<<
>>

Києво-Могилянська академія. Просвітництво. Розвиток політичних ідей

З переміщенням центру політичного та культурного життя в Київ на базі кількох освітніх осередків створюється Ки­ївська школа. В кінці ХУІІ — початку ХУІІІ ст. створюється освітній осередок на Слобожанщині — в Харкові — колегіум.

Започатковану в Острозі справу розвитку освіти продовжували братські школи, що виникають тоді і у Львові, на Волині, Поділ­лі, Слобожанщині та ін. Тоді, коли Україна перебувала під вла­дою польсько-шляхетської держави, загострювалася боротьба між православною та католицькою вірами. Економічне станови­ще, соціальні, духовні традиції, постійні зв’язки з різними земля­ми і регіонами сприяли відродженню Києва як політичного і культурного центру. Посилюється вплив Києво-Печерської лав­ри, навколо якої гуртуються вчені, політичні діячі, духовенство. Культурними осередками стають Київська братська школа та братство вчених при Києво-Печерській лаврі. Тоді ж важливим культурним осередком стало братство зі школою, навколо якого об’єдналися представники різних верств населення — ремісни­ків, купецтва, духовенства та козацтва. До братства влилась Ла­врська вчена дружина (Захарій Копистенський, Теофіл Земка, Сильвестр Косов, Ісая Трохимович, Петро Могила та ін.).

Київську школу очолювали відомі учені й просвітники. Пер­шим ректором став Іов (Іван) Борецький, родом з с. Бірча побли­зу Перемишля, ігумен Михайловського Златоверхого монастиря, а потім — київський митрополит. З ім’ям Іова Борецького зв’язаний прогресивний напрям у педагогічній думці в Україні. Пізніше, в 1619—1620 роках ректором школи став Мелетій Смо- трицький, виходець із с. Смотрича на Поділлі, син ректора Ост­розької школи Герасима Смотрицького. Навчався в Острозі та Віленській академії. Один з засновників філологічної науки в Україні. Восени 1631 р. у Києві виникла ще одна школа — Лавр­ська. Заснував її архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Мо­гила. Школа створювалася за зразком шкіл підвищеного типу. Лаврська школа згодом об’єдналася з Київською братською. Об’єднана школа почала діяти з вересня 1632 р., отримала назву колегії (колегіями в Польщі й на Заході називались навчальні за­клади вищого типу). Так зроблено крок по шляху становлення вищої освіти в Україні.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Києво-Могилянська академія. Просвітництво. Розвиток політичних ідей:

  1. На початку ХХ ст. соціально-політична думка в Украї­ні відображала перехід українського національно-визвольного руху від стадії культурного українофільства і просвітництва до організованого просвітництва народу і активізації боротьби за визволення народу з-під гніту поміщиків та капіталістів.
  2. Генеза політичних ідей на початку - наприкінці XX ст.
  3. Виникнення та розвиток політичних партій
  4. Походження і розвиток політичних партій, їх ознаки, функції та класифікація
  5. Політична система суспільства — складна, розгалу­жена сукупність різних політичних інститутів, соціально- політичних спільностей, форм взаємодії і взаємовідносин між ними, в яких реалізується політичне життя, політична і держа­вна влада.
  6. Поведінка в суспільно-політичному житті, ставлення до політичної системи, політичного режиму, органів влади, полі­тичних лідерів до різноманітних політичних процесів, явищ і по­дій визначає політичну свідомість особистості, соціальної спі­льності людей.
  7. Просвітництво. Раціоналістичні концепції політики
  8. 16. Філософія в Києво-Могилянській академії
  9. 69. Українське Просвітництво. Національна ідея у Європі та Україні. Філософія України у ХХ ст. (20 – 80 роки).
  10. Суть політичного процесу. Політична участь громадян
  11. 41. Філософська спадщина Києво-Могилянської академії: загальний огляд.
  12. Історико-політичний досвід світової цивілізації та на­ціональних суспільств показує: в ХІХ і ХХ ст. політичний процес характеризується формуванням і розвитком суспільно-політич­них течій.
  13. Тема 15 Політична культура і політична свідомість.
  14. Політична культура — умова розвитку політичного процесу