3.3. Взаємовідносини прокуратури з судовою владою

Як свідчить аналіз функцій прокуратури, діяльність прокурорів в значній своїй частині здійснюється в тісному зв'язку з судом. Характер цих зв'язків різний. Уявляється теоретично обгрунтованим і в практичному плані плідним виділення наступних форм взаємовідносин прокуратури і суду: 1) взаємоконтроль і взаємостримання; 2) взаємодія прокурорського нагляду і судового контролю на стадії досудового слідства; 3) взаємодія прокуратури і суду в правозахисній діяльності; 4) взаємодія прокуратури і суду при здійсненні профілактики злочинів [234]².

Контроль суду за законністю рішень і дій прокуратури є формою реалізації основної мети судово-правової реформи - затвердження судової влади як головного гаранта прав і свобод громадян і розширення юрисдикції судів на всі правовідношення, які виникають на території України.

На практиці він здійснюється в різних формах і напрямах. Найбільш виразно дана форма взаємодії виявляє себе в сфері кримінального судочинства. Розглядаючи кримінальну справу по суті, суд фактично

__________________________

¹ Див.: Левакова Э.Н. Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов в предупреждении правонарушений // Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов. иными государственным и органами, общественными организациями и трудовыми коллективами в предупреждении преступлений. - М., 1989. - С. 4-5.

² Див.: Мичко М. Про взаємовідносини прокуратури з судовою владою // Право України. - 1999. - № 12. - С. 53-55.

226

контролює законність усіх рішень, прийнятих прокурором на стадії досудового слідства при здійсненні нагляду. Суд може внести зміни в обвинувачення, припинити справу, виправдати підсудного, при цьому не тільки констатувавши порушення закону, але і указавши конкретних посадових осіб, в тому числі органів прокуратури, винних в допущених порушеннях.

Реформа процесуального законодавства 1958 - 1960 рр. посилила цей напрям діяльності суду, зобов'язавши його реагувати приватною ухвалою на встановлені у справі факти порушення законів державними та іншими органами, в тому числі і самими прокурорами, що здійснюють нагляд за досудовим слідством.

У ході судово-правової реформи, що проводиться зараз в Україні, контрольна діяльність суду в кримінальному судочинстві послідовно розширюється. Суд може відмінити рішення прокурора про припинення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи. Все це відповідає ідеї підвищення ролі судової влади, розширенню судового захисту прав і свобод громадян і одночасно є засобом судового контролю за законністю дій прокуратури.

У основі прокурорського контролю за діяльністю суду знаходиться один з найважливіших принципів правової держави, відповідно до якого судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються тільки закону. Даний принцип отримав своє закріплення в ст. 129 Конституції України, а практичне його впровадження є найважливішим завданням судово-правової реформи, що здійснюється в Україні.

Ідея незалежності суду народилася не учора. Ще на початку XX сторіччя видатний процесуаліст того часу І.Я. Фойницький писав, що «судова незалежність свята для прокуратури; без неї і прокурорська влада

227 позбавляється найголовнішого свого устою» [391]¹.

Визнавали необхідність збереження незалежності судової влади від інших державних органів, в тому числі від прокуратури, й інші авторитетні вчені і практики. Так, наприклад М.В. Муравйов, який багато років працював у прокуратурі і дослужився до посади Генерал-прокурора, писав, що нагляд за судом і суддями сторонньої напівадміністративної установи, якою є прокуратура, робить її як би ворожим суду органом, породжує між ними недовір'я і розбіжності, суперечить достоїнству і незалежності суддів і може перейти в тиск на юстицію [244]².

Все викладене переконує нас, що при розв'язанні питання про взаємовідносини між прокуратурою і судом не може бути навіть мови про повернення до тих відносин між ними, які мали місце тоді, коли прокурори здійснювали нагляд за дотриманням законів при розгляді справ в судах. Для правової держави це дійсно нонсенс [70]³.

Разом з тим вже на початку судово-правової реформи було очевидно, що гіпертрофована самостійність і незалежність будь-якої гілки влади, включаючи судову, здатна викликати небезпеку. Відомо, що будь-який державний інститут, що не має зовнішнього контролю і системи противаг, псується і розвалюється. Тому Конституція України (ст. 6) не випадково проголосила принцип розподілу влади як основу здійснення державної влади. Законодавча влада, як вже відмічалося, має стримуючий механізм в особі Президента і Конституційного Суду, а виконавча влада контролюється Верховною Радою і судовою владою.

І тільки суд зовнішнього контролю не має, хоч потребує його не менше, а може навіть і більше, ніж інші органи державної влади, враховуючи значущість рішень, що приймаються ним для долі окремої людини.

_______________________

¹ Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. Ч. 1. - Изд. 4-е. - СПб.- 1912. - С.35.

² Див.: Муравьев Н.В. Згад. праця. - С. 27-28.

³ Див. також: Давиденко Л.М. Місце прокуратури у системі державної влади України // Вісник Академії правових наук України. - Харків. 1995. - С. 63-64.

228

У літературі правильно, на наш погляд, зазначалося, що в конституційній формулі «суди незалежні і підкоряються тільки закону» друга половина сприймається як постулат. А тим часом теза про те, що всі суди дійсно підкоряються тільки закону - це лише гіпотеза, яка потребує перевірки [28]¹.

Нині така перевірка стає особливо актуальною, бо судова реформа вже надала право суддям одноосібно розглядати значну частину кримінальних і цивільних справ, тобто, навіть без того контролю, який забезпечував раніше принцип колегіальності правосуддя, обов'язкова участь народних засідателів у правосудді.

Посилання на те, що законність в діяльності судів забезпечується наявністю внутрішнього контролю у вигляді апеляції і касації, не може розглядатися як аргумент, що повністю відкидає викладені побоювання. По-перше, вищестоящі суди переглядають справи в порядку апеляції і касації лише в тих випадках, коли є сигнали у вигляді скарг і подань, внаслідок чого значна частина справ не попадає в поле зору вищестоящих судів.

Крім того, потрібно мати на увазі, що вищестоящі суди тією чи іншою мірою є відповідальними за роботу нижчестоящих судів, і тому вони зацікавлені в тому, щоб не псувати показники «хорошої» роботи нижчестоящих судів.

Корпоративна солідарність, характерна для внутрішньовідомчого контролю, відіграє негативну роль і в системі внутрішнього контролю.

Все викладене свідчить про те, що суди, як і інші органи державної влади, нарівні з системою внутрішнього контролю повинні мати зовнішній

¹ Див.: Бойков А.Д. Третья власть в России. - М., 1977. - С. 210.

² Прокуратура Российской Федерации (Концепция развития на переходный период). – М., 1994. - С. 50.

229

контроль. Такий контроль за законністю правосуддя покликані здійснювати прокуратура і частково адвокатура.

Даний висновок заснований на тому, що в цей час значна частина кримінальних і цивільних справ розглядається судами з участю прокурорів і адвокатів, що виступають у справі як сторони. Сигнали адвокатів і прокурорів у вигляді скарг і подань про порушення прав особи і відступи судів від вимог законності і справедливості є, з одного боку, засобом усунення даних порушень, а з іншого - психологічним чинником превентивного характеру, що в комплексі може розглядатися як система стримань і противаг у сфері правосуддя.

Не принижуючи значення інституту адвокатури в механізмі стримань і противаг при відправленні правосуддя, не можна не відзначити того, що адвокатська діяльність щодо цього носить однобічний характер. Адвокат не стане привертати увагу до таких порушень закону судом, які привели до необгрунтованого виправдання або звільнення з-під варти його підзахисного. Крім того, як справедливо зазначає А.Д. Бойков, межі зусиль адвоката визначені бажанням і гонораром клієнта [28]¹.

Прокурорські реагування на порушення законів, від кого б вони не надходили, цієї однобічності і обмеженості не знають, і тому є більш дійовим засобом контролю за тим, щоб судова влада підкорялася закону (виділено нами - М.М.). Тому необхідно відкинути спекулятивні міркування про те, що наглядово-контрольні повноваження прокурора ніби є загрозою для незалежності судової влади. Про абсурдність цієї тези говорить, зокрема, те, що прокурорська влада у відносинах між прокуратурою і судом ніякої «власної влади» не має, тому що прокурорське реагування як в формі подання, так і в формі протесту на допущене судом порушення закону є усього лише сигналом вищестоящому суду, що нижчестоящий суд, на думку прокурора, при розгляді конкретної справи відступив від вимог закону.

¹ Див.: Бойков А.Д. Указ. праця. - С. 211.

230

Остаточне рішення з цього питання приймає сама судова влада в особі суду другої інстанції. Називати такий порядок усунення прокурором порушень закону в сфері відправлення правосуддя «прокурорським диктатом» - значить суперечити здоровому глузду і не рахуватися з реаліями судово-прокурорської практики.

Проблема взаємодії прокуратури і суду в формі паралельного прокурорського нагляду і судового контролю на стадії досудового слідства також виникла на практиці і в теорії під впливом ідеї затвердження судової влади як головного гаранта прав і свобод громадян і розширення юрисдикції судів на всі правовідносини. Дана ідея знайшла своє закріплення в Конституції України, що передбачає судовий порядок прийняття рішень про взяття під варту обвинуваченого (ст.

Ідея судового контролю в стадії досудового слідства, як вже відмічалося, має неоднозначну оцінку. Проте реалізація даної ідеї частково вже почалася на практиці, і тому завдання науки полягає в тому, щоб сприяти в оптимальному розв'язанні питання про взаємовідносини прокурорського нагляду і судового контролю на стадії досудового слідства.

Дана проблема має, на наш погляд, два основних аспекти: теоретичний і процесуально-організаційний.

Розгляд її в першому аспекті передбачає теоретичний аналіз тих елементів прокурорського нагляду і судового контролю, які, з одного боку, характеризують названі види судової і прокурорської діяльності, а з іншого -відрізняють їх один від одного.

По-перше, прокурорський нагляд і судовий контроль на досудових стадіях кримінального судочинства ніяк не підміняють один одного. При цьому прокурор і суд здійснюють свої функції незалежно один від одного,

231

діючи кожний своїми методами і засобами у випадках і межах, встановлених Конституцією України.

Іншою помітною ознакою є те, що прокурор, як орган нагляду, діє постійно і безперервно, що є істотною особливістю прокурорського нагляду в межах даної галузі. Судовий контроль таких якостей не має. Він здійснюється при застосуванні заходів процесуального примусу, коли відповідно до Конституції України і кримінально-процесуального законодавства потрібне судове рішення.

Ще однією характерною ознакою є те, що нагляд здійснюється прокурором у конкретній кримінальній справі з моменту порушення і до закінчення розслідування, незалежно від того, є у прокурора які-небудь відомості про порушення законності чи ні. Реагування суду як органу контролю відбувається тоді, коли надходить скарга про порушення прав і законних інтересів людини і громадянина органом досудового слідства.

Таким чином, як правильно відмічалося в літературі, за масштабами і спрямованістю судовий контроль на стадії досудового слідства не тільки не тотожний прокурорському нагляду, але і не дублює його [145]¹.

Другий аспект проблеми взаємодії прокурорського нагляду і судового контролю на стадії досудового слідства пов'язаний з встановленням такого організаційно-процесуального порядку, при якому забезпечувався б примат судової влади при прийнятті рішень про застосування заходів процесуального примусу і разом з тим не усувався б від розв'язання цих питань прокурор, що наглядає за розслідуванням даної справи. Необхідність такого порядку зумовлена тим, що для прокурора, який безперервно здійснює нагляд за досудовим слідством, охорона прав і законних інтересів є і його завданням, передбаченим статтями 29 і 30 Закону України «Про прокуратуру». Крім того, перед прокурором стоїть й інше, не менш важливе завдання, яке повинно вирішуватися в комплексі з першим. Прокурорський

__________________________

¹ Див.: Колоколов Н. Прокурорский надзор и судебный контроль в стадии предварительного расследования // Законность. - № 10. - 1997. - С.8.

232

нагляд в даній галузі здійснюється також з тим, щоб жоден злочин не залишився нерозкритим і жодна особа, що здійснила злочин, не уникла встановленої законом відповідальності. Неважко побачити, що ці завдання тісно пов'язані одне з одним і тому прокурора не можна відсторонити від участі у вирішенні і тих питань, пов'язаних з досудовим слідством, які Конституція України віднесла до прерогативи суду.

Вважаємо, що з урахуванням викладеного, організаційно-процесуальний порядок взаємодії прокурорського нагляду і судового контролю при розв'язанні питань про застосування заходів процесуального примусу може виглядати таким чином: слідчий виносить постанову про порушення клопотання щодо застосування заходів процесуального примусу відносно конкретної особи, прокурор при згоді вносить на ім'я суду подання з даного питання, а суд ухвалює остаточне рішення. Якщо прокурор вважає недоцільним підтримувати клопотання слідчого, він повинен винести постанову про відмову в клопотанні слідчого і викласти мотиви відмови. Слідчий після цього має право звернутися з клопотанням безпосередньо в суд, надавши одночасно інші матеріали справи.

До речі зазначимо, що аналогічний порядок розв'язання питань, пов'язаних з арештом обвинуваченого, застосуванням інших заходів процесуального примусу, існує в США, Франції й інших демократично розвинених країнах.

Важливим аспектом проблеми взаємодії прокуратури і суду є питання про співвідношення їх правозахисної функції. Частково це питання вже розглядалося в попередньому розділі. Тут ще раз підкреслимо, що правозахисна діяльність прокуратури ніякою мірою не «підміняє право громадян на суддю», як це стверджують опоненти загального нагляду, а навпаки, утворюючи альтернативну систему правового захисту, розширяє можливості громадян у захисті своїх прав. Органи прокуратури розглядають скарги і заяви громадян з приводу правопорушень оперативно, в термін не більше як за місяць, що непорівнянно з витратами часу в судах. Важливе

233

значення має і те, що правову допомогу населенню органи прокуратури надають безкоштовно.

Потрібно також підкреслити і те, що рішення, прийняте прокурором за скаргою громадянина, не позбавляє останнього, у разі незгоди з ним, звернутися з аналогічною скаргою до суду, а у випадках, передбачених законом, оскаржити в судовому порядку і саме рішення прокурора.

Все це свідчить про те, що правозахисна діяльність суду і аналогічна діяльність прокуратури не тільки не суперечать одна одній, а навпаки, взаємно доповнюються і посилюються. Виявляється це, з одного боку, в тому, що прокурори, вирішуючи самостійно значну кількість скарг громадян, полегшують тим самим роботу суддів, працюючих в режимі підвищеного навантаження. З іншого боку, прокурори самі спираються на допомогу судів, коли їх законні вимоги про відновлення порушених прав громадян ігноруються відповідними посадовими особами. У таких ситуаціях прокурори звертаються із заявою до суду, рішення якого є обов'язковим [101]¹.

Подальший розвиток взаємодії прокуратури і суду щодо правозахисної діяльності бачиться в значному розширенні практики заяви прокурорами позовів в інтересах невизначеного кола осіб - екологічних позовів, позовів, пов'язаних з незаконною приватизацією державних і муніципальних об'єктів, позовів на захист прав споживачів. Такі позови прокурора мають велике соціальне значення і мають потребу, як правило, в серйозному обгрунтуванні, вимагають попередніх перевірок і досліджень, що нерідко під силу лише такому органу, яким є прокуратура. Про значення цієї практики свідчить і досвід інших країн. Інститут пред'явлення позову прокурором (або органом, що є аналогом прокуратури) в інтересах невизначеного кола осіб існує, наприклад, в США, Франції та інших країнах. Вважаємо, що закріплення в Конституції України функції представництва

__________________

¹ Див. також: Закон Украины о прокуратуре: Научно-практический комментарий // Д.М.Бакаев, Ю.М. Грошевой, В.В. Долежан и др. - Харьков. 1993. - С. 83-86.

234

прокуратурою інтересів громадян і держави в суді збагатить змістовну сторону взаємодії прокуратури і суду в аспекті правозахисної їх діяльності, підвищить її соціальне значення.

Об'єктивна потреба взаємодії прокуратури і суду при проведенні профілактики злочинів зумовлена спільністю завдань, що стоять перед ними в даній сфері. У допередбудовний період ця взаємодія здійснювалася в межах координаційної функції прокуратури, мала постійний характер і була досить плідною. Ніякого сумніву відносно правомірності такої співпраці прокуратури і суду не виникало. Незалежна судова влада, як доречно відмічалося в літературі, несумісна з такою опікою [28]¹.

Погоджуючись з тим, що носій незалежної державної влади - суд не може стояти в одному ряду з органами, діяльність яких в сфері боротьби із злочинністю координується прокуратурою, ми разом з тим вважаємо, що теоретична теза про неучасть суду у боротьбі із злочинністю є неспроможною, оскільки вона входить в суперечність з реальною практикою. Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального судочинства є не тільки охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть в ньому участь, але також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто здійснив злочин, був притягнутий до відповідальності, і жоден невинний не був покараний. Підкреслені нами завдання кримінального судочинства є формою попередження злочинності і вирішуються спільними зусиллями правоохоронних органів за безпосередньою участю суду.

Крім того, відповідно до ст. 23 КПК при провадженні судового розгляду кримінальної справи суд зобов'язаний виявляти причини і умови, що сприяли здійсненню злочину, і на підставі ст. 23-2 КПК шляхом внесення приватної ухвали звертати на це увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб і вимагати від них вжиття відповідних заходів.

___________________

¹ Див.: Бойков А.Д. Третья власть в России. - М., 1997. - С. 228.

235 Викладене означає, що при здійсненні правосуддя суд здійснює

попереджувальний вплив на злочинність і ступінь цього позитивного впливу не може не враховуватися прокурором при координації дій правоохоронних органів. Все це підводить до висновку про те, що юридична наука зобов'язана допомогти практиці знайти таку форму взаємовідносин прокуратури і суду в сфері профілактики злочинів, в межах якої суд, залишаючись органом незалежної державної влади, міг би активно взаємодіяти з прокуратурою і через неї - з усіма іншими правоохоронними органами.

З урахуванням викладеного в Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю потрібно записати, що прокуратура взаємодіє з судом у формах:

- взаємного інформування про стан злочинності і судимості;

- використання даних судової статистики і матеріалів судової практики при розробці заходів щодо посилення боротьби із злочинністю;

- проведення спільних семінарів і конференцій: напряму спільних, інформаційних листів, довідок, оглядів;

- участі в підготовці постанов Пленумів Верховного Суду і Вищого господарського суду України.

У Положенні про координацію правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю повинно бути також підкреслено, що суди, беручи участь в спільних заходах правоохоронних органів, діють на основі принципів самостійності органів судової влади і незалежності суддів.