Типи політичної культури

Західні політологи відзначали, що людина здатна орієн­туватися не тільки на соціальні або національні цінності та тради­ції, але й на біологічні фактори, що ставлять досить жорсткі обме­ження її політичним пристрастям як суб’єкту влади (що конце­нтровано виражене, наприклад, в расистських і фашистських тео­ріях і цінностях).

Патріархальна політична культура характеризується повною відсутністю у простих людей інтересу до політичного життя. Найближчими еквівалентами патріархальної політичної культури можна вважати політичні культури африканських племен.

Підданська політична культура відрізняється сильною орієн­тацією на політичну систему та результати її діяльності, але сла­бкою орієнтацією на активну участь у функціонуванні політичної системи.

Активістська політична культура характеризується актив­ною зацікавленістю громадян не тільки тим, що їм дасть полі­тична система, політичне життя, але також і тим, що вони можуть відіграти активну роль у політичному житті.

Вихідним моментом у визначенні політичної культури вважа­ється конкретно-історичний підхід до розгляду політичної куль­тури в її зв’язку з політичними системами і суспільно-еконо­мічними формаціями, що лежать в їх основі.

Традиційна політична культура має три різновиди. Традиційна племінна культура, для якої характерні значна влада віча (народ­ного зібрання) та істотні обмеження статусу вождя, що є вищес- тоячою особою, але не добродієм по відношенню до членів пле­мені, що знаходяться під його владою. Традиційна теократична культура, в якій володар вважається богом або намісником бога, а його влада обмежується лише тим, як розуміється воля бога; теократична культура характерна для народів, у яких традиційна політична система створювалася пророками нових релігій. Тра­диційна деспотична культура — та, в якій ставлення підданих до володаря засноване на визнанні його абсолютної, нічим не обме­женої влади над ними; володар — пан, власник всіх підданих. Всі три різновиди культури часто взаємопереплетені. Елементи пле­мінної культури поєднуються з елементами теократичної культу­ри. Можливо, що процес виникнення деспотичної політичної культури не завершується, і тоді складається своєрідна змішана політична культура з елементами племінної та деспотичної куль­тур. Поряд із традиційною політичною культурою добуржуазної епохи, існував другий тип політичної культури — політична культура станової демократії, в умовах якої значна частина, на­віть більшість населення, повністю усунена від участі в політич­ній діяльності, найчастіше позбавлена будь-яких особистих прав.

Буржуазному суспільству притаманні два основних типи полі­тичної культури: демократичний та автократичний.

Демократична політична культура характеризується активні­стю громадян, їх включеністю до політичного життя, визнанням громадянських прав і свобод, принципом контролю громадянами діяльності уряду, визнанням політичних сил в рамках і на основі капіталістичного влаштування суспільства.

Автократична політична культура характеризується запере­ченням демократичної політичної культури і здійсненням сильної неконтрольованої влади, що виключає демократичні права та свободи громадян. Такий тип політичної культури, який втілився у різноманітних мілітаристських і фашистських режимах, має дві різновидності: авторитарну і тоталітарну. Авторитарна політична культура передбачає активну участь мас, їх політичну мобіліза­цію та використовує ідеологію винятково у вигляді інструменту для забезпечення пасивної слухняності мас. Тоталітарна політич­на культура, відповідна фашистським і напівфашистським систе­мам, об’єднує культ лідера, сильної влади з активним притягнен­ням громадян до участі в політичному житті відповідно до принципів, встановлених лідером.