Наський чи Рахманський Великдень.

На Світлому тижні в четвер справляється Н а­с ь к и й Великдень (цебто Навський, мертвецький, від „навь” — померлий); часом цс роблять в четвер па Страсному тижні^[101].

Рахманський Великдень це теж Наський (мертвецький) Великдень, але часто його відділю- ють і святкують у середу четвертого тижня по Вели­кодні на т. зв. Преполовеніє, коли припадає полови­на (25 днів) часу від Великодня до Тройці). Третьо­го дня Великодня люди кидають шкаралупи від ос­вячених крашанок в річку, і вони пливуть до Чорно­го моря, до країни мерців, до Рахманів, і туди при­бувають якраз на Преполовення в середу. З цього мерці Рахмани довідуються, що на живій землі Ве­ликдень, тому й собі його святкують.

Рахмани — це індійська каста брахмани. Рахма­ни великі посники, їдять крашанки раз на рік, жи­вуть десь у Раю на Сході. Різні каші подорожні, що їздили в Індію чи взагалі на Схід, поширили відо­мості про рахманів чи брахманів.

У деяких містах України в суботу під Тройцю ставляють дідам за померлих трапезу з семи страв^[102].

9.