Католицизм

Католицизм (грец. katholicos — всесвітній) — різнови­дність християнства. Поширений католицизм здебільшого у краї­нах Західної Європи та Латинської Америки. Догматичні особли­вості католицизму: визнання виходу Святого Духа не тільки від Бога-батька, але й від Бога-сина; догмат про чистилище; догмат про верховенство Римського папи як намісника Христа, про не­погрішимість папи та ін.

У сучасних умовах католицизм охоплює більшість людства — майже 800 млн, які вірують у Бога і які проживають на всіх кон­тинентах Землі. Більше половини католиків живе в країнах Ла­тинської Америки та США. Католицизм притаманний населенню західноєвропейських країн: Угорщині, Чехії та Словаччині, Польщі, Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Австрії, Бельгії та Ірландії. Ватиканом розроблена соціальна доктрина. Її зміст сфо­рмульовано у енцикліці папи Лева XIII про нові речі (1891). За енциклікою ідеальна модель соціального устрою суспільства має основою принципи християнської демократії, що передбачає співробітництво між класами та народами, ліквідацію суперечно­стей між працею та капіталом. Рівно через сто років, у 1991 році, папа Іоанн Павло II випустив нову, ювілейну енцикліку «Сотий рік», у якій знайшла розвиток соціальна доктрина Ватикану: про­грама дальшої діяльності католицизму і Ватикану. У енцикліці сформульовано права та свободи людини, обґрунтована необхід­ність участі католицької церкви в їх захисті, розширенні христи­янської демократії. З позицій соціальної справедливості (загаль­ного добра) гостро критикуються основи капіталістичної системи держав та засуджуються пороки сучасного суспільства розвине­них індустріальних держав, невирішених проблем якості життя людей.

З нових позицій здійснено підхід до загальнолюдських про­блем. Обґрунтовується необхідність зміцнення солідарності між всіма народами в ім’я збереження миру на Землі. Засуджуються будь-які війни: справедливі та несправедливі, всяке застосування зброї масового знищення. Визнаються ідеї гуманізму. Людина проголошується вирішальним фактором суспільного прогресу. Мир і процвітання проголошуються надбанням всього людства. Оновлення соціальної доктрини Ватикану виявилося також і в розширенні тлумачення принципу свободи совісті, наданні ка­толицькій церкві права розвивати контакти з іншими релігіями та віруваннями. Тому, незважаючи на те, що католицька церква продовжує визнавати істинним (правовірогідним) лише своє ре­лігійне вчення, встановила співробітництво з іншими християн­ськими віросповіданнями та релігіями. Одним з проявів модерні­зації католицизму є утворення, насамперед у латиноамерикан­ському регіоні, справді народних організацій та об’єднань — християнських низових громад віруючих, які ставлять метою від­родити у нових історичних умовах ідеали первісного християнст­ва. Йдеться про «звільнення теології», спрямованої на активне, а не безвідповідально-покірливе ставлення до земної неволі. Ма­ється на увазі перетворення навколишньої дійсності, що прире- чує сотні мільйонів людей на голод, бідність, убозтво, позбав­лення елементарних засобів до існування. Прихильники такої теології бачать своє завдання не тільки в засудженні існуючого ставлення, але й у боротьбі за визволення людства — «Божого народу». Передбачається, що боротьба за визволення Божого на­роду повинна йти на трьох рівнях. Перший — соціально-полі­тичний, що передбачає визволення пригноблених класів та наро­дів. Другий — історико-антропологічний, що має метою визво­лення кожної суверенної особи в усіх її людських вимірах. Тре­тій — релігійний або сакральний — визволення від гріхів життя і єдність з Богом.