19 ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

Антропологічний ж напрямок філософії ХХ століття є протиставленням сцієнтистському напрямку в сучасній філософії і культурі. Основоположник Макс Шелер, значительный вклад в дальнейшее развитие внесли Г.

Філософська антропологія теоретично обгрунтувує сучасне знання про людину. Проблема людини - це проблема виникнення живого взагалі в контексті загальної еволюції. Відправним ідейним фактором для філософської антропології є філософія життя. Існує дві гілки в сучасній антропології.

Представители «философской антропологии» выдвинули программу философского познания человека во всей полноте его бытия. Они предложили соединить онтологическое, естественнонаучное и гуманитарное изучение различных сфер человеческого бытия с целостным философским постижением. Принципиальной задачей философской антропологии является разработка проблемы сущности человека. По мнению основателей, философская антропология – это «базисная наука о сущности и сущностном строении человека».

1. Біологічна /Гелен, Лоренц/;

2. Функціональна /Зіммель, Кассірер/.

Біологічний напрям розглядає людину тільки як специфічну тварину. Людина - це біологічно недосконала тварина, непристосована до існування в сьогоденні, і тому виникає соціальне напруження. Людина є біологічно недостатньою, бо вона захищена інстинктами, "не завершена" і "незакріплена" в своїй тваринно-біологічній організації. Людину від тварини відрізняє:

- тварина постійно перебуває сама в собі, обмежена інстинктивними ф-мами поведінки свого роду;

- людина здатна управляти своїми інстинктами, ексцентрична;

- тварина – безпосередньо, людина опосередковано задовольняє свої потреби;

- тварина лише приспособлюється до навкол середовища, людина перетворює його.

Функціональний підхід вважає, що визначити людину через її вроджену здібність - інстинкт, психіку тощо неможливо. Це можна зробити через працю, як істинно людську діяльність. Ці підходи не можна розглядати ізольовано, окремо один від одного. Адже немає діяльності незалежної від певної біологічної організації, а остання завжди відчуває на собі вплив певної форми діяльності.