Додаток В. Методики психологічного дослідження особистості учня/студента*

Додаток В.1. Карта вихованості молодшого підлітка

Прізвище, ім’я........................

школа.......................................

клас..........................................

1. Вид спрямованості (суспільна, групова, ділова, егоїстична, невизначена).

2. Рівень навчання (високий, середній, низький).

3. Працездатність (висока, середня, низька).

4. Життєвий досвід (практичний, непрактичний, непристосований до самостійного життя, споживацький).

Рівень сформованості головних якостей особистості

Результати діагностики вихованості всіх учнів класу узагальнюються, знаходиться середній арифметичний бал по кожній із зазначених особистісних властивостей і представляються графічно у вигляді стовпчикових діаграм.

Примітка: *наведені методики психологічного дослідження особистості учня/студента студенти-практиканти застосовують спільно з практичним психологом навчального закладу

Додаток В.2. Карта вихованості старшого підлітка

Прізвище, ім’я....................

школа...................................

клас.........................................

Ознаки позитивних Патріотизм

І.Знання історії рідного краю, своєї Батьківщини

2. Сформованість почуття гордості за Батьківщину

3. Бажання працювати для примноження її слави і багатства

4. Любов і турботливе ставлення до природи

Чесність

1. Правдивість

2. Самокритичність

3. Совістливість

4. Вірність даному слову

5. Відданість друзям

Саморегуляція поведінки

1. Самодисціпліна

2. Самообладання і самоконтроль

3. Вимогливість до себе і та інших

4. Уміння стримуватися, відмовитися від нерозумних бажань

5. Уміння долати труднощі

6. Уміння долати тривогу, страх

Ставлення до навчання

1. Стійкий інтерес до навчання.

2. Добросовістність

3. Уміння вчитися

4. Уміння мислити

5. Уміння долати труднощі

6. Самоконтроль, самооцінка своїх знань

властивостей особистості

Працелюбивість

1. Сформована потреба в праці

2. Уміння мобілізувати свої цілі і здібності для виконання роботи

3. Естетичне ставлення до праці 4.Об’єктивна оцінка результатів своєї і чужої праці

5. Самовиховання умінь і навичок працювати

Гуманізм

1. Відповідальність за свою поведінку

2. Відповідальність за поведінку товаришів

3. Стійкість до негативних впливів

4.Доброзичливість

5. Бажання допомогти тим, хто цього потребує

Дисциплінованість

1. Дотримання етичних норм і правил поведінки

2. Швидке виконання розумних вимог

3. Уміння рахуватися з думкою більшості

4. Уміння вислухати співрозмовника.

5. Уміння сприяти дотриманню дисципліни в колективі

Емоційність

1.Дружелюбність

2.Чутливість. співчуття

3. Розуміння інших людей

4. Відчуття і розуміння краси

5. Адекватність у самовиразі 6.Оптимізм

Таблиця В.1

Додаток В.3. Карта вихованості старшокласника

Прізвище, ім’я............................................................... школа............................................ клас

Продовження табл В.1

Додаток В.4.

Мета дослідження: визначення рівня розвитку аналітичності індуктивного мислення в умовах обмеженого часу.

Матеріали та обладнання: бланк з 15 рядами чисел, складеними за певною закономірністю (варіант VI субтесту шкали Р.Амтхауера), ручка і секундомір.

Процедура дослідження: дослідження експериментатор може проводити як з одним досліджуваним, так і з невеликою групою, за умови, що кожен із досліджуваних отримає індивідуальний бланк з надрукованою таблицею рядів чисел. Слід також забезпечити цілковиту самостійність роботи.

До початку дослідження бланки належить розкласти перед учасниками тестування на добре освітленому столі текстом донизу, щоб до зачитування інструкції вони їх не розглядали і не ознайомлювалися з ними.

Бланк із надрукованою на ньому таблицею рядів чисел має такий вигляд:

Інструкція досліджуваному: «На бланках, які лежать перед Вами, надруковано ряди чисел.

Через 7 хв подається команда: «Стоп! Дописування закінчено!»

Обробка результатів: за допомогою ключа-таблиці з правильними

відповідями; підраховується кількість правильно дописаних досліджуваним рядів. Якщо досліджуваний записав у якому-небудь ряді тільки одне число, хоча воно і було правильним, числовий ряд вважається недописаним.

Ключ для обробки результатів завдання «Числові ряди»

Аналіз результатів

Рівень розвитку аналітичності мислення визначається за кількістю правильно дописаних рядів чисел.

Якщо досліджуваний дописав 14-15 рядів, то його аналітичність мислення дуже висока або відмінна; якщо 11 -13 - аналітичність висока або добра; якщо 8-10 - аналітичність середня або задовільна; якщо 6-7 - аналітичність низька або погана; якщо 5 і нижче, то аналітичність дуже низька або дуже погана.

Додаток В.5. Дослідження типу властивостей нервової системи (типу темпераменту)

Мета дослідження: визначення рівня екстраверсії, емоційної стійкості та типу темпераменту.

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник Г.Айзенка з 57 запитань, бланк для відповідей, ручка або олівець.

Процедура дослідження: дослідження типу темпераменту можна проводити як з однією людиною, так і з невеликою групою. У другому разі необхідно забезпечити самостійність відповідей учасників опитування.

Кількість тестів і бланків для відповідей має відповідати числу досліджуваних. На бланку відповідей записуються в колонку номери запитань, а поряд передбачено місце для відповідей: «Так» або «Ні». У завдання екпериментатора входить роздавання опитувальників, бланків, ручок або олівців, ознайомлення з інструкцією.

Інструкція досліджуваному: «Вам пропонується відповісти на 57 запитань. Уважно читайте ці запитання і по ходу читання на бланку проставляйте Вашу відповідь, яка може бути: «Так» або «Ні». Намагайтесь уявити типову ситуацію, яка випливає із змісту запитання, і давайте першу відповідь без довгих і особливих роздумів. Пам’ятайте, що тут немає «поганих» і «хороших» відповідей. Свою відповідь на запитання запишіть у бланку відповідей залежно від номера. Намагайтеся не уникати відповідей».

Опитувальник

1. Чи часто у Вас проявляється потяг до нових вражень, щоб розважитися, пережити сильні відчуття?

2. Чи часто Ви відчуваєте потребу в друзях, які можуть Вас зрозуміти, підбадьорити, поспівчувати?

3. Чи вважаєте Ви себе безтурботною особистістю?

4. Чи дуже важко Вам відмовитися від своїх намірів?

5. Ви обмірковуєте свої справи не поспішаючи і вважаєте за краще почекати, ніж діяти?

6.

7. Чи часто у Вас спостерігаються спади та підйоми астрою?

8. Як правило, Ви дієте та говорите без тривалого обмірковування?

9. Чи бувають випадки, коли у Вас виникають почуття, що Ви нещасні без поважної на це причини?

10.Чи відповідає дійсності той факт, що на спір Ви бзробили все, що завгодно?

11. Чи ніяковієте Ви, коли хочете познайомитися з людиною протилежної статі, якій Ви симпатизуєте?

12. Чи буває таке з Вами, що, розгнівавшись, Ви втрачаєте самовладання?

13. Чи часто Ви вдаєтеся до дії під впливом хвилинного настрою?

14. Чи часто Ви буваєте стурбовані тому, що зробили бо сказали щось таке, чого не слід було робити?

15. Ви, як правило, віддаєте перевагу читанню книг над зустрічами з людьми?

16. Чи легко Вас образити?

17.Чи любите Ви часто бувати в компаніях?

18. Чи бувають у Вас такі думки, якими Вам не хотілося поділитися з іншими людьми?

19. Чи насправді Ви інколи до такої міри енергійні, що все «горить» у руках, а іноді зовсім кволі?

20. Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомств невеликою кількістю найближчих друзів?

21. Чи багато часу Ви проводите в мріях?

22. Коли на Вас кричать, Ви відповідаєте тим же?

23. Вас часто турбує почуття провини?

24. Чи всі Ваші звички добрі?

25. Чи здатні Ви дати волю своїм почуттям і щосили озважитися в компанії?

26. Чи можна сказати, що нерви у Вас часто бувають напружені до краю?

27. Чи вважають Вас людиною жвавою і веселою?

28. Після того як справу вже зроблено, чи часто Ви повертаєтеся до неї, гадаючи, що могли б зробити її краще

29. Чи правильно те, що Ви, перебуваючи серед людей, як правило, мовчазні та стримані?

30. Чи буває так, що Ви передаєте чутки?

31. Чи буває так, що Вам не спиться через те, що в голову лізуть всілякі думки?

32. Чи правда те, що Ви при потребі про щось дізнатися, віддаєте перевагу книзі перед запитуванням в інших людей?

33. Чи буває у Вас сильне серцебиття?

34. Чи подобається Вам робота, яка вимагає напруженої уваги?

35. Чи бувають у Вас напади тремтіння?

36. Чи правильно те, що Ви завжди говорите про своїх знайомих тільки хороше, навіть тоді, коли впевнені, що вони не дізнаються про це?

37. Чи насправді Вам неприємно бувати в компанії, в якій постійно кепкують один з одного?

38. Чи правда, що Ви дратівливі?

39. Чи подобається Вам робота, яка потребує швидкої дії?

40. Чи справді Вам не дають спокою думки про ті неприємності та «жахи», які могли б трапитися, незважаючи на те, що все закінчилося благополучно?

41. Чи дійсно Ви непоспішні в рухах?

42. Чи Ви хоча б колись запізнювалися на побачення або на роботу?

43. Чи часто Вам сняться страхіття?

44. Чи правда, що Ви так любите поговорити, що не пропускаєте будь-якої нагоди поспілкуватися з незнайомою людиною?

45. Чи турбують Вас якісь болі?

46. Чи дуже б Ви засмутилися, коли б тривалий час не змогли бачитися зі своїми друзями?

47. Чи можете Ви назвати себе нервовою людиною?

48. Чи є серед Ваших знайомих такі, які Вам відверто не подобаються?

49. Чи могли б Ви сказати, що Ви впевнена в собі людина?

50. Чи легко Вас зачіпає критика ваших недоліків або недоліків Вашої роботи?

51. Ви вважаєте, що важко одержати задоволення від заходів, у яких бере участь багато людей?

52. Чи турбує Вас переживання, що Ви чимось гірші за інших?

53. Ви б змогли легко внести пожвавлення в нудьгуючу компанію?

54. Чи буває, що Ви говорите про речі, на яких не розумієтеся?

55. Чи піклуєтеся Ви про своє здоров'я?

56. Ви любите пожартувати з інших?

57. Чи мучить Вас безсоння?

Обробка результатів

Для визначення типу темпераменту потрібно мати величини показників екстраверсії та невротизму, а для оцінки надійності цих показників підраховують величину показника відвертості. Величина показників виміряється в балах за кількістю відповідей досліджуваного, що збігаються із запитаннями шкал.

Індексом відвертості В є кількість збігань на такі запитання: відповідь «Так» - №№ 6, 24, 36; відповідь «Ні» - №№ 12, 18, 30, 42, 48, 54.

Показник екстраверсії Е дорівнює кількості збігань з відповідями «Так» на запитання №№ 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53, 56; з відповідями «Ні» на запитання №№ 5,15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51.

Показник невротизму Н - це величина збігань відповідей «Так» з такими запитаннями відповідної шкали: №№ 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

Наступним кроком обробки результатів дослідження є побудова схеми типів темпераменту. Темперамент та його основні властивості можна подати як точки проекції величини екстраверсії та емоційної стійкості, одержаної при перетинанні перпендикулярів, віднесених до відповідних значень осей (рис. В.1).

Аналіз результатів

Результати доцільно аналізувати тільки в тому разі, коли вони були достатньо відвертими, при цьому величина індексу В не може перевищувати 4 бали.

На думку Г.Айзенка, поєднання екстраверсії-інтроверсії та невротизму- емоційної стійкості є властивостями темпераменту, які визначають його тип. Властивості екстраверсії та інтроверсії протилежні, так, як і невротизм-емоційна стійкість. Їх можна подати на континіумі, де величина одного з показників, наприклад, екстраверсія Е 0-12 означає відсутність екстраверсії, тобто - інтроверсію, а величина 13-24 - виявляє екстраверсію.

Рівень екстраверсії визначають за таблицею_________________________

Рис. В.1. Типи темпераменту

Аналогічне співвідношення мають полярні властивості невротизму - емоційної стійкості. Їхні рівні визначаються на основі тих же інтервалів, що і рівні екстраверсії - інтроверсії.

Під екстраверсією слід розуміти спрямованість особистості на оточуючих людей та на події, під інтроверсією - спрямованість на внутрішній світ, а під невротизмом - поняття, синонімічне до тривожності, яке проявляється як емоційна нестійкість, напруженість, емоційна збудливість, депресивність. Динамічний прояв цих властивостей пов’язаний зі швидкістю утворення умовних рефлексів, з їхньою міцністю, з балансом процесів збудження - гальмування в центральній нервовій системі та з рівнем активації кори головного мозку з боку ретикулярної формації.

Так, екстраверт, порівняно з інтровертом, швидше виробляє умовні рефлекси, вирізняється більшою терплячістю до болю, але це поєднується з низькою витривалістю в ситуації сенсорної депривації, що зумовлює підвищену негативну реакцію на одноманітність, на велику частоту відволікань під час роботи. Типовими поведінковими проявами екстраверта є комунікабельність, імпульсивність, недостатній самоконтроль, швидке пристосування до нового середовища, відкритість і зовнішній прояв почуттів. Він співчутливий, життєрадісний, упевнений у собі, прагне до лідерства, до розваг, має багато друзів, нестриманий, любить ризик, кмітливий, не завжди відповідальний.

Інтроверт привертає увагу своїми особливостями поведінки. Він часто заглиблений у себе, важко налагоджує контакти з людьми й адаптується до реальності. Частіше за все інтроверт спокійний, урівноважений, неагресивний, його дії обмірковані й раціональні. Коло друзів у нього невелике. Інтроверт любить прогнозувати майбутнє, замислюватися над тим, що і як буде робити, не піддається на моментні непередбачувані стимули, песиміст, не любить непередбачуваних ситуацій, хвилювань, дотримується заведеного життєвого порядку. Він контролює свої почуття, відповідальний, дуже рідко проявляє агресивність.

На одному полюсі невротизму (високий рівень) перебувають невротики, яким притаманна неурівноваженість нервово-психічних процесів, емоційна нестійкість, а також лабільність вегетативної нервової системи. Тому вони легко збуджуються, для них властива мінливість настрою, чутливість, а також тривожність, підозріливість, нерішучість, повільність.

Другий полюс невротизму (низький рівень) - це емоційно стабільні особистості, які відрізняються урівноваженістю, спокоєм, рішучістю, виваженістю дій і вчинків.

Після характеристики вже вказаних пар властивостей темпераменту можна приступати до конструювання власне типів темпераменту. Типи темпераменту представлено на схемі (рис. В.1). Тип темпераменту визначається в точках перетину екстраверсії та невротизму, відтворених на відповідних вісях шкал у тому чи в іншому октанті. При цьому темпераменту сангвініка відповідає екстраверсія й емоційна стійкість, темпераменту холерика - екстраверсія і невротизм, тобто емоційна мінливість, темпераменту флегматика - інтроверсія й емоційна стійкість, а темпераменту меланхоліка - інтроверсія і невротизм.

Якщо точка перетину перпендикулярів лежить у площині кола радіусом 6 одиниць, то це показник слабкого вираження темпераменту, а якщо вона лежить у межах різниці площин великого і малого кіл, то тип темпераменту виражено яскраво, повно.

Темперамент значною мірою визначає особливості характеру людини. Сангвініки, як правило, бувають комунікабельними, відкритими, говіркими, жвавими, ініціативними, але часто безтурботними і не завжди схильними доводити справу до кінця. У холериків спостерігаються часті зміни настрою, вони активні, але в той же час імпульсивні, бувають образливими та агресивними і здебільшого оптимістичні. У темпераменті флегматика помітна розміреність, спокій, надійність. Меланхоліки - це дуже чутливі люди, як правило, спостережливі, тривожні, малоконтактні, дратівливі, багато переживають, песимісти.

Усвідомлюючи значення темпераменту в регуляції динаміки психічної діяльності і в збереженні життєвих констант організму, можна передбачити рекомендації про розвиток ряду властивостей темпераменту за допомогою корекції деяких рис характеру.

Наприклад, у сангвініка дуже важливо стимулювати працездатність, цілеспрямованість, ініціативність, але при цьому слід контролювати навантаження, щоб воно було в допустимих межах. Їм слід тренувати дисциплінованість та навчатися ділових контактів і чіткості.

Холерикам з їхньою яскраво вираженою схильністю до лідерства бажано забезпечувати позитивність стосунків з оточуючими, не «з'ясовувати стосунків» у моменти конфліктів, а аналізувати проблеми згодом у спокійній обстановці, контролювати власні прагнення тиснути на інших, підкоряти їх собі, спрямовувати зусилля на власне естетичне виховання.

Працьовитим флегматикам доцільно порекомендувати тренувати свій соціальний інтелект (розуміння людей, спостережливість за емоційним станом інших людей, встановлення контактів тощо). В окремих випадках завдяки скромності в них не завжди адекватна самооцінка, яку в цьому разі слід підвищити.

Меланхолікам з їхньою вдумливістю і підвищеною сензитивністю не потрібно поспішати включатися у види діяльності і спілкування, в яких є жорстка субординація, їм також потрібно контролювати і рефлексувати своє ставлення до інших (уникати переоцінки авторитету інших), формувати установку на успіхи в роботі, а для цього визначати термін виконання окремих етапів роботи і навіть їхніх елементів. Для розвитку контактності та комунікабельності бажано не уникати громадських доручень, які дають можливість вступати в різноманітні взаємовідносини з іншими людьми, з партнерами по діяльності, брати участь в усіляких заходах, виступати з доповідями на конференціях, домовлятися, координувати дії.

Додаток В.6. Методика самооцінки ситуативної тривожності Ч.Спілберга

Мета дослідження: оцінка рівня реактивної та особистісної тривожності.

Матеріали та обладнання; бланк із надрукованими на обох сторінках шкалами самооцінки та з інструкціями, ручка або олівець.

Процедура дослідження рівня тривожності в даний момент, тобто реактивної тривожності й особистісної, як стійкої характеристики людини, можна проводити методом самооцінки індивідуально і в групі. Дослідник роздає кожному учасникові бланк зі шкалами самооцінки і пропонує відповісти згідно з інструкціями на надруковані на обох сторінках бланка запитання. Він також нагадує, що відповідати потрібно самостійно, і в ході роботи пильнує за виконанням вимог. Якщо в когось виникають запитання, то можна ще раз звернути увагу на інструкцію і вказати, що на кожне запитання можливі 4 варіанти відповідей, які відрізняються за ступенем інтенсивності прояву вказаного в запитанні стану.

Бланк для відповідей: запропонована шкала налічує 20 запитань, на кожне з яких учень повинен відповісти, поставивши знак (+) в одній з чотирьох граф - «майже ніколи», «інколи», «часто», «майже завжди». Кожна з цих граф оцінюється відповідно 1, 2, 3, 4 балами.

Ситуація «Моє самопочуття в школі» Запитання №1-20

Ситуація «Як я почуваю себе частіше?» Запитання №21-40

Інструкція: «Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, яке у Вас самопочуття в цей момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, тому що правильних або неправильних відповідей немає».

Шкала ситуативної тривожності (СТ)

немає».

Шкала особистісної тривожності (ОТ)

Аналіз результатів: реактивна чи ситуативна тривожність характеризується напруженістю, неспокоєм, нервозністю. Якщо вона велика, то в людини порушується увага, а інколи і тонка координація рухів.

Особистісна тривожність - це стійкий стан. Вона характеризує схильність людини сприймати значну кількість ситуацій як загрозливі, реагувати на них станом тривоги. Дуже висока особистісна тривожність безпосередньо пов'язана з наявністю невропатичного конфлікту, з емоційними та нервовими зривами, із психосоматичними захворюваннями. Тому повідомляти результати цього досліду при сторонніх заборонено, а сам досліджуваний має дізнатися про рівень тривожності в коректній формі. При цьому важливо в розмові з ним підкреслити, що тривожність не є першопочатково негативною рисою. Певний рівень тривожності - природна і обов’язкова особливість активної особистості, оскільки є оптимальний для кожної людини рівень «корисної тривоги». Оцінити рівень тривожності за допомогою показників реактивної й особистісноі тривожності можна таким чином:

• до 30 - низька тривожність;

• 31-45 - помірна тривожність;

• 46 та більше - висока тривожність.

Тривожність в учнів/студентів - досить поширене явище. Значні відхилення від рівня помірної тривожності можуть вказувати на те, що в людини виникає тривожність у ситуаціях оцінки її компетентності. Тоді слід переглянути значимість даної ситуації і знайти для себе обгрунтування, яке зменшує її суб'єктивну значимість. Крім цього, слід перенести свою увагу і зробити акцент на осмисленні діяльності. Одним із напрямків у складанні рекомендацій для даного випадку можуть стати: пошук вправ для саморегуляції, створення психологічної підтримки для формування почуття впевненості в успіху.

На відміну від високої тривожності, низька вимагає уваги до мотивів діяльності та підвищення почуття відповідальності. Рідко тривожність у показниках тесту може приховувати за собою захисний психологічний механізм витіснення реальної тривожності чи бажання «показати себе з кращого боку».

Додаток В.7. Дослідження самооцінки

за методикою Дембо-Рубінштейна у модифікації А.М.Прихожан

Дана методика базується на безпосередньому оцінюванні (шкалюванні) школярами ряду особистісних якостей, таких як здоров’я, здібності та інші. Досліджуваним пропонується на вертикальних лініях відмітити певними значками рівень їх розвитку у них цих якостей (показник самооцінки) і рівень домагань, тобто рівень розвитку цих якостей, який би задовільняв їх. Кожному досліджуваному пропонується бланк методики з інструкцією і завдання. Зображено сім ліній, довжина кожної 100 мм, з позначенням верхньої, нижньої точки і серединою шкали. При цьому верхня і нижня точка відрізняються помітними рисками, середина - ледь помітною точкою.

Методика може проводитись з цілим класом (групою) так і індивідуально. Під час фронтального діагностування необхідно перевірити, щоб кожен учень заповнив першу шкалу. Далі учні працюють самостійно. Час - 10-12 хв (разом з читанням інструкції).

Обробка результатів: проводиться за шістьма шкалами (перша тренувальна - «здоров’я» - не враховується). Кожна відповідь виражається в балах: 100 мм - 100 балів; 54 мм - 54 бали.

1. Визначають за кожною шкалою:

• рівень домагань - відстань в мм від нижньої точки шкали «0» до позначки «Х»;

• висоту самооцінки - відстань в мм від нижньої точки шкали «0» до позначки «-»;

• значення розходження між рівнем домагань і самооцінкою - відстань від позначки «Х» до позначки «-», якщо рівень домагань нижче самооцінки, він виражається від’ємним числом.

2. Розраховують середню величину кожного показника за усіма шістьма шкалами. Оцінка і інтерпретація досліджуваних параметрів:

Рівень домагань. Норма - 60-89 б. Найбільш оптимальний - порівняно високий

рівень - від 75-до 89 балів, що є важливим чинником особистісного розвитку. Результат 90-100 балів - як правило свідчить про нереалістичне, некритичне ставлення дітей до власних можливостей. Результат менше 60 балів свідчить про занижений рівень домагань, він - індикатор несприятливого розвитку особистості.

Рівень самооцінки. Норма - 45-74 б, адекватна, реальна самооцінка; 75-100 балів: защена самооцінка, що свідчить про певні відхилення у формувані особистості (особистісна незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; відсутність реагування на власні помилки тощо); менше 45: занижена самооцінка (недооцінка себе), що свідчить про несприятливі відхилення у формувані особистості (дійсна неупевненість у собі чи «захисна», коли декларація (самому собі) власного невміння, відсутності здібності і т.п. дозволяє не докладувати ніяких зусиль.

Інструкція: «Будь-яка людина оцінює свої здібності, можливості, характер тощо. Рівень розвитку кожної риси людини можна умовно зобразити вертикальною лінією, нижня точка якої буде символізувати найнижчий розвиток, а верхня - найвищий. Перед Вами сім таких ліній, які означають: 1) здоров’я; 2) розум (здібності); 3) характер; 4) авторитет у ровесників; 5) вміння багато робити власними руками; 6) зовнішність; 7) впевненість у собі. На кожній ліній рискою (--) зазначте, як

Додаток В.8. Дослідження комунікативних та організаційних схильностей

Мета дослідження: визначення рівня розвитку комунікативних та

організаційних схильностей (КОС).

Матеріали та обладнання: тест-опитувальник КОС, бланк для відповідей, ручка.

Процедура дослідження: дослідження комунікативних та організаційних схильностей за допомогою тесту-опитувальника КОС можна проводити як з одним досліджуваним, так і з групою. Досліджуваним роздаються тексти опитувальника, бланки для відповідей і зачитується інструкція.

Інструкція: «Запропонований Вам тест містить 40 запитань. Прочитайте їх і дайте відповідь на всі запитання за допомогою бланку. На бланкові надруковано номери запитань. Якщо ваша відповідь на запитання позитивна, тобто ви згодні з тим, що запитується, то на бланкові відповідний номер обведіть колом. Якщо ж ваша відповідь негативна, тобто Ви не згодні, то відповідний номер закресліть. Стежте, щоб номер запитання відповіді збігався з номером на бланку. Майте на увазі, що запитання носять загальний характер і не можуть вмістити всіх необхідних подробиць. Тому уявіть собі типові ситуації і не замислюйтеся над деталями. Не слід витрачати багато часу на обмірковування, відповідайте швидко. Можливо, на деякі запитання Вам буде важко відповісти. Тоді намагайтеся дати ту відповідь, якій Ви віддаєте перевагу. Відповідаючи на будь-яке з цих запитань, звертайте увагу на його перші слова й узгоджуйте свою відповідь з ними. Не прагніть справити приємне враження. Важливо бути щирим під час відповіді»

Опитувальник

1) Чи багато у Вас друзів, з якими Ви постійно спілкуєтеся?

2) Чи часто Вам вдається схилити більшість своїх товаришів до прийняття ними Вашої думки?

3) Чи довго Вас турбує почуття образи, завдане Вам кимось із Ваших товаришів?

4) Чи завжди Вам важко орієнтуватися в критичній ситуації?

5) Чи є у Вас прагнення встановлювати нові знайомства з різними людьми?

6) Чи подобається Вам брати участь у суспільній роботі?

7) Чи правда, що Вам приємніше й простіше проводити час за книгами або за якими-небудь іншими заняттями, ніж з людьми?

8) Якщо виникли які-небудь перешкоди в здійсненні Ваших намірів, то чи легко Ви відмовляєтеся від них?

9) Чи легко Ви встановлюєте контакти з людьми, які значно старші за Вас?

10) Чи подобається Вам вигадувати і організовувати зі своїми товаришами ігри та розваги?

11) Чи важко Вам включатися в нову для Вас компанію?

12) Чи часто Ви відкладаєте на інші дні ті справи, які Вам треба було б виконати сьогодні?

13) Чи легко Вам вдається встановлювати контакти з незнайомими людьми?

14) Чи прагнете Ви домогтися, щоб Ваші товариші діяли відповідно до Вашої думки?

15) Чи важко Вам освоїтись у новому колективі?

16) Чи правильно, що у Вас не буває конфліктів з товаришами через невиконання ними своїх обов'язків, обіцянок?

17) Чи прагнете Ви при нагоді познайомитися і поспілкуватися з новою людиною?

18) Чи часто Ви у вирішенні важливих проблем берете ініціативу на себе?

19) Чи дратують Вас люди, які оточують, чи виникає у Вас бажання побути на самоті?

20) Чи правда, що Ви погано орієнтуєтесь у незнайомій для Вас обстановці?

21) Чи подобається Вам постійно бути серед людей?

22) Чи виникає у Вас роздратування, якщо Вам не вдається закінчити розпочату справу?

23) Чи відчуваєте Ви труднощі, незручності або сором'язливість, якщо доводиться проявляти ініціативу, щоб познайомитись з новою людиною?

24) Чи правда, що Ви втомлюєтеся від частого спілкування з товаришами?

25) Чи подобається Вам брати участь у колективних іграх?

26) Чи часто Ви проявляєте ініціативу, розв'язуючи питання, які зачіпають інтереси Ваших товаришів?

27) Чи правда, що Ви почуваєтеся невпевнено серед малознайомих Вам людей?

28) Чи правильно те, що Ви рідко прагнете довести свою правоту?

29) Чи вважаєте Ви, що Вам не важко внести пожвавлення в малознайому для Вас компанію?

30) Чи брали Ви участь у суспільно-громадській роботі в школі?

31) Чи прагнете Ви обмежити коло своїх знайомих невеликою кількістю людей?

32) Чи правильно, що Ви не прагнете наполягти на своїй думці або на рішенні, якщо його не зразу підтримали Ваші товариші?

33) Чи почуваєтеся Ви невимушено, коли потрапляєте в незнайому для Вас компанію?

34) Ви із задоволенням приступаєте до організації всіляких заходів для своїх товаришів?

35) Чи правда, що Ви не почуваєтеся достатньо впевненим і спокійним, коли доводиться говорити що-небудь великій групі людей?

36) Чи часто Ви запізнюєтеся на ділові зустрічі, побачення?

37) Чи вірно, що у Вас багато друзів?

38) Чи часто Ви опиняєтесь у центрі уваги своїх товаришів?

39) Чи часто Ви соромитеся, відчуваєте ніяковість, спілкуючись з малознайомими Вам людьми?

40) Чи правда, що Ви не дуже впевнено почуваєтеся у великій групі своїх товаришів? Бланк для відповідей - це аркуш з колонками цифр, які означають номери запитань від 1 до 40, як на зразку. Якщо досліджуваних декілька, то, коли це необхідно, бланки підписують на звороті.

Обробка результатів. Мета обробки результатів - отримання індексів КОС. Для цього відповіді досліджуваного зіставляють з дешифратором і підраховують кількість збігань окремо за комунікативними та організаційними нахилами. У дешифраторі враховується впорядковане розміщення номерів запитань у бланку для відповідей.

Щоб визначити рівень КОС, потрібно вирахувати їхні коефіцієнти - це відношення кількості збігань відповідей того чи іншого нахилу до максимально можливого числа збігань, у даному разі - до 20. Формули для підрахунку:

Дешифратор

схильностей досліджуваного. З цією метою користуються шкалою оцінок.

Шкала оцінок комунікативних та організаційних схильностей

Рівень розвитку комунікативних та організаційних схильностей характеризується за допомогою оцінок за шкалою.

Досліджувані, які отримали оцінку:

• 1, - це люди з низьким рівнем прояву комунікативних та організаційних схильностей;

• 2 - мають комунікативні й організаційні нахили нижче середнього рівня; не прагнуть до спілкування, почуваються скуто в новій компанії, в колективі, вважають за краще проводити час наодинці з собою, обмежують свої знайомства, мають труднощі у встановленні контактів з людьми і у виступі перед аудиторією, погано орієнтуються в незнайомій ситуації, не відстоюють свою думку, важко переживають образи. У багатьох справах вони уникають прояву самостійних рішень та ініціативи;

• 3 - мають середній рівень прояву комунікативних та організаційних

схильностей. Вони прагнуть контактів з людьми, не обмежують коло своїх знайомств, наполягають на власній думці, планують свою роботу, хоча потенціал їхніх нахилів не відрізняється високою стійкістю. Ця група досліджуваних має потребу в подальшій серйозній і планомірній виховній роботі з формування і розвитку комунікативних та організаційних схильностей;

• 4 - належать до групи з високим рівнем прояву комунікативних та

організаційних схильностей. Вони не розгублюються в новій обстановці, швидко знаходять друзів, постійно прагнуть розширити коло своїх знайомих, займаються суспільною діяльністю, допомагають близьким, друзям, проявляють ініціативу в спілкуванні, із задоволенням беруть участь в організації громадських заходів, здатні приймати самостійні рішення в критичних ситуаціях. Усе це вони роблять без примусу, згідно із внутрішніми спрямуваннями;

• 5 - мають дуже високий рівень прояву комунікативних та організаційних схильностей. Вони потребують комунікативної й організаційної діяльності, активно прагнуть до неї, швидко орієнтуються у важких ситуаціях, невимушено поводяться в новому колективі, це ініціативні люди, котрі прагнуть у важливій справі або в складній ситуації приймати самостійні рішення, відстоювати свою думку і домагатися, щоб її було прийнято іншими. Вони можуть внести пожвавлення в незнайому компанію, люблять організовувати всілякі ігри, заходи, наполегливі в діяльності, яка їх приваблює, і самі шукають таких справ, які б задовольнили їхні потреби в комунікації та в організаційній діяльності.

Комунікативні й організаційні схильності є потрібним компонентом і передумовою розвитку здібностей у тих видах діяльності, які пов'язані із спілкуванням між людьми, з організацією колективної праці. Вони - важливий ланцюжок у розвитку педагогічних здібностей.

Додаток В.9. Методика визначення пізнавальної потреби учня

Вчитель на підставі власного спостереження, бесід з іншими учителями, батьками учня повинен вибрати відповіді на питання анкети.

Обробка результатів. Обраховується показник інтенсивності пізнавальної потреби - І. Для цього сумма балів, отриманих учнем ділиться на 5 (число запитань). Якщо 3,5< I < 5, можна вважати, що у учня висока пізнавальна потреба, якщо ж 2,5 < I < 3,5, то вона виявлена помірно. В тому разі, якщо І < 2,5, то пізнавальна потреба виражена слабо.

Додаток В.10. Карта оцінки творчого потенціалу учня

На основі діагностики особистості складається карта оцінки творчого потенціалу учня (в дужках зазначити якісну оцінку).

Додаток В.11. Анкета для виявлення

рівня сформованості особистісної моделі учителя.

Анкета для виявлення рівня сформованості особистісної моделі учителя.

Заповнення анкети, оцінювання окремих властивостей (якостей) проводиться з огляду на себе станом на теперішній час. Самооцінку пропонується здійснити за 5-и бальною системою оцінок: 0 (якість відсутня), 1 (дуже слабко виражена), 2 (слабко виражена), 3 (добре виражена), 4 ( дуже добре виражена), 5 (виражена ідеально).

Індивідуальний компонент

1. Стан здоров’я:....................

2.Особливості типу нервової системи, темперамент:.........................

Особистісний компонент

Професійно-педагогічна спрямованість як система професійно-значущих якостей особистості:

Професійний компонент

1. Професійно-значущий компонент (знання, уміння, навички):...

2. Саморегуляція:

уміння знімати надлишок напруги, хвилювання уміння долати нерішучість перед виступом уміння мобілізувати свої сили_

уміння стримувати себе у стресових ситуаціях уміння створювати необхідний настрій

З.Культура мовлення, педагогічного спілкування

105

Додаток В.12. Методика соціометричного типу

Соціометричний метод дає змогу охарактеризувати психічну індивідуальність шкільного класу (студентської групи) за параметром його соціальної (неформальної) структури, виявити характерні для нього особливості міжособистісних взаємин, наявні в класі угрупування, найбільш і найменш популярних членів групи тощо.

Є різні варіанти соціометричного методу, але всі вони побудовані на одному спільному принципі: випробуваним пропонують обрати від одного до трьох дітей (учнів, студентів) за певним критерієм у формі запитання «З ким би ти ти хотів... ?». Сильні критерії - спільна робота, навчання, відпочинок; слабкі (одноразові заходи) - гра, екскурсія, кульпохід тощо. У всіх випадках запитання слід формулювати у позитивному плані. Опитуваного просять установити послідовність свого вибору (у першу чергу.......................................................................................... ; у другу чергу.......................................................................................... ;

Наприклад: «З ким із учнів нашого класу ти найбільше хотів би сидіти за однією партою? Варіанти відповідей: 1)................. ; 2)............. 3).......... »

Відповіді на запитання переносять у соціометричну матрицю. По вертикалі записують за алфавітом всіх членів групи, а по горизонталі - їх порядкові номери у списку. На перехрестях рядка і стовпця позитивний вибір позначають знаком «+»; якщо вибір взаємний, то «+» обводять кружечком. Потім у кожному стовпці по верикалі підраховують кількість позитивних виборів кожного індивіда і кількість взаємних виборів. На підставі цих даних встановлюють, хто в групі є соціометричною зіркою, а хто виявився ізольованим (нульовий вибір) за певним критерієм. Навіть із заповненої таблиці можна зробити висновок про те, хто в класі найпопулярніший, а кому, навпаки, зовсім не симпатизують однокласники.

Таблиця В.2

Соціометрична матриця (скорочений варіант)

Результати соціометричного опитування зображають у вигляді соціаграми, якщо у групі не більше 20 осіб. Дівчат позначають кружечками, а хлопців - трикутниками з вказівкою порядкового номеру в списку (рис.В.2). Як показано на малюнку соціограма складається з чотирьох кіл. У центральному колі розташовують тих, хто отримав максимальну кількість позитивних виборів. У другій зоні - які отримали більше половини, а в третій - тих, хто отримав половину і менше позитивних виборів. У крайній зоні перебуватимуть «ізольовані».

Іншу форму подачі результатів соціометрїї (її називають картою класу) показано на рис.В.3. На рисунку показано вибір учнів (лінія між значками зі стрілкою у напрямі обраного), взаємні вибори (стрілками позначають обидва кінці лінії). Аналіз діаграми засвідчує, що у цьому класі немає підстав говорити про соціометричний розкол. Доцільно провести додаткову роботу, допомогти учням, що мають значно менше виборів, заохотити їх сильні сторони та можливості лідерства.

Вивчення соціально-психологічної розвиненості класу

Для вивчення психологічного клімату, взаємовідносин в класі пропонується методика самооцінки задоволеності взаємовідносинами в колективі. Анкета містить 7 специфічних видів відносин у класі. Учням пропонують поцінувати своє ставлення до сформованості цих відносин за 6 бальною шкалою (мах 5, міп 0).

Колективізм - прагнення розв'язувати всі питання колективу спільно, керуючись інтересами кожного і колективу.

Відповідальність - свідоме, сумління ставлення до змісту, цілей і завдань, що вирішує класний колектив.

Згуртованість - єдність думок учнів щодо найважливіших питань життя їхнього класу.

Контактність - сприятливі міжособистісні взаємини школярів.

Відкритість - ставлення до новачків, до інших класів без упередження.

Організованість - як уміння налагоджувати оптимальну взаємодію, розподіляти обов’язки таким чином, щоб досягати найбільшої ефективності у спільній роботі.

Інформованість - добре знання всіма учнями стану справ класу та один одного.

АНКЕТА: «Ми проводимо у вашому класі дослідження, яке дасть змогу визначити рівень його соціально-психологічної розвинутості. Вам пропонується список властивостей, які характеризують відносини у ідеально розвинутому колективі. З огляду на себе, орієнтуючись на заданий зразок оцінки, поцінуйте сформовані взаємини в класі. Максимальна оцінка 5 (як правило вона існує в ідеальному колективі). Мінімальна 0 (відсутність будь яких взаємин). Оцінки 4, 3, 2, 1 виставляються з ваших особистих міркувань».

Методика вивчення психологічного клімату колективу.

Для вивчення соціально-психологічного клімату класу/групи описано цілий ряд методик: експертного оцінювання клімату колективу, методика соціально-психологічної самоатестації, розроблена Р.С.Немовим та ін. У табл.В.3 представлено карту-схему для оцінювання психологічного клімату колективу.

Хід дослідження:

• Заповнити/оцінити кожну версію цієї схеми;

• знайти алгебраїчну сумму і розділити на 16;

• обчислити середній бал для всієї групи і визначити психологічний клімат.

Таблиця В.3. Карта-схема для оцінки психологічного клімату колективу

103