населення. Звичайно, це все в умовах, коли всі прагнуть збе-регти нормальний і рівноважний стан місцевої екосистеми і біосфери в цілому.

Закон максимізації енергії екосистем. Цей закон був сфор­мульований Ю. Одумом та доповнений М. Реймерсом: у конку-ренції екосистем, можливих у даному життєвому середовищі, зберігається та з них, яка найбільше сприяє надходженню енергії та інформації і використовує максимальну їх кількість найефективніше. Для цього така система утворює накопичу-вачі (сховища) високоякісної енергії, частину якої витрачає на забезпечення надходження нової енергії, забезпечує нормаль-ний кругообіг речовин і створює механізми регулювання, під-тримки, стійкості системи, її здатності пристосовуватися до змін, налагоджує обмін з іншими системами. Максимізація - це підвищення шансів на виживання.