Дослідження особливостей мотиваційної сфери особистості в контексті її духовного розвитку

На основі теоретичного аналізу наукових праць, присвячених феномену духовності, було здійснено емпіричне дослідження особливостей мотиваційної сфери особистості як детермінанти її духовного розвитку.

Об’єктом дослідження став розвиток духовності особистості, предметом – потребово-мотиваційні детермінанти духовного розвитку особистості в юнацькому віці. Мета роботи полягала у вивченні особливостей детермінації духовного розвитку особистості з боку потребово-мотиваційної сфери.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали психологічні концепції духовності (М.Й. Боришевський, В.П. Зинченко, В.В. Знаков, З.С. Карпенко, О.П. Колісник, А. Маслоу, В.П. Москалець, В.М. М’ясищев, Е.О. Помиткін, М.В. Савчин, В. Франкл, Е. Фромм та ін.), положення про сутність і закономірності раннього юнацького віку (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський, Д.Б. Ельконін, І.С. Кон, І.В. Дубровіна, А.К. Маркова, М.І. Алексєєва та ін.); праці, присвячені вивченню мотиваційної сфери як невід’ємної складової особистості (М.І. Алексєєва, Л.І. Божович, Б.І. Додонов, С. Занюк,

Є.П. Ільїн, В.І. Ковалев, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, В.С. Мерлін, М.М. М’ясищев, М.С. Неймарк, С.Л. Рубінштейн та ін.).

Вивчення особливостей потребово-мотиваційних детермінант духовного розвитку особистості було здійснено за допомогою наступних методик:

1. Методика «Духовний потенціал особистості» (автор Е.О. Помиткін), призначена для виявлення трьох найважливіших характеристик духовного розвитку: 1) духовного потенціалу, який інтегрує вольові якості характеру та духовну спрямованість особистості; 2) розподілу духовного потенціалу в структурі особистості (у підструктурах спілкування, спрямованості, характеру, самосвідомості, досвіду, інтелекту та психофізіології);

3) орієнтації особистості на духовні цінності: гуманістичні, естетичні, екологічні, цінності пізнання, самовдосконалення та самореалізації [33].

2. Методика діагностики особистісних і групових базових потреб, яка дає змогу виявити базові потреби-мотиватори (А. Маслоу) особистості і групи. Домінуючими можуть бути матеріальні потреби, потреби у безпеці, соціальні потреби, потреба у визнанні або потреба у самореалізації [39].

3. Опитувальник «Життєві цілі» (Автори Е. Дісі, Р. Райан в адаптації Н.В. Клюєвої, В.І. Чиркова), за допомогою якого можна виявити розподіл цінностей особистості у порядку зменшення їх значущості: від найбільш значущих для особи до найменш вагомих.

4. Методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (автор С.С. Бубнова), спрямована на вивчення реалізації ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності [8].

5. Методика діагностики мотиваційної структури особистості (автор В.Е. Мільман), яка дає можливість діагностувати мотиваційний і емоційний профілі особистості [30].

6. Методика дослідження системи життєвих смислів (автор В.Ю. Котляков) – інструмент для визначення змісту системи життєвих смислів, що дозволяє визначити, які категорії життєвих смислів і в якому співвідношенні представлені в системі життєвих смислів досліджуваного).

7. Математично-статистична обробка одержаних даних здійснювалася за допомогою комп’ютерної програми SPSS for Windows 11.

Характеристика вибірки. досліджувались учні 10–11-х класів середньої загальноосвітньої школи №92 ім. Івана Франка Києва віком від 15 до 17 років (загальна кількість – 86 осіб). Аналіз отриманих емпіричних даних.

1. За даними методики Е.О. Помиткіна «Духовний потенціал особистості» ми поділили вибірку на три групи за показником потенціалу духовного розвитку: 1 групу склали учні з низьким балом (12%), у 2 групу увійшли школярі з середнім показником духовного розвитку (66%), у 3 групу – старшокласники з високим потенціалом духовного розвиту (22%). Показники рівня потенціалу духовного розвитку особистості, виявлені в трьох зазначених групах, суттєво відрізняються між собою: усереднений

бал показника духовного потенціалу в 1 групі склав 9,38, у 2 групі – 17,89, і в 3 групі середній показник склав 28,33.

Методика крім виявлення духовного потенціалу особистості дає змогу визначити також її орієнтацію на духовні цінності (гуманістичні, естетичні, екологічні, цінності пізнання та самопізнання, самовдосконалення, самореалізації). Показники рівня орієнтації на духовні цінності учнів з різним духовним потенціалом представлений у таблиці 2.1.

5–7 балів свідчать про високий рівень орієнтації на певну цінність; 3–5 балів – про середній рівень; 0–3 бали – про низький рівень.

Таблиця 2.1 Домінанти духовної ціннісної орієнтації учнів

Рис. 2.1. Рівень орієнтації школярів з різним потенціалом духовного розвитку на духовні цінності

Групи: 1 група – учні з низьким потенціалом духовного розвитку; 2 група – школярі з середнім духовним потенціалом; 3 група – старшокласники з високим потенціалом.

Цінності: 1 – гуманістичні; 2 – естетичні; 3 – екологічні; 4 – пізнання та самопізнання; 5 – самовдосконалення; 6 – самореалізації; 7 – відповідальність.

Табл. 2.1 і рис. 2.1. демонструють наявність істотних розбіжностей між групами за рівнем орієнтації на різні групи цінностей. Міра орієнтації учнів з високим потенцілом духовного розвитку на духовні цінності є значно вищою порівняно зі школярами, яким властивий середній духовний потенціал, і особливо порівняно зі старшокласниками з низьким духовним потенціалом. Розбіжності між групами є достовірними за всіма виокремленими Е.О. Помиткіним групами духовних цінностей на високому рівні статистичної значущості (див. табл. 2.1).

2. За результатами методики «Діагностика структури ціннісних орієнтацій особистості» (С.С. Бубнової) ми побудували ієрархію ціннісних орієнтацій окремо по виділених групах досліджуваних (табл. 2.2 і рис. 2.2).

Таблиця 2.2 Структура ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат з різним рівнем духовного потенціалу

Рис.

Цінності: 1 – приємне проведення часу, відпочинок; 2 – високе матеріальне благополуччя; 3 – пошук і насолода прекрасним; 4 – допомога і милосердя до інших людей; 5 – любов; 6 – пізнання нового у світі, природі, людині; 7 – високий соціальний статус і керування людьми; 8 – визнання і повага до людей і вплив на навколишніх; 9 – соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 10 – спілкування; 11 – здоров’я.

Ми виявили значущі розбіжності (за критерієм Крускала-Уолліса) між групами за показниками важливості для учнів наступних ціннісних орієнтацій:

1. Пошук і насолода прекрасним. Розбіжності між 1 і 2 групами, з одного боку, і 3 групою, з іншого, є значущими на рівні р≤0,002. Так, естетичні цінності, що проявляються у бажанні сприймати й створювати прекрасне, в інтересі до проявів краси у творах мистецтва, природі та людській душі, схильності до пошуку краси у явищах світу і характерах людей тощо, є значно важливішими для учнів 3 групи порівняно зі школярами, які склали 1 і 2 групи.

2. Допомога іншим людям і милосердне ставлення до них. Виявлені розбіжності (достовірні на рівні значущості р≤0,008) між трьома групами. Гуманістична ціннісна орієнтація, яка проявляється у доброті, людяності, бажанні приносити користь ближнім, країні, людству, світові, прагненні турбуватися про людей, альтруїзмі тощо, має найменшу важливість для учнів з низьким потенціалом духовного розвитку, середньою мірою виражена у школярів з середнім рівнем духовного розвитку, і найбільш важливою вона є для старшокласників, яким властивий високий потенціал духовного розвитку.

3. Пізнання нового у світі, природі, людині. Розбіжності між показниками виразності даної ціннісної орієнтації виявлені між групами і є значущими на рівні р≤0,017. Найменш важливим пізнання нового у світі, природі, людині є для школярів 1 групи, середньою мірою виражене в досліджуваних, які склали 2 групу, і найбільшою мірою є значущим для старшокласників 3 групи.

4. Спілкування. Розбіжності між групами є статистично значущими на рівні р≤0,05: для представників 1 групи спілкування є найменш важливою цінністю, середню вартість воно має для досліджуваних, які склали 2 групу, і найбільш значущою дана ціннісна орієнтація є для респондентів 3 групи.

5. Високе матеріальне благополуччя є найбільш важливою цінністю для молодих людей з низьким рівнем духовного розвитку, середньою мірою є значущим для учнів з середнім рівнем духовності та найменшого значення ця ціннісна орієнтація має у групі піддослідних з високим духовним потенціалом (див. табл. 2.2 і рис. 2.2). Зазначені розбіжності є достовірними на рівні статистичної значущості р≤0,05.

Виділені ціннісні орієнтації автор ділить на три групи:

Духовні цінності: 1) пошук і насолода прекрасним (естетичні ціннісні орієнтації); 2) допомога і милосердя щодо інших людей, цінність любові

(гуманістичні ціннісні орієнтації); 3) пізнання нового у світі, природі, людині (пізнавальні ціннісні орієнтації).

Соціальні цінності: 1) приємне проведення часу, відпочинок; 2) високий соціальний статус і керування людьми; 3) визнання та повага людей і вплив на навколишніх; 4) соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві; 5) спілкування.

Матеріальні цінності: 1) високе матеріальне благополуччя; 2) здоров’я. Узагальнені бали, отримані по групах цінностей, які є важливими для старшокласників з різним рівнем духовного розвитку, дали змогу зробити наступні висновки стосовно домінування в піддослідних виокремлених груп цінностей – духовних, соціальних і матеріальних. Так, у юнаків і дівчат з високим рівнем духовного розвитку переважають духовні цінності, на другому місці у них знаходяться соціальні цінності, а на третьому – матеріальні. Для молодих людей із середнім духовним потенціалом найбільш значущими є соціальні ціннісні орієнтації, друге місце посіли духовні ціннісні орієнтації, третє – матеріальні. У досліджуваних з низьким рівнем духовного розвитку переважаючими є матеріальні цінності, друге за важливістю місце посідають соціальні ціннісні орієнтації і третє місце –

духовні. Наведені дані наочно представлені у табл. 2.3 і рис. 2.3. Таблиця 2.3 Домінуючі групи цінностей старшокласників із різним рівнем духовного потенціалу

Рис. 2.3. Домінуючі цінності учнів з різним рівнем духовного розвитку

Групи цінностей: 1 – духовні; 2 – соціальні; 3 – матеріальні.

Отже, за результатами методики С.С. Бубнової, в юнаків і дівчат з високим потенціалом духовного розвитку домінуючою є орієнтація на духовні

цінності (гуманістичні, естетичні, когнітивні); молоді люди, яким властивий середній рівень духовного розвитку, більшою мірою орієнтуються на соціальні цінності; учні з низьким рівнем духовного потенціалу – на матеріальні цінності.

3. За даними опитувальника «Життєві цілі» ми розподілили цілі у порядку зменшення їх важливості для учнів окремо по групах (від більш значущих до менш значущих) і побудували ієрархії життєвих цілей учнів – представників 3-х груп. Дані представлені у табл. 2.4 і рис. 2.4. Таблиця 2.4 Значущість життєвих цілей для школярів з різним потенціалом духовного розвитку

Рис. 2.4. Значущість життєвих цілей для школярів з різним потенціалом духовного розвитку

Цінності: 1 – свобода, відкритість і демократія в суспільстві; 2 – безпека і захищеність; 3 – служіння людям; 4 – влада і вплив; 5 – популярність; 6 – автономність; 7 – матеріальний успіх; 8 – багатство духовної культури; 9 – особистісне зростання; 10 – здоров’я; 11 – прив’язаність і любов; 12 – привабливість; 13 – чуттєві задоволення і насолоди; 14 – міжособистісні контакти і спілкування; 15 – багате духовно-релігійне життя.

Простежуються значущі розбіжності (за Н-критерієм Крускала-Уоллиса) між рангами окремих життєвих цілей у респондентів досліджуваних груп, які віддзеркалюють різні рівні важливості для учнів наступних життєвих цілей:

1. Служіння людям (прагнення працювати на благо суспільства, допомагати знедоленим, допомагати людям зробити своє життя щасливим) є значно важливішою життєвою ціллю для учнів з високим потенціалом духовного розвитку порівняно зі школярами з низьким і середнім потенціалом. Це підтверджується виявленими значущими розбіжностями (на рівні статистичної значущості р≤0,029) між показниками важливості цієї цілі для учнів 1 і 2 груп з одного боку, і досліджуваних 3 групи, з іншого.

2. Схожа тенденція спостерігається відносно такої життєвої цілі як особистісне зростання. Постійне самовдосконалення, реалізація своїх здібностей і задатків, прагнення до згоди з самим собою є значно важливішим для учнів з високим потенціалом духовного розвитку, ніж для школярів з середнім і низьким рівнем духовного розвитку. Зазначені розбіжності між 3 групою, з одного боку, і 1 та 2 групами, з іншого, є значущим на рівні р≤0,05. Зазначена життєва ціль у 1 групі посідає 6 місце, у 2 групі – 5 місце. На противагу їм старшокласники, що склали 3 групу, відвели їй 2 місце.

3. Значні розбіжності між рангами (на рівні р≤0,05) зафіксовані під час аналізу такої життєвої цілі як чуттєві задоволення і насолоди. Прагнення мати життя, наповнене задоволеннями і розвагами, набувати нового чуттєвого досвіду є значно важливішою ціллю для юнаків і дівчат з низьким потенціалом духовного розвитку порівняно зі школярами з високим потенціалом. Так, учні 1 групи чуттєвим задоволенням і насолодам відвели 3-4 за значущістю місце (разом з автономією), тоді як у 3 групі ця життєва мета посіла лише 12-13 місця (які вона ділить з духовно-релігійним життям).

Сутність життєвої цілі під назвою «Багате духовно-релігійне життя» полягає в прагненні людини любити Бога, говорити і думати про нього, жити відповідно до його волі, брати участь у релігійних обрядах тощо. Віра у вищу силу, в Бога, у безсмертя душі належить до системи ціннісних орієнтацій, які сприяють (за умови наявності зв’язку між вірою людини та її моральністю) духовному самовдосконаленню особистості, подоланню рис бездуховності (М.Й.Боришевський). За показниками рангу, що є індикатором міри важливості для особи цієї цілі, близькими між собою є групи 2 і 3, які суттєво відрізняються від 1 групи (р≤0,05). Хоча за місцем, яке посідає ця життєва ціль в уявленнях представників різних груп, значущих розбіжностей не спостерігається, однак за рангом відмінності між 2 і 3 групами, з одного боку, і 1 групою, з іншого, є значущими.

4. За «Методикою дослідження системи життєвих смислів» (В.Ю. Котлякова) був визначений зміст системи життєвих смислів, тобто з’ясовано, які категорії життєвих смислів і в якому співвідношенні представлені в системі життєвих смислів піддослідних юнаків і дівчат.

Порівнюючи отримані результати, слід пам’ятати, що чим меншою є сума рангових значень по кожній категорії смислів, тим більшу вагу ця категорія має у системі життєвих смислів, і навпаки. Залежно від отриманої суми рангових значень по кожній з категорій, ми оцінювали представленість кожної з категорій з груповій системі життєвих смислів окремо по групах:

18–24 балів – смисли даної категорії представлені слабко у системі життєвих смислів;

10–17 балів – смисли даної категорії представлені у системі життєвих смислів достатньою мірою;

3–9 балів – смисли цієї категорії домінують у системі життєвих смислів. На основі отриманих даних ми побудували профілі представленос-

ті життєвих смислів старшокласників з різним духовним потенціалом

(див. рис. 2.5) і наочно представили групові показники у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Життєві смисли старшокласників з різним духовним потенціалом

Як видно з таблиці 2.5 і рис. 2.5, найбільш вираженими у системі життєвих смислів молодих людей загалом по вибірці є категорія екзистенційних смислів. На другому місці перебуває категорія комунікативних смислів, далі йдуть статусні, сімейні, гедоністичні смисли, смисли самореалізації, альтруїстичні, і останнє місце посідає категорія когнітивних смислів. Проте значущі розбіжності між групами школярів з різним духовним потенціалом виявлено лише за трьома категоріями життєвих смислів: альтруїстичних, статусних і когнітивних.

Причому, для школярів з високим духовним розвитком альтруїстичні та когнітивні життєві смисли мають значно більшу вагу, ніж для старшокласників з середнім і, особливо, низьким рівнем духовного розвитку (у системі життєвих смислів яких дані категорії представлені вельми слабко). Розбіжності у значущості даних смислів є достовірними на рівнях р≤0,01 і р≤0,05

відповідно (див. табл. 2.5.). Отже, учні з високим рівнем духовного розвитку більшою мірою усвідомлюють сенс свого життя у тому, аби допомагати іншим людям, робити добро та поліпшувати світ (альтруїстичні смисли життя), а також зрозуміти самого себе, життя та пізнавати Бога (когнітивні смисли).

Стосовно категорії статусних смислів можна зазначити, що вона, навпаки, є вагомішою для учнів з низьким рівнем духовного розвитку порівняно з учнями, яким властивий середній і, особливо, високий духовний потенціал. Таким чином, для учнів з низьким духовним потенціалом більшою мірою, ніж для школярів з високим рівнем духовного розвитку, є важливими статусні смисли життя, які реалізуються у прагненні досягати успіху, посісти достойне положення у суспільстві та зробити гідну кар’єру.

Кореляційний аналіз отриманих даних, проведений за допомогою Н-критерію Крускалла-Уолліса, підтвердив наявність тісного позитивного зв’язку (на рівні р≤0,05) між рівнем духовного розвитку особистості та важливістю для неї категорії альтруїстичних життєвих смислів, а також існування негативного зв’язку (на рівні р≤0,01) між рівнем духовного розвитку особи та значущістю для неї статусними смислами життя. Іншими словами, чим більш високим є рівень духовного розвитку особистості, тим більш вагомою для неї є категорія альтруїстичних життєвих смислів і тим менш важливими є статусні смисли життя, і навпаки.

Рис. 2.5. Профіль представленості категорій життєвих смислів у системі життєвих смислів старшокласників з різним потенціалом духовного розвитку Категорії життєвих смислів: 1 – альтруїстичні; 2 – екзистенційні;

3 – гедоністичні; 4 – самореалізації; 5 – статусні; 6 – комунікативні;

7 – сімейні; 8 – когнітивні.

Наведені дані підтверджують результати, отримані за допомогою інших методик, які свідчать про те, що для молодих людей з високим потенціалом духовного розвитку значно більш важливими є альтруїстичні та когнітивні цінності, порівняно з піддослідними, яким властивий середній і, особливо, низький рівень духовного розвитку.

5. За результатами «Методики діагностики мотиваційної структури особистості» (В.Е. Мільмана) виявлено розбіжності у мотиваційних профілях трьох виділених за рівнем духовного потенціалу груп (див. рис. 2.6).

Рис. 2.6. Мотиваційні профілі учнів з різним потенціалом духовного розвитку особистості

Шкали мотиваційного профілю: 1 – Підтримка життєзабезпечення (П); 2 – Комфорт (К); 3 – Соціальний статус (С); 4 – Спілкування (О); 5 – Загальна активність (Д); 6 – Творча активність (ДР); 7 – Суспільна корисність (ОД).

Виявлено, що для учнів з високим духовним потенціалом характерний прогресивний мотиваційний профіль, що характеризується помітним перевищенням рівня розвивальних мотивів (до яких відносяться мотиви загальної і творчої активності, а також суспільної корисності) над рівнем мотивів підтримання (мотивів підтримання життєзабезпечення, прагнення комфорту та соціального статусу). Прогресивний профіль виявляється у послідовному підвищенні профільної лінії зліва направо (див. рис. 2.6) і переважає в осіб, які досягли значних успіхів у роботі чи навчанні, а також у людей із соціально спрямованою життєвою позицією.

Старшокласникам із середнім та низьким рівнем духовного розвитку, навпаки, властивий регресивний мотиваційний профіль, що є протилежним прогресивному, і характеризується перевагою загального рівня мотивів підтримання над розвивальними мотивами. Причому узагальнений профіль 1 групи (яку склали піддослідні з низьким рівнем духовного потенціалу) має значно більший показник регресивності порівняно з профілем 2 групи (до якої ввійшли учні з середнім рівнем духовного розвитку). Цей профіль найбільш чітко проявляється у послідовному зниженні профільної лінії зліва направо, що продемонстровано на рис. 2.6.

Констатувати вираженість прогресивного профілю в особи методика дозволяє у тому випадку, коли в неї сумарний бал категорії мотивів розвитку (загальна активність, творча активність, суспільна корисність) переважає суму балів категорії мотивів підтримки (підтримка життєзабезпечення, прагнення комфорту і соціального статусу) більш як на 5 балів. У

протилежному випадку, коли різниця сумарних балів мотивів розвитку та мотивів підтримки дорівнює ≤ 5 балів, можна констатувати вираженість регресивного мотиваційного профілю.

Бали, отримані у нашому дослідженні за допомогою вказаної формули окремо по групах є наступними: 1 гр. – (+ 10,1 бали), 2 гр. – (14,4 бали), 3 гр. – (21,8 бали). Отже, у піддослідних з високим духовним потенціалом мотиви розвитку переважають над мотивами підтримання життєдіяльності й у них вираженим є прогресивний мотиваційний профіль. Респондентів з середнім та, особливо, низьким духовним потенціалом характеризує виражений регресивний мотиваційний профіль, в якому мотиви підтримання переважають над мотивами розвитку.

Порівняння 3-х груп школярів за рівнем вираженості в них різних мотивів дозволило отримати наступні дані (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Мотиви старшокласників з різним духовним потенціалом

* – розбіжності є статистично значущими.

Як видно з таблиці 2.6, значущі розбіжності (за Н-критерієм КрускаллаУолліса) між групами виявлено за такими мотивами, як прагнення комфорту, загальна та творча активність і суспільна корисність. Прагнення комфорту найменшою мірою виражений у піддослідних з високим духовним потенціалом. Значно більш вираженим цей мотив є в учнів з низьким духовним потенціалом та у групі піддослідних з середнім рівнем духовного розвитку. Мотиви ж розвитку (загальна і творча активність, суспільна корисність), навпаки, найбільш істотно виражені у піддослідних з високим духовним розвитком, середньою мірою вони виражені у школярів з середнім духовним потенціалом, і найменшою мірою вони є властивими для юнаків і дівчат з низьким рівнем духовного розвитку.

Кореляційний аналіз отриманих даних показав, що показник духовного потенціалу значною мірою корелює з мотивами розвитку – загальною активністю, творчою активністю та суспільною спрямованістю (цей кореляційний зв’язок зафіксований на високому рівні статистичної значущості р≤0,01 за коефіцієнтом кореляції Пірсона).

Таким чином, проведений математико-статистичний аналіз отриманих даних дає підстави стверджувати, що в молодих людей з високим рівнем духовного розвитку значною мірою переважають мотиви розвитку над мотивами підтримання життєдіяльності, тоді як для юнаків і дівчат з низьким духовним потенціалом більш властивими є мотиви підтримання, аніж мотиви розвитку особистості. Отже, дослідження показало, що особи з різним рівнем духовного розвитку суттєво відрізняються за структурою мотиваційної сфери особистості, що підтверджує вагому роль потребовомотиваційної сфери у духовному розвитку особистості.

6. За допомогою «Методики діагностики особистісних і групових базових потреб» було виявлено базові потреби-мотиватори особистості і групи. Серед потреб, які можуть бути домінуючими, у методиці виокремлено наступні (за А. Маслоу): 1) матеріальні потреби (прагнення заробляти на життя, забезпечити собі матеріальний комфорт і купувати гарні речі); 2) потреби у безпеці (забезпечити собі майбутнє, зміцнити своє положення, уникати небезпеки); 3) соціальні потреби (мати теплі стосунки з людьми, хороших співрозмовників і розуміння з боку інших людей); 4) потреба у визнанні (добитися визнання та поваги, підвищувати рівень майстерності й компетентності, забезпечити собі впливове положення серед навколишніх); 5) потреба у самореалізації (розвиток своїх сил і здібностей, прагнення до нового та невідомого, потреба займатися справою, що вимагає повної віддачі) [39].

Як видно з табл. 2.7 і рис. 2.7, матеріальні потреби є найактуальнішими для молодих людей з низьким рівнем духовного розвитку порівняно з юнаками та дівчатами, яких характеризує середній і високий рівень розвитку духовності. При цьому для представників усіх 3-х груп матеріальні потреби є частково задоволеними. Вказані розбіжності є статистично зна-

чущими на рівні достовірності р≤0,05.

Таблиця 2.7 Базові потреби юнаків і дівчат з різним духовним потенціалом

Соціальні потреби є важливими і одночасно не повною мірою задоволеними в учнів з низьким і середнім рівнями духовного розвитку. Для старшокласників з високим рівнем духовного потенціалу ці потреби не є гостро актуальними, оскільки є задоволеними (показник 13,7 балів свідчить про те, що потреби знаходяться у зоні задоволеності). Окреслені відмінності є достовірними на рівні статистичної значущості р≤0,05.

Рис. 2.7. Профілі значущості базових потреб учнів з різним потенціалом духовного розвитку особистості

Базові потреби: 1 – матеріальні потреби; 2 – потреба у безпеці; 3 – соціальні потреби; 4 – потреба у визнанні; 5 – потреба у самовираженні.

Потреба у самовираженні є найбільш важливою для школярів з середнім і високим рівнем духовного розвитку порівняно з юнаками та дівчатами, яких характеризує низький рівень духовності. Наведені дані мають суттєві розбіжності на рівні значущості р≤0,004. Слід зауважити, що для представників усіх трьох груп ця потреба виявилася частково задоволеною.

Таким чином, для школярів з низьким рівнем духовного розвитку найбільш актуальними є матеріальні потреби, тоді як проблема розвитку особистості, реалізації, потреби в самоактуалізації (за класифікацією потреб А. Маслоу) відходить на другий план. У старшокласників з високим рівнем розвитку духовності, навпаки, переважають потреби у самовираженні та самореалізації, тобто на перший план виходять потреби вищого порядку, які відносяться до рівня духовної реальності в людині та є універсальними життєвими духовними цінностями. Виявлені закономірності засвідчують, що погребово-мотиваційна сфера особистості є важливою складовою духовного розвитку особистості.

За результатами емпіричного дослідження особливостей потребовомотиваційної сфери юнаків і дівчат з різним рівнем духовного потенціалу можна зробити наступні висновки.

Дослідження змісту ціннісних орієнтацій юнаків і дівчат, які віддзеркалюють зміст мотиваційної сфери, виявило, що юнаки та дівчата з високим потенціалом духовного розвитку більшою мірою орієнтуються на духовні цінності (гуманістичні, естетичні, когнітивні); молоді люди, яким властивий середній рівень духовного розвитку, віддають перевагу соціальним цінностям; в основі ціннісної сфери учнів з низьким рівнем духовного потенціалу лежать в першу чергу матеріальні цінності.

Докладніше розкриваючи зміст ціннісно-смислової сфери старшокласників з різним рівнем духовного розвитку, можна сказати наступне. Старшокласники з високим потенціалом духовного розвитку значно більшою

мірою орієнтуються на естетичні, альтруїстичні, гуманістичні, когнітивні, екологічні та комунікативні цінності порівняно з молодими людьми, яким властивий середній і, особливо, низький рівень духовного потенціалу. Особистісне зростання, постійне самовдосконалення, реалізація своїх здібностей і задатків є важливою духовною цінністю для учнів з високим потенціалом духовного розвитку, тоді як для школярів з середнім і низьким рівнем духовного розвитку ця цінність не є значущою. Домінуючою для учнів з високим потенціалом духовного розвитку також є орієнтація на багате духовно-релігійне життя порівняно зі школярами, яким властивий низький духовний потенціал.

Навпаки, практично неважливою для учнів з високим духовним потенціалом є така цінність як чуттєві задоволення і насолоди. Прагнення мати життя, наповнене задоволеннями і розвагами, набувати нового чуттєвого досвіду, є значно важливішою життєвою ціллю для школярів з низьким потенціалом духовного розвитку.

Учні з високим рівнем духовного розвитку більшою мірою усвідомлюють сенс свого життя у тому, щоб допомагати іншим людям, робити добро та поліпшувати світ (альтруїстичні смисли життя), а також зрозуміти самого себе, життя та пізнавати Бога (когнітивні смисли). Для учнів з низьким духовним потенціалом значно більшою мірою, ніж для школярів з високим рівнем духовного розвитку, є важливими статусні смисли життя, які реалізуються у прагненні досягати успіху, посісти достойне положення у суспільстві та зробити гідну кар’єру.

Отже, підсумовуючи, можна зазначити, що високодуховній особистості притаманна система духовних цінностей або ціннісних орієнтацій, що детермінують, мотивують поведінку людини і виявляються в усіх проявах її активності. Духовно розвинена особистість, усвідомлюючи вирішальне значення духовних цінностей, активно утверджує їх у повсякденному житті – у ставленні до себе та інших людей, виявляючи такі особистісні риси, як доброта і справедливість, співчуття та доброзичливість, толерантність і щирість, повага до інших людей і готовність допомагати їм, почуття власної гідності та сумління, жага пізнання світу та самопізнання, прагнення до прекрасного і здатність насолоджуватися ним, прагнення до саморозвитку й самовдосконалення, віра у Бога і справедливість тощо.

Характеристики потребово-мотиваційної сфери осіб з різним рівнем духовного розвитку також суттєво відрізняються. Піддослідних з високим духовним потенціалом характеризує виражений прогресивний мотиваційний профіль, у якому мотиви розвитку переважають над мотивами підтримання життєдіяльності. Респондентам з середнім та, особливо, низьким духовним потенціалом, навпаки, характерним є виражений регресивний мотиваційний профіль, в якому мотиви підтримання життєдіяльності переважають над мотивами розвитку.

Для школярів з низьким рівнем духовного розвитку найбільш актуальними є матеріальні потреби, тоді як у старшокласників з високим рівнем розвитку духовності переважають потреби у самовираженні.

Таким чином, змістові характеристики ціннісних орієнтацій молодих людей з високим потенціалом духовного розвитку, а також особливості їхньої потребово-мотиваційної сфери відрізняються від тих, що притаманні учням з середнім і низьким духовним потенціалом. Старшокласники з високим рівнем духовного розвитку значно більшою мірою орієнтуються на духовні цінності, а школярі з низьким рівнем духовного потенціалу – на гедоністичні та матеріальні. Крім того, для учнів з високим рівнем духовного розвитку характерне домінування вищих потреб і мотивів розвитку на відміну від школярів з низьким духовним потенціалом, в яких переважають нижчі потреби та мотиви підтримання життєдіяльності. Виявлені розбіжності мотиваційної сфери учнів з різним рівнем духовного розвитку засвідчують, що погребово-мотиваційна сфера є важливою складовою духовного розвитку особистості.

2.2.