Взаємозв’язок між духовним самовизначенням учнів і особливостями їхніх міжособистісних взаємин

Основою для самовизначення особистості слугує низка якісних перетворень у розвитку особистості в підлітковому та юнацькому віці. Саме у цьому віці відбувається бурхливий розвиток процесів самосвідомості, становлення цілісного образу «Я», що включає в себе кілька складових: «Я та інші», «Я в майбутньому», куди входить, насамперед, «Я і професія», «Я і протилежна стать» тощо.

Як зазначалося, дитина поступово оволодіває духовними цінностями, що з часом стають важливими утвореннями у структурі свідомості і самосвідомості, зумовлюючи низку сутнісних характеристик особистості. Це можна пояснити тим, що проблема цінностей – це значною мірою проблема ставлення суб’єкта до об’єктивних матеріальних і духовних результатів людської діяльності. У поняття цінностей включається оцінка суб’єктом суспільних явищ, їх об’єктивного значення в певних історичних умовах. Саме цінності розкривають способи бачення світу, його прийняття чи заперечення. Цінності є світоглядними, ідеологічними орієнтирами, що визначають сенс, зміст та цілі життя особистості. Ціннісними орієнтаціями вважаються цінності, що певною мірою вже інтеріоризувались у свідомість

індивіда і почали відігравати суттєву спонукальну роль у його життєтворчості (І.В.Мартинюк). Це – факт, який свідчить про те, що відбувся перехід цінностей із суспільних орієнтирів у цінності суб’єктивно значущі для самої особистості. Надзвичайно важливим є те, як особистість бачить саму себе на різних вікових етапах, як формується її досвід носія різних духовних чеснот.

Завдяки своїй соціально-історичній природі, цінності є одним з механізмів взаємодії особистості та суспільства. Вони одночасно виступають у ролі суспільних ідеалів, узагальнених уявлень, котрі існують в масовій свідомості, і як мотиваційна структура особистості, що визначає найбільш загальні орієнтири її життєдіяльності. Будь-яка цінність нібито розділена між особистістю та суспільством, існує тільки в їх стосунках. Будучи провідними мотивами, інтересами, переконаннями, світоглядом, цінності визначають особливості і характер стосунків особистості з навколишньою дійсністю.

Ефективність духовного виховання підростаючої особистості значною мірою залежить від спрямованості впливу на модель макросередовища (атмосфери суспільного життя, особливостей міжнародної і внутрішньої політики, телебачення, преси тощо), мікросередовища (найперше – сім’ї, референтної групи, класу) і власне учнівського оточення. Ці три чинники соціального впливу якраз складають систему об’єктивних залежностей, у взаємодії з якими і формується духовність особистості.

Важливу роль у цьому процесі відіграють взаємини в учнівських класах. Під час спілкування з членами колективу відбувається взаємний обмін думками й переживаннями, ідеями й інтересами, що значною мірою позначається на духовному розвитку особистості.

Мета нашого дослідження – з’ясування взаємозв’язку міжособистісних взаємин учнів із розвитком їх духовності.

У дослідженні використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз психологічної сутності самовизначення особистості в контексті її міжособистісних стосунків у навчально-виховному процесі та його роль в розвитку її духовності, включене спостереження за поведінкою досліджуваних у звичайних та спеціально створюваних ситуаціях, бесіди, анкетування (в тому числі анкета для соціального моніторингу рівня життєвих цінностей учнівської молоді та тест для визначення психологічної атмосфери в колективі), контент-аналіз творів, аналіз успішності навчання та суспільної діяльності школярів.

У ході дослідження аналізувалися:

1. Дані про минуле школяра: відомості, отримані від батьків, самого учня (якщо можливо, то й від колишніх друзів) про життя вдома, в минулі роки.

2. Дані спостереження:

– ставлення до навчання, суспільного життя в навчальному закладі, до інших людей (ровесників, вчителів та ін.), особливості поведінки під час різних заходів (виховних, спортивних, культурних тощо);

– ставлення до ровесників і дорослих, повага до себе і взаємоповага, прояви взаємодопомоги, співпереживання, прагнення до самореклами, особливості самоствердження, наявність і причини конфліктів з ровесниками, їх характер, прояви самостійності, справедливості, відповідальності, особливості поведінки в складних конфліктних ситуаціях тощо;

– піддатливість думці інших, вміння формулювати й обґрунтовувати свою думку, відстоювати її в конфліктних ситуаціях, чуйність, щедрість, прояви в повсякденній поведінці впертості, негативізму, самокритичності, толерантності;

– суспільна активність і характер виконання суспільних доручень (відповідальність, сумлінність, наявність формалізму у виконанні роботи, спрямованість на справу, саморекламу тощо);

– ставлення до власних достоїнств і недоліків, домінуючі інтереси в житті учня, задоволеність своїм становищем в класі і взаєминами з товаришами, плани на майбутнє.

З огляду на ціннісний підхід до вивчення особливостей формування духовності особистості всі явища навколишньої дійсності можуть бути подані у вигляді набору цінностей, стосовно яких індивід висловлює суб’єктивну оцінку щодо їх необхідності для задоволення його потреб та інтересів. Ціннісні орієнтації, як одне з центральних особистісних утворень, віддзеркалюють усвідомлене ставлення людини до соціальної дійсності, і в цій своїй якості визначають широку мотивацію її поведінки, здійснюють широкий вплив на всі сторони її діяльності, будучи основою самовизначення особистості. Існує два підходи до дослідження ціннісних орієнтацій особистості. В центрі уваги першого – ґенеза власне психологічного механізму цієї риси, структурного компоненту особистості; в другому ж підході на перший план висувається оцінка розвитку особистості з точки зору її моральних, соціально значущих якостей.

У вивченні системи ціннісних орієнтацій учнів як показника певного рівня розвитку їх духовності ми враховували два основні параметри: ступінь сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій та зміст ціннісних орієнтацій (їх спрямованість), який характеризується конкретними цінностями, що входять в структуру. Перший параметр важливий для оцінок рівня особистісної зрілості школяра. При цьому враховувалось, що інтеріоризація цінностей як усвідомлений процес відбувається лише за умови наявності у людини здатності виокремити із чисельних явищ ті,

котрі мають для неї певну цінність, задовольняють її потреби, інтереси, а потім перетворить їх у певну структуру залежно від умов існування, цілей свого життя, можливостей їх реалізації тощо. Другий параметр стосується особливостей функціонування ціннісних орієнтацій. Він дає можливість визначити змістову характеристику спрямованості особистості залежно від того, які конкретні цінності входять в структуру ціннісних орієнтацій особистості, яке поєднання цих цінностей, міра переваги одних над іншими тощо. Таким чином можна з’ясувати, які життєві орієнтири поставила перед собою людина, на що спрямована її діяльність. Завдяки аналізу змістової сторони ціннісних орієнтацій учнів можна скласти думку про рівень розвитку їхньої духовності.

Учням було запропоновано кілька анкет з певним переліком духовних цінностей.

Результати нашого дослідження дозволили виявити низку суттєвих відмінностей в особливостях духовного самовизначення учнів. Перш за все це стосується ступеня сформованості ієрархічної структури ціннісних орієнтацій. При обробці і аналізі отриманих даних з’ясувалось, що вміння диференціювати цінності виражене у досліджуваних різною мірою: є учні з сильною диференціацією (які використовують увесь спектр оцінок), є й ті, котрі обходяться двома оцінками. За ступенем сформованості диференціації цінностей було виокремлено три групи.

Перша група – це досліджувані, у яких диференційована структура духовних ціннісних орієнтацій ще не склалась. Такі учні довго вагаються, у відповіді на питання, дають «випадковий», довільний бал всім цінностям, не зважаючи на міру їх значущості для себе (наприклад, усім цінностям надається найвищий чи найнижчий бал).

До другої групи ми віднесли учнів, у яких диференційована система цінностей починає формуватись.

До третьої групи віднесено учнів, в яких диференційована система духовних цінностей значною мірою склалась. Слід зазначити суттєві вікові відмінності в кожній групі. Помітна тенденція до підвищення ступеня сформованості ієрархічної структури духовних ціннісних орієнтацій (найнижчий спостерігався у 8-му, найвищий – в 11-му класі).

Необхідно зазначити, що для раннього юнацького віку характерна

поява внутрішньої потреби у формуванні певної смислової системи,

розвиток власної ціннісно-орієнтаційної сфери, які, в свою чергу, складають суб’єктивну сторону передумов його духовного самовизначення: духовні і громадянські орієнтири, життєві цілі та інтереси, значущі суспільні цінності. У сучасних юнаків та дівчат відбувається певна трансформація ієрархії ціннісних орієнтацій, спостерігається тенденція переходу від колективістської до індивідуалістської системи цінностей: найбільш значущими є конкретні прагматичні життєві цінності, ті, що стосуються приватного життя особистості (майбутнє, здоров’я, матеріальна забезпеченість тощо).

Старшокласники мають чіткі, досить прагматичні уявлення про своє подальше життя, однак часто пов’язують їх не з власними можливостями, а з сторонніми чинниками (матеріальним забезпеченням батьків, удачею тощо). Низький рівень задоволеності своїм теперішнім становищем і майбутніми перспективами часто ведуть до розвитку соціального цинізму у школярів і можуть стати суттєвою перешкодою на шляху формування їхньої духовності. Міжособистісні взаємини школярів мають виняткове значення для їх морального і духовного розвитку. Взаємини стають моральними, коли сприяють досягненню суспільного чи особистого блага, утверджують добро, коли в них реалізуються норми гуманістичної моралі. Проте, дослідження показало, що особливості міжособистісних взаємин педагогами часто не враховуються, внаслідок чого у вихованні нерідко виникають помилки, які негативно позначаються на розвитку підростаючої особистості.

Як показують дослідження, участь учнів у різних видах діяльності часто не призводить до формування у них позитивних ціннісних орієнтацій чи якостей. Діяльність сама по собі не є їх творцем, що свідчить про те, що між діяльністю та формуванням моральних чи духовних якостей нема прямого зв’язку. І справа тут не тільки в певних видах діяльності, скільки в тих взаєминах, які складаються в школярів у навчально-виховному процесі. Як вважають вітчизняні психологи і педагоги, діяльність є платформою, базою, на якій складаються певні взаємини, що є передумовою та умовою їх виникнення. Основна ж функція відносин виховна. Саме тому вважається, що істинним об’єктом педагогічної роботи є взаємні стосунки: адже змінюючи систему взаємин людини з суспільством, з групою, класом, з іншими людьми, ми змінюємо і саму особистість.

Розв’язання проблеми розвитку духовності учнів неможливе без вивчення специфіки системи цінностей, якими вони керуються в сфері міжособистісних стосунків, без вивчення значущих для них особистісних якостей. У нашому дослідженні учням було запропоновано завдання, в якому вони повинні були визначити для себе найбільш значущі (особисто цінні якості), якими люди керуються у спілкуванні з іншими людьми (таблиця 4.1).

Загалом, і дівчата, і хлопці вибирають однакові якості, хоч і рангують їх дещо по-різному. Приміром, дівчата таку якість як вихованість (хороші манери, ввічливість) ставлять на перше, а хлопці аж на десяте місце;

«чуйність», відповідно: 3 місце – 13 місце. Зате майже однаково ті й інші оцінили такі важливі якості, як «ефективність у справах, працелюбство» –

відповідно: 4 місце – 1 місце; «широта поглядів, вміння зрозуміти точку зору іншого, поважати чужі смаки, звички»: 5 місце – 2 місце.

Таблиця 4.1 Зміст якостей особистості (як цінностей)

Більшість учнів виокремлюють, передусім, якості, які мають моральний відтінок і сприяють хорошим стосункам з навколишніми людьми. Це позитивно впливає на розвиток духовних цінностей.

При виборі основних цінностей також є деякі статеві відмінності (та-

блиця 4.2).

Таблиця 4.2 Розподіл основних цінностей

Загалом, і дівчата, і хлопці вибирають як найважливіші однакові цінності (хоч і рангують їх дещо по-різному). Приміром, хлопці таку цінність як

«матеріальна забезпеченість» висувають на перше місце, дівчата – на друге. Слушно також зазначити, що на перше-друге місце цю цінність ставлять, переважно, учні 10-11 класів, а в 8-9 класах, перший ранг їй дають трохи рідше. Школярі (особливо хлопці) говорять, що: «Зараз такий час, коли все вирішують гроші», «жити добре і цікаво можна лише добре забезпеченій людині». Корінні зміни в суспільстві, злам економічної системи, платне навчання в вузах, жорсткі вимоги до молодих спеціалістів, труднощі у пошуках хорошої роботи – все це добре відомо старшокласникам і, безумовно, позначається на їх ціннісних орієнтаціях. На вибір цінностей особистісного значення впливають, насамперед, вікові особливості юнаків та дівчат: спрямованість на майбутнє – попереду закінчення школи і вибір подальшого життєвого шляху, професії тощо; потреба в дружбі, коханні; часті непорозуміння, а то й конфлікти з батьками; головне визначення свого місця в житті – звідси й інтерес до цінності «Я і мій характер».

Далі були виокремлені такі цінності, які також пов’язані з особистісною зацікавленістю, це: «сфера відпочинку, музика і мода», «сфера навчання, школа», «професійне самовизначення», «життя інших людей». Як бачимо, є деякі незначні відмінності між ранжуванням цінностей у дівчат та хлопців (1-2 ранга).

Нові умови соціального життя ставлять і нові вимоги до виховання молодого українця. Духовність сучасної молоді проявляється, насамперед, в чесному, відповідальному ставленні до самого себе, до реалізації своїх здібностей на благо як власне, так і суспільне, до чуйного, толерантного ставлення до навколишніх людей.

Низькі ранги соціальних цінностей свідчать про те, що юнаку ще важко визначитись з цими глобальними питаннями, хоч із розв’язанням таких проблем не все добре і в нашій державі: це постійно повторюють наші ЗМІ, підкреслюючи безпорадність і безвідповідальність тих чи інших державних установ або окремих політичних діячів. Позначився брак позитивних прикладів поруч з собою, що, на наш погляд, також негативно впливає на місце зазначених цінностей в ієрархії значущих цінностей старшокласників. Однак, це ще не є підтвердженням того, що такі проблеми не хвилюють молодь. Відносно низький ранг «проблеми віросповідання» свідчить про те, що ця проблема в житті старшокласників розв’язується, здебільшого, під впливом батьків і носить переважно формальний, неусвідомлюваний характер. Проблеми морального вибору старшокласники розв’язують прагматично, менше задумуються над ними, що, на жаль, засвідчує певну байдужість до пошуку ідеалів життя.

Дослідження показало також певне зростання деяких негативних тенденцій у духовному самовизначенні особистості в шкільний період. В учнів дещо знижується прагнення до оволодіння культурними, духовними цінностями, нівелюються моральні норми і принципи. Стрімко знижується авторитет вчителів, які не завжди спроможні ефективно використати виховний потенціал школи, що в свою чергу веде до послаблення впливу на

процес розвитку духовних ціннісних орієнтацій (у тому числі і громадянських) сучасного юнацтва. Це можна сказати і про сім’ю, батьків, ціннісні системи яких значною мірою зруйновані внаслідок змін, що відбуваються в суспільній свідомості, або ж сформувалися на негативних прикладах. Тому, нема нічого дивного, що в сучасних умовах більшість молодих людей вважає своє життя так чи інакше залежним від зовнішніх обставин (здебільшого від матеріальних). Невтішним є той факт, що понад третину школярів (навіть обдарованих) вважає, що їх можливості здобути добру освіту погіршились за останні роки і лише 1/5 чекає покращення в майбутньому. Низький рівень задоволеності своїми майбутніми можливостями, відсутність відносно оптимістичної життєвої перспективи і високий рівень соціального цинізму можуть стати суттєвою перешкодою на шляху впровадження в життя багатьох соціально-економічних перетворень.

У процесі дослідження з’ясувалося, що основою духовного розвитку є саме феномен самовизначення і самореалізації особистості в системі міжособистісних взаємин. Самовизначення – це результат соціального розвитку особистості, важливий здобуток онтогенезу, пов’язаний із формуванням розгорнутої соціальної позиції молодої людини до навколишнього світу (людей і речей). Для раннього юнацького віку характерна поява внутрішньої потреби у формуванні певної смислової системи, розвиток власної ціннісно-орієнтаційної сфери, які, в свою чергу, складають суб’єктивну сторону передумов його духовного самовизначення: духовні і громадянські орієнтири, життєві цілі та інтереси, значущі суспільні цінності. У сучасних юнаків та дівчат відбувається певна трансформація ієрархії ціннісних орієнтацій, спостерігається тенденція переходу, як вже зазначалося, від колективістської до індивідуалістської системи цінностей: найбільш значущими є конкретні прагматичні життєві цінності, ті, що стосуються приватного життя особистості (майбутнє, здоров’я, матеріальна забезпеченість тощо).

Старші підлітки, на відміну від підлітків молодших, мають чіткі, переважно прагматичні уявлення про своє подальше життя, однак часто пов’язують їх не з власними можливостями, а з сторонніми чинниками (матеріальним забезпеченням батьків, удачею тощо). Низький рівень задоволеності своїм теперішнім становищем і майбутніми перспективами ведуть часто до розвитку соціального цинізму у школярів і можуть стати певною перешкодою на шляху формування їхньої духовності. Міжособистісні взаємини учнів мають виняткове значення для їх морального і духовного розвитку. Взаємини стають моральними, коли сприяють досягненню суспільного чи особистого блага, утверджують добро, коли в них реалізуються норми гуманістичної моралі. Проте, дослідження показало, що особливості міжособистісних взаємин педагогами часто не враховуються, внаслідок чого у вихованні нерідко виникають помилки, які негативно відбиваються на розвитку підростаючої особистості.

4.1.