Материализм К. Маркса и Ф. Энгельса

Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895) - творці і творці діалектико-матеріалістичної філософії. Ця філософія логічно виходить з головного філософського відкриття Маркса - матеріалістичного розуміння історії (історичного матеріалізму) і діалектичного матеріалізму, що розробляється Енгельсом.

Долаючи ідеалізм гегелівської філософії і споглядально-метафізичний характер фейєрбахівської філософії, Маркс і Енгельс успадкували раціональний зміст їх навчань - діалектикові Гегеля і матеріалізм Фейєрбаха. Порвавши з ідеалізмом Гегеля, вони зберегли і розвинули у своєму вченні його діалектику як теорію розвитку і діалектичний метод пізнання, що спирається на аналіз і узгодження протиріч (теза - антитезис - синтез). Але це була вже матеріалістична діалектика, у рамках якої людські поняття тлумачаться як віддзеркалення реальних речей, їх різноманітних зв'язків і стосунків. Таке з'єднання діалектики і матеріалізму поклало початок створенню нової філософії - діалектичного матеріалізму. В якості первинної в нім признається об'єктивна матеріальна дійсність, що діалектично (суперечливо) розвивається, віддзеркаленням якої виступають категорії і закони розумової діяльності людей. Це означає, що в "діалектиці понять", тобто в їх складному і суперечливому взаємозв'язку і розвитку відтворюється "діалектичний рух дійсного світу". Іншими словами, в "діалектиці понять" відбивається "діалектика речей".

Матеріалістично представлена гегелівська діалектика була як би перевернута, "поставлена на ноги", бо раніше, відмічає Енгельса, "вона стояла на голові" (тобто тепер природа і історія передують логіці, буття передує свідомості, а у Гегеля було навпаки). Звільнена від "ідеалістичних оболонок", вона стала методом дослідження явищ природи, суспільства і людського мислення. "Велике основне питання усій, особливо новітньою, філософії є питання про відношення мислення до буття", - стверджує Енгельс в роботі "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії".

Історичний матеріалізм був поширенням матеріалізму на сферу громадського життя, на соціальний світ, на історію. Диалетический матеріалізм був розглядом природи в її розвитку і давав обгрунтування основним законам цього розвитку (єдності і боротьби протилежностей; переходу кількісний змін в якісні; заперечення заперечення). "Велика основна думка", що виражає засадничу ідею діалектики, полягає, писав Енгельс в "Діалектиці природи", в тому, що "світ складається не з готових, закінчених предметів, а є сукупністю процесів, в якій предмети, що здаються незмінними, так само як і уявні їх знімки, що робляться головою, поняття, знаходяться в безперервній зміні, то виникають, то знищуються, причому поступальний розвиток, при усій уявній випадковості і всупереч тимчасовим відливам, кінець кінцем прокладає собі шлях". Така діалектика розвитку об'єктивного світу і його пізнання.

27.