<<
>>

Основні критерії активності людини

Особа, індивід є первинний суб’єкт політики. Ще в да­внині філософ Протагор відзначав, що «людина є міра всіх ре­чей». Мірою політики, рушійним початком політичної активно­сті політичних партій, політичних рухів, класів, націй тощо є сама особа, її інтереси, ціннісні орієнтації й мета.

У політичній науці проблема особи має три основні аспекти. По-перше, особи­стість втілює індивідуальні, психіко-фізіологічні (емоційні, інте­лектуальні та ін.) особливості людини, її специфічні звички, цін­нісні орієнтації, стиль поведінки тощо. Від індивідуальних особливостей часто залежить велика політика. По-друге, особис­тість є представник соціальної спільності, соціальної верстви, групи (статусної, професійної, соціально-етнічної, класової, елі­ти, мас та ін.), а також особистості-виконавця певної політичної ролі: виборця, члена політичної партії, парламенту та ін. Такий підхід до особистості розчиняє її в більш великих соціальних фо­рмуваннях або ж певних її ролях і не дає можливості відбити ав­тономно активність індивіда — специфічного суб’єкта політики. По-третє, особа — відносно самостійна активна учасниця полі­тичного та суспільного життя, що володіє розумом і свободою волі, не лише загальнолюдськими, але й унікальними рисами, тобто цілісністю, яка не зводиться до її окремих (професійних, класових, національних тощо) характеристик, що є політичним статусом громадянина або підданого держави.

Психологічно політична активність особистості зумовлена людською потребою належати до соціуму, тобто спільності лю­дей, які ототожнюють себе зі своєю нацією, певною соціальною спільністю людей, групою індивідів, політичною партією, об’є­днанням тощо. Часто, відзначає проф. Олена Шестопал, людина залучається до політики саме для того, щоб стати частиною соці­альної спільності, осмислити почуття спільності. Це позбавляє самотності, дає людині відчути сили й здібності впливати на хід політичних процесів.

З політичних потреб випливають політичні настанови — активне, дійове ставлення індивіда до різних полі­тичних інститутів, політичних проблем, подій тощо. Прагнення до влади вважається переважною рисою людської психіки і сві­домості, визначальною формою соціальної активності людини. Однак повністю з таким твердженням погодитись не можна, тому що політична людина вилучається з розвитку суспільства. Полі­тичні потреби, зумовлені ними інтереси — явища соціальні, не властиві всім людям і не обов 'язкові в системі цінностей кожно-

го. Навіть у тих випадках, коли цінності не однакові, їх місце і пріоритетність у ціннісних орієнтаціях окремих індивідів різні, тому що людина політична — одна з різновидностей особи в межах того чи іншого типу. I зміст політичної особистості зу­мовлений конкретними обставинами її буття. Зміст політичної діяльності визначається політичною діяльністю особи, людей, які володіють не лише системою соціально значущих рис, що ха­рактеризують людей як членів того чи іншого суспільства або соціальної спільності, але й індивідуальними психологічними ри­сами особистості. Політолог Бертран Рассел відзначав, що люд­ські пристрасті та індивідуальні здібності відігравали у політич­ній історії головну роль. Формування політичних інтересів і настанов — це те, що складає політичну соціалізацію людини.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Основні критерії активності людини:

  1. 40. Основні форми діяльності людини.
  2. Основні екзистенціали людського буття. Сутнісні сили людини.
  3. Людина як суб’єкт політики, основні параметри її політичної діяльності
  4. 57. Проблема людини в філософії М. Шелера. Буття людини і космос. Метаантропологія.
  5. Громадські організації та рухи - своєрідні форми вияву політичної активності людей
  6. 65. Периодизація історії та її критерії
  7. 65. Периодизація історії та її критерії
  8. 55. Абсолютність та відносність як критерії істини
  9. Типи політичних систем і критерії їх ефективності
  10. форми діяльності людини.
  11. Класична і некласична теорії істини. Критерії істини.
  12. Людина як об'єкт філософського аналізу.
  13. 39. Співвідношення понять «людина», «індивід»
  14. 75. Цінності як ядро духовного світу людини.