<<
>>

Ліворадикальні концепції

У сучасних умовах в концепціях ліворадикальних сил відбиті погляди радикально настроєних верств дрібних власни­ків, інтелігенції, студентства, молоді. Обвинувачуючи робітни­чий клас у втраті революційності, ліворадикальні сили, нові ліві, проголошують єдиною революційною силою маргінальні верст­ви, по суті, дрібну буржуазію.

В 60—70-х роках ХХ ст. теоріям масового руху, відомим під назвою нових лівих, властива утопіч­ність, ультраліва фразеологія, крайній ідейний скептицизм. Тео­рії «нових лівих» умовно можна поділити на «нову ліву теорію революції» і погляди лівих радикалів про суть та основні риси майбутнього суспільства. У працях Герберта Маркузе, Отто Нег- ті, Рема Дучке, Стіва Кармайкла та ін. звеличується політичне насильство, руйнування, розбещеність тощо. Теорія соціалізму, шляхи побудови гуманного, справедливого суспільства визнача­ються, як правило, у вигляді вказівок, чого при соціалізмі не по­винно бути, замовчування про фундаментальні проблеми: еконо­мічну структуру майбутнього суспільства, управління економіч­ною і соціальною сферою, суспільні інститути й організації та їх місце і роль в суспільстві тощо. Концепції лівих радикалів вира­жають інтереси певних верств робітників, інтелігенції і особли­во — молоді.

З початку 90-х років лівий радикалізм зазнає істотних змін. Ліві радикали дедалі більше розривають з екстремізмом, тріскучою ультралівою фразеологією, крайньою еклектичністю, тобто змішу­ванням, механічним сполученням різнорідних поглядів, теорій. Один з німецько-американських соціологів Еріх Фромм соціальну теорію будував на ревізії традиційних положень фрейдизму шля­хом об’єднання їх з положеннями філософської антропології і ма­рксизму. Розуміння гуманного, справедливого суспільства зводи­лось до самоудосконалення особистості, революції в собі, близької до релігійних принципів очищення душі, боротьби з гріхом тощо.

Ще в кінці 70-х років формується концепція Біля Райха, що до­пускала одним із шляхів звільнення трудящих здійснення «сексуа­льної революції».

Порушення моральних устоїв розглядалося як заперечення капіталізму і його цінностей. Ставилося завдання на­дати статевим проблемам революційного характеру, сексуальний опір молоді трансформувати у революційний рух проти капіталіс­тичного ладу суспільства. Звідси, молодь — гегемон соціальної революції. Практично концепція виявилася утопічною. Ліворади­кальні погляди Касто Касторнадісо допускають перепону у ство­ренні соціально справедливого суспільства — сучасну технологію, якій генетично властиві відносини панування і гноблення. Бзагалі, ліворадикальні погляди неминуче ведуть до лівого екстремізму, анархічного індивідуалізму і расового соціалізму. Стверджується, наприклад, що створення гуманного, справедливого суспільства в США — мета не всіх трудящих, а найбільш радикальної частини темношкірого населення. З 90-х років у ліворадикальних концеп­ціях вхідною категорією майбутнього суспільства вважається від­чуження. Бідстоювання необхідності усунення будь-якої з форм державного контролю над економічним і політичним життям та заміна «самовизначенням», що повинно сприяти повному розкрі­паченню індивіда. Проявляється негативне ставлення до будь-яких масових політичних організацій, замовчується питання про струк­туру державної влади і долі приватної власності тощо.

Лівий радикалізм — неоднорідний рух, в якому виділяються три течії: анархізм, троцькізм та екологічний соціалізм. Кожна з них по-своєму трактує устрій суспільства.

<< | >>
Источник: Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень — К.: Центр учбової літератури,2009. — 840 с.. 2009

Еще по теме Ліворадикальні концепції:

  1. Когнітивний, емоційно-ціннісний та вольовий компоненти у «Я-концепції» особистості
  2. Тема 11. Демократія: сутність, еволюція, основні концепції
  3. 2. Релігійно-клерикальні концепції
  4. 1.3. Сучасні концепції адміністративної відповідальності
  5. Просвітництво. Раціоналістичні концепції політики
  6. Концепції етнічності в політичній науці
  7. Демократичні основи політичного життя суспільства. Сучасні концепції демократії
  8. 13. Філософська система Платона: метафізичні, антропологічні, етичні та політичні концепції.
  9. 14. Філософська система Арістотеля: метафізичні, антропологічні, етичні та політичні концепції.
  10. 16. Християнська філософія: передумови постання, головні етапи розвитку та провідні концепції.
  11. Взаємовідносини між виборцями та обраними представниками народу
  12. 58. Психоаналітична концепція людини. 3. Фрейд про репресивну роль культури.
  13. Своєрідність політичної думки епохи Відродження
  14. 58. Поняття методу та методології