Волочільний і обливаний понеділок.

Світлий понеділок — це волочільний по­неділок, бо люди „волочаться” зо свяченим з хати

” І вияснення ідеології крашанки, і 68-ий Карфагенський Канон подаю із збірника XVill ст.

до хати й вітають один одного, обмінюючись „до­рою” (свяченою паскою) та писанками, проти чого виступав іще Іван Вишенський у XVII столітті.¹”

Цей же понеділок зветься ще обливаним, бо парубки обливають дівчат, як я розповідав про це вище (ст. 48). Звичайно обливають тільки „своїх” дівчат, чужої ж жінки обливати не вільно. Воду ллють на одіж, а то й на голову, а дівчина дає крашанку, або обоє обмінюються ними. Вдавнину був іще звичай кидати людину в воду, як жертву на добрий врожай. Про це давній рукопис XVI віку розповідає: „Нікоториї криницам, озером за обфи- тость урожаю приносили, а часом на офіру і людей топили, що й тепер по нікоторих сторонах безрозум­нії чинять под час знаменитого праздника Воскре- сенія Христова. Зобравшися молодії обоєго полу, і взявши человіка, вкидають у воду, і трафляєть, за с по ряженьем тих богов, то єсть бісов, іж вкинений в воду албо о дерево, албо о камень розбивається, албо уто пасть”^{[98] [99].}

За царя Петра І (t 1725) церковними справами керував українець Архиепископ Феофан Прокопо­вич, і цс він склав „Духовний Регламент” 1727-го ро­ку, в якому кинув заборону на багато які стародавні звичаї, а про багато з них Петро І видавав ще й ок­ремі свої накази. Так. 21 квітня 1721-го року він ви­дав заборону і про звичай обливатися водою. Він (звичайно, це Арх. Феофан) писав: „У російському государств) по городах і по селах невіжди чинять непотребство, а саме: коли хто не буває за всього Світлого Тижня Великодня на Утрені, того обли­вають водою і в річках та в озерах купають. І хоч простий народ робить собі це ніби на святкову за­баву, а проте від тієї марнотної забави чиниться шкода не тільки здоров’ю, але й людському життю. Бо цим нерозумним купанням на глибокому часом топлять і вбивають людей, а сонних і п’яних наглим облиттям й ума позбавляють’'^[100].

8.