Раціональне використання природних ресурсів та охорона навколишнього середовища - одна з найважливіших проблем сучасного суспільства в епоху розвит­ку науково-технічного прогресу, що супроводжується активним впливом на природу.

Природні умови - сукупність об'єктів, явищ і факторів природного середовища, що мають істотне значення для матеріально-виробничої діяльності людини, але безпосередньо в неї не залучаємо (наприклад, клімат).

Природні ресурси - природні об'єкти і явища, які використовуються або можуть бути використані в майбутньому для задоволення матеріальних і інших потреб суспільства і суспільного виробництва, сприяють відтворенню трудових ресурсів, підтримання умов існування людства і підвищення життєвого рівня.

Раціональне природокористування передбачає розумне освоєння природних ресурсів, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, під­тримка і підвищення продуктивності та привабливості природних комплексів і окремих природних об'єктів.

Природні ресурси поділяються на практично невичерпні (енергія сонця, припливів і відливів, внутриземное тепло, атмосферне повітря, вода); поновлювані (грунтові, рослинні, ресурси тваринного світу) і невідновлювані (корисні копалини, простір проживання, енергія річок).

Відновлювані природні ресурси - природні ресурси, здатні до самовідновлен- ня у процесі кругообігу речовин за терміни, сумірні з темпами господарської діяльності людини. Раціональне використання поновлюваних природних ресурсів має базуватися на принципах збалансованого витрачання і відновлення їх, а також передбачати їх розширене відтворення.

Невідновних природні ресурси - частина вичерпних природних ресурсів, які не мають здатність до самовідновлення за терміни, сумірні з темпами господарської діяльності людини. Раціональне використання невідновлюваних природних ресурсів повинно базуватися на комплексній і економною їх видобутку та витрачання, утилізації відходів і т.д.

З точки зору залучення в господарську діяльність людини, природні ресурси підрозділяють на реальні та потенційні. Перший вид ресурсів активно експлуатується, другий - може бути залучений в господарський оборот.

По приналежності до певних компонентів природного середовища виділяють окремі види природних ресурсів: біологічні; екологічні; шеологічні; кліматичні; водні; земельні; рослинні; ресурси тваринного світу; мінеральні та ін.

За провідним ознаками і характером використання виділяють промислові, сільськогосподарські, енергетичні, паливні. У невиробничих сферах використо­вуються рекреаційні, заповідні, ландшафтно-курортні, лікувальні та ін

В даний час все більш загострюється проблема виснаження природних ресурсів. Виснаження природно-ресурсного потенціалу виражається у зменшенні запасів природних ресурсів до рівня, що не відповідає потребам людства, його технічним можливостям і нормам безпеки для природних систем.

Виснаження природних ресурсів робить подальшу їх розробку економічно і екологічно недоцільною.

При марнотратне, хижацьке використання деякі види відновлюваних ресурсів можуть зникати, втрачаючи здатність до самопоновлення. Наприклад, орний горизонт грунту потужністю близько 18 см при сприятливих умовах відновлюється 7000 років.

Інтенсифікація індустріального втручання в процеси природи, споживацьке, утилітарного, хижацьки винищувальне ставлення до природи, її ресурсів і багатств руйнує єдність між людським суспільством і природою.

Зростання виробництва не може здійснюватися за рахунок виснаження природних ресурсів і забруднення навколишнього середовища, так як від їх стану залежить не лише розвиток виробництва, а й існування життя на Землі.

Раціональне природокористування передбачає розумне освоєння природних ресурсів, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, під­тримка і підвищення продуктивності та привабливості природних комплексів і окремих природних об'єктів.

Раціональне природокористування передбачає вибір оптимального варіанту досягнення екологічного, економічного і соціального ефекту при використанні природних ресурсів.

Комплексне використання природних ресурсів передбачає використання безвідходних і маловідходних технологій, повторне використання вторинних ресурсів.

Людина завжди використовувала навколишнє середовище в основному як джерело ресурсів, однак протягом дуже тривалого часу його діяльність не робила помітного впливу на біосферу. Лише наприкінці минулого століття зміна біосфери під впливом господарської діяльності звернули на себе увагу науковців. У першій половині нинішнього століття ці зміни наростали і у даний час лавиною обруши- лися на людську цивілізацію. Прагнучи до покращення умов свого життя, людина постійно, нарощує темпи матеріального виробництва, не замислюючись про наслід­ки. При такому підході більша частина взятих від природи ресурсів повертається їй у вигляді відходів, часто отруйних або непридатних для утилізації. Це створює за­грозу існуванню і біосфери, і самої людини. Єдиний вихід з цієї ситуації полягає й у виробленні нових систем раціонального використання природних ресурсів, і у розумі людини.