Поняття субкультури

Окрім загальнозначущих універсальних типів політич­ної культури — а наявність патріархальних, підданських і активі­стських її форм властива практично всім політичним системам, — в політичному житті складаються й існують також і такі її утво­рення, що характерні лише для окремих групових — соціальних, етнічних, конфесіональних, регіональних та інших суб’єктів полі­тики, які відрізняються специфічними перевагами і поглядами лю­дей на явища влади, ставленням до еліти, яка управляє, зразками участі в управлінні, контролі і організації політичного життя.

Базисні орієнтації більш-менш значної варіації, що якісно роз­різняють громадянські цінності, лежать в основі субкультур. Ко­жна субкультура, окрім раціональних переконань, має і рефлек­сивні неоформлені (підсвідомі), але, між тим, визнані людьми погляди, оцінки, асоціації і почуття. Субкультури відрізняються одна від одної за принциповими, в тому числі й ідеологічними, і менш значущими, периферійними рисами і відтінками. Прикла­дами субкультур, що формуються на незначних відмінностях в політичній орієнтації і діях громадян, служать стилі політичного мислення і поведінки жителів Львова, Тирасполя і Києва, Харко­ва, Донбасу або Одеси, Полтави і Сум тощо. Істотно розходяться субкультури в політичному мисленні, нормах, цінностях, полі­тичній активності більшості населення Слобожанщини, Донбасу, Лівобережної України і західних регіонів, Правобережної Украї­ни або стиль політичної поведінки в Україні, Росії, Білорусі то­що. Так, для ряду регіонів України у вигляді базових і разом з тим відмінних в політичних культурах цінностей, виступає інди­відуалізм, слабка ідеологізованість громадянських позицій, схи­льність до жалю і терпимість до людей, що дотримуються інших поглядів, відданість законним формам політичної поведінки, яск­раво виражений символізм, критичність і вимогливість у став­ленні до владних структур, які управляють державою.

Стабільності суспільства, вірогідності прогнозів політичних процесів сприяє єдність політичної культури. Різноманітні полі­тичні субкультури існують внаслідок соціальної різнорідності су­спільства. Але субкультури можуть стати і джерелом дестабіліза­ції суспільно-політичного життя. Не виключено, що ступінь сумісності між різноманітними субкультурами є фактором, який впливає на політичну стабільність суспільства. Однак не виклю­чений і незбіг політичних субкультур, що веде до загублення за­гальнонаціональних ідеалів і втрати мети і сприяє розвитку міс­ництва тощо. Для формування різних політичних субкультур се­рйозними підставами є соціально-етнічні відмінності. Навряд чи сумнівно, що політичні субкультури населення Криму, Слобожа­нщини, Придніпров’я і Галичини, насамперед, не співпадають якісно. Але вони просто різноманітні і зумовлені особливостями соціально-культурного та економічного розвитку регіонів. Від­мінності в субкультурах відбиваються на сприйманні сучасних проблем суспільства тощо.

Взаємодія і взаємозбагачення субкультур, їх ціннісний обмін здійснюється на основі і за допомогою мови культур. Сукупність специфічних систематизованих термінів, символів, стереотипів та інших фіксуючих елементів, що володіють смисловим значен­ням у спеціалізованій і щоденній свідомості людей і що служать для реалізації суб ’актами політичного процесу, і є мова культу­ри. В суспільстві духовна взаємодія суб’єктів політики, політична комунікація відбувається на базі взаємодії різноманітних мов культури. Мова культури існує не тільки в словесній формі, але й в політичних текстах (програмах, гаслах тощо), а також різнома­нітних матеріалізованих утвореннях: структурі політичних уста­нов, символіці, стилі поведінки кожного суб’єкта політики, про­веденні різноманітних політичних акцій, кампаній тощо. Однак, матеріалізовані політичні цінності і уявлення можуть суперечити неінституціоналізованим цінностям тощо. В сучасних умовах су­перечності найяскравіше виявляються в перехідних політичних процесах. Так, на початку 90-х років в Україні демократичне під­несення населення увійшло в різку невідповідність із казенністю офіційної політичної мови, помпезністю будинків політичних і державних структур, чиновницьким стилем управління тощо. I принципові модифікації цінностей та ідеалів, норм політичної поведінки відбуваються також в Україні не на підвищенні групо­вих, загальнолюдських інтересів, посиленні міжособової довіри, зростанні індивідуальної компетентності особи — учасниці полі­тичного процесу. Все це основи підвищення справжньої демок­ратичної політичної культури.