Психологічні механізми управлінської діяльності

Уявлення про роль і місце управління, його методи і засоби змінювалось історично. Погляди на управління розвивалися відповідно до змін суспільних відносин, процесу розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва, появи нових засобів зв’язку й обробки інформації.

ХХ-ХХІ сторіччя характеризуються потужним впливом менеджменту на всі аспекти життя суспільства, організацій і людей. Саме в цей період управління сформувалося як на­ука, що узагальнила цінні здобутки управлінської практики і розробила рекомендації щодо її удосконалення. Численні теорії і школи значно розширили уявлення про управління як самостійну галузь знань і про можливості його застосування.

Принципи, форми і методи менеджменту із сфери організації бізнесу поширилися на установи науки, освіти, охорони здоров’я, релігії, їх стали активно використовувати у мис­тецтві й політиці, що донедавна вважалося практично неможливим.

Суспільна організація наукового управління суспільством - одне із найважливіших за­вдань. Тут можна виокремити низку проблем управління: управління державою, виробни­цтвом, людьми, фінансами, самим собою і т. ін.

Науково управляти економікою - означає добре використовувати економічні закони розвитку суспільства, сучасні методи управління. Наука управління входить у комплекс економічних наук і тісно взаємопов’язана з такими математичними і природничими нау­ками, як теорія інформації, кібернетика, загальна теорія систем та ін. У своєму розвитку наука управління формує щораз нові напрями: психологія управління, техніка управління, організація управління працею та ін.

Під системою управління розуміють таку систему, в якій реалізуються функції управлін­ня. Її елементами передусім повинні бути процеси, наявність цілей, загальна модель, об’єкт і суб’єкт управління, принципи управління, зміст (функції) управління, методи впливу на процеси, засоби впливу.

Предметом нашого аналізу є психологія управління. На різних етапах розвитку психології управління в її предмет включали такі аспекти:

• Соціально-психологічні питання виробничих груп і колективів, психологічні особли­вості діяльності керівника, психологічні проблеми добору керівних кадрів, психолого-пе- дагогічні особливості їх підготовки і перепідготовки;

• Функціонально-структурний аналіз управлінської діяльності, соціально-психологіч­ний аналіз виробничих та управлінських колективі, психологічні проблеми взаємовідносин в колективі;

• Сукупність психічних явищ і відносин в організації (психологічні чинники ефектив­ної діяльності керівників, психологічні особливості прийняття індивідуальних і групових рішень, психологічні проблеми лідерства тощо).

Згідно з першим підходом, психологія управління - це розширення розуміння інже­нерної психології за рахунок соціотехнічних систем. Це інженерно-психологічний підхід у визначенні предмета психології управління, основним постулатом якого була відсутність принципових відмінностей між діяльністю керівника і його підлеглими. Тим самим відки­далася якісна своєрідність особистості та групи людей як об’єкта управління. Представ­ники цього напряму в предмет психології управління включали такі аспекти: психологічні особливості процесів переробки й генерування інформації, структури та елементів управ­лінської діяльності, організації управління праці.

З позиції іншого підходу - соціально-психологічного - предметом психології управління вважають соціально-психологічні особливості діяльності керівника, який вступає у взаємо­дію із соціальним оточенням, пошук стійких рис керівників, що виявляються у способах взаємодії з підлеглими і визначають ефективність керівництва.

Сучасний етап розвитку суспільства і самої психології управління вимагає конкретизації й уточнення розуміння її предмета. Особливість психології управління полягає в тому, що її об’єктом є організована (індивідуальна і спільна) діяльність людей, об’єднаних загальними інтересами і цілями, симпатіями і цінностями, підпорядкованих правилам і нормам органі­зації, людей, що виконують спільну роботу у відповідності із економічними, соціальними, технологічними, корпоративними, правовими та організаційними вимогами. Норми, прави­ла і вимоги, що сформувалися в організації, породжують особливі психологічні відносини між людьми - управлінські відносини, що утворюють спільну діяльність.

Отже, психологія управління - це галузь психології, яка вивчає психологічні законо­мірності управлінської діяльності. Як наука психологія управління продукує психологічні знання, що застосовують під час розв’язання проблеми управління діяльністю організації. Вона охоплює таке коло завдань та проблем:

• психологічні особливості управлінської діяльності (функціональний зміст управлін­ської діяльності, чинники, що впливають на її ефективність, мотивація управлінської праці);

• психологічні аспекти управління у сфері виробництва, бізнесу, освіти, науки культури, спорту тощо;

• психологічні особливості діяльності керівника (стилі управління, психологічні якості керівника, мотиваційна сфера особистості керівника, психологічні показники ефективності розвитку керівника, запобігання професійній управлінській деформації й регресивному особистісному розвитку керівника);

• співвідношення «індивідуального» і «групового» в психології управління;

• психологія кадрової політики в управлінні (психологічні основи добору та навчання управлінських кадрів);

• психологія розв’язання управлінських завдань (психологія прийняття управлінських рішень);

• соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності;

• психологічні особливості створення іміджу організації та керівника.

Нагальною потребою сьогодення стає всебічне осмислення психологією управління даних про умови і чинники, рушійні сили і детермінанти розвитку особистості як суб’єкта управління.

Сучасний етап державотворення стимулює вплив окремої людини та групи на процес управління окремої людини чи групи. З цього огляду актуалізується проблема формування у керівників вміння орієнтуватися в психології людей. Це вміння визначають як один з найважливіших показників професіоналізму керівника нового покоління.

Загалом, виходячи з єдності предмета і об’єкта психології управління, до її інтегральних завдань можна віднести такі:

1. Аналіз та вивчення методологічних і теоретичних основ психології управління, роз­робка методів і методик теоретико-прикладних досліджень, застосування (з попередньою адаптацією) для потреб психології управління методів і методик, що розроблені в інших науках.

2. Виявлення та дослідження структурних елементів предмета цієї науки: особистості керівника, його управлінської діяльності, особистості підлеглого, психологічних особли­востей їх взаємодії в процесі управління.

3. Вивчення міждисциплінарних зв’язків у психології управління, дослідження акмео- логічних, соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних особливостей управлінської діяльності.

4. Виявлення психологічних показників ефективності управлінського розвитку керівни­ка та його управлінської діяльності (умови і чинники, рушійні сили і детермінанти опти­мального розвитку керівника та результативності управлінської діяльності).

5. Розробка практичних рекомендацій для керівників з метою поліпшення управлінської діяльності, ділового спілкування, ефективного розв’язання управлінських завдань та інше.

6. Теоретико-методичне забезпечення навчальної дисципліни «психологія управління» та пов’язаних з нею спеціальних курсів, наукових семінарів тощо.

Структура, функції та основні категорії психології управління. Структура психології управління зумовлена тими завданнями, що ставить перед собою названа наука, і тими функціями, які вона здійснює в системі суспільних відносин.

Психології управління, як самостійній галузі знання, властиві такі функції: теорети- ко-пізнавальна, прогностична, інформаційна, соціально-психологічна, гуманістична, при­кладна та ін.

Як кожна наука, психологія управління оперує певним набором категорій, тобто таких фундаментальних понять, які характеризують найбільш закономірні, суттєві зв’язки і від­носини в організації діяльності людей. Сучасне управління неможливе без таких понять, як управління, менеджмент, керівництво, організація, лідерство. Вони знаходять своє місце в психології управління. В довідковій літературі соціальне управління характеризується як вплив на суспільство з метою його вдосконалення, збереження якісної специфіки і розвит­ку. Щодо діяльності окремої організації, установи чи підприємства, то управління означає сукупність скоординованих заходів, спрямованих на досягнення накреслених в рамках організації певних цілей. Процес управління спостерігається там, де здійснюється органі­зована діяльність людей для досягнення конкретних результатів.

Що стосується сучасного тлумачення поняття «управління» і «менеджмент», то вони в літературі трактуються неоднозначно. По-перше, названі поняття ототожнюються, позаяк в словнику сучасної мови поняття «менеджмент» перекладається як «управління», «завід­ування», «вміння володіти», «керівництво», «дирекція», «адміністрація» тощо. По-друге, деякі дослідники вважають, що поняття «менеджмент» вужче за поняття «управління», воно є одним із видів управління, менеджмент переважно стосується різних аспектів діяльності керівника, тоді як поняття управління охоплює всю галузь людських взаємовідносин у системі «керівники - виконавці», включаючи колективних суб’єктів управління. По-третє, поняття «менеджмент» трактується як «зовсім інше управління, якого треба ретельно і дов­го вчитися», це «антонім нашого традиційного уявлення про управління».

У літературі з психології управління паралельно використовуються поняття «керівник» і «менеджер». В перекладі з англійської мови «менеджер» означає «керуючий», «директор», «уповноважений вести переговори» тощо. Менеджер - це суб’єкт, що здійснює управлін­ські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробни­чих структурах; людина, яка організовує конкретну роботу певного числа працівників, керуючись сучасними методами. Керівник - це особа, на яку офіційно покладені функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності.

Важливим поняттям у психології управління є дефініція «організація». Цей термін може вживають у різних значеннях. Серед найпоширеніших слід відзначити таке: організація - це структура, в межах якої і може бути досягнута спільна для всіх мета. Друге значення харак­теризує назване поняття як процес, як функцію управління. Вся організаційна діяльність керівника відбувається всередині конкретних підрозділів організації.

У психології управління часто вживається поняття «людський чинник». Людський чин­ник - це те, що залежить від людини, її можливостей, бажань, здібностей тощо.

9.2.