Етіологія

У виникненні PC важлива роль належить різним факто­рам. Висока захворюваність у прибережних районах Північного Льодовитого океану свідчить про вплив природ­них гідрогеохімічних факторів — у ґрунті цього регіону відзначається підвищена кількість майже всіх мікроеле­ментів.

Етіологічні фактори високої захворюваності в Азіатсь­ких країнах не зовсім зрозумілі. Дослідження, проведені в Китаї, Ірані і Середній Азії, показали зв'язок захворюва­ності з високою мінералізацією питної води, недостачею вітамінів, вживанням опію, гарячої страви, а також про­дуктів, в яких у результаті неправильного збереження могли утворитися канцерогенні гриби і нітрозаміни.

Безсумнівним етіологічним фактором є постійне хімічне, механічне і термічне подразнення слизової оболонки стра­воходу, яке веде до хронічного езофагіту і диспластичних процесів. Тривалий контакт слизової оболонки стравоходу з соляною кислотою призводить до розвитку запалення, а при деяких обставинах — до її виразки. Репарація супро­воджується збільшенням кількості стовбурових клітин. В умовах низького pH, котрий супроводжує рефлюкс, ці клітини можуть диференціюватися в циліндричний епі­телій, який більш стійкий до впливу кислоти, однак у цих умовах він підданий малігнізації.

Серед етіологічних факторів, пов'язаних з дієтою, нази­вають також дефіцит цинку, молібдену і вітаміну А.

Узагальнені дані різних авторів свідчать про деякі націо­нальні особливості харчування, котрі сприяють розвитку PC:

— вживання гарячого чаю і жирної м'ясної страви за низьким столом, відкинувшись на подушки, сприяє упов­ільненню просування харчової грудки (до 8-10 сек.), при цьому час експозиції термічного впливу на слизову страво­ходу значно збільшується;

— висока питома вага м'ясної страви в раціоні, пригото­ваної на малому вогні протягом тривалого часу, є сильним стимулятором секреторної діяльності шлунка;

— вживання основного об'єму їжі у вечірній час призво­дить до підвищення внутрішньошлункового і внутрішньо­черевного тиску і створення умов для недостатності кардії і розвитку рефлюкс-езофагіту.

Певну роль у виникненні PC відіграють і професійні фактори, відомо, що частота раку стравоходу вища в пра­цівників гумової (нітрозаміни) і поліграфічної (бензол, аз­бест) промисловості.

Продовжуються дослідження з вивчення клітинних і мо­лекулярних механізмів канцерогенезу при PC. Встановлено, що анеуплоїдність, котра не спостерігалась у здоровому епітелії, при тяжких дисплазіях слизової стравоходу досягає 28%, а при зрілих пухлинах — 84-94%.

Вважається, що білок р53 відіграє важливу роль в кан­церогенезі і практично завжди виявляється в епітелії стра­воходу при хронічному езофагіті. Мутації цього гена визна­чаються в 47% злоякісних пухлин стравоходу, причому значно частіше в інфільтруючих карциномах. Підвищена експресія р53 може вказувати на радіохіміорезистентність пухлини.

При PC часто виявляються мутації генів Rb, DI, int-2, с- erbB, MDM2, DMBT1, ріб, sLe(x). Експресія гена D1 відзна­чається у 20% пухлин і корелює з високою частотою гема­тогенного метастазування і низьким виживанням. Високий рівень накопичення ядерного антигена клітинної проліфе­рації (PCNA) вірогідно пов'язаний з розмірами пухлини, глибиною інвазії та незадовільними віддаленими результа­тами.

Гіперекспресія гена МТ, пов'язаного з резистентністю до цисплатину, відзначена у 70,6% хворих на рак стравоходу, при МТ (+) 5-річне виживання після лікування цисплати­ном досягає 26%, при МТ (-) — 56%.

При PC в результаті зниження продукції десмосомально- го глікопротеїну DG1 порушується міжклітинна адгезія. Крім того, в патогенезі PC важливу роль відіграє епідер­мальний фактор росту, гіперекспресія рецепторів до цього фактора також сприяє метастазуванню і суттєво погіршує прогноз.

Глибина пухлинної інвазії корелює з високим рівнем мРНК інсуліноподібного фактора росту 2, фактора росту гепатоцитів і фактора росту ендотелію судин (VEGF). З фактором VEGF, який регулюється геном р53, також пов'я­заний ступінь васкуляризації пухлини і гематогенного ме­тастазування.