Типи лідерства

Існують різноманітні типи лідерства. По-перше, зале­жно від відносин керівника з підлеглими, лідери поділяються на авторитарних і демократів. Авторитарне лідерство допускає одноособовий спрямовуючий вплив, заснований на загрозі санк­цій, застосуванні сили тощо.

В сучасній політології нерідко лідерство поділяється на чоти­ри типи: прапороносці або великі люди, служителі, торговці і пожежники. Лідера — велику людину відрізняє власне бачення дійсності, привабливий ідеал, мрія, здатна захопити маси (Воло­димир Ленін, Лев Троцький, Мартін Лютер Кінг, Хомейні та ін.). Лідер-служитель завжди прагне виступати у ролі виразника ін­тересів своїх прихильників і виборців, орієнтується на їх думку і діє від їх імені (Нурсултан Назарбаєв, Леонід Кравчук, Олек­сандр Мороз, Джордж Буш, Міттеран та ін.).

В перші десятиріччя XX ст. традиційного політика-парламен- тарія почав витісняти політичний лідер нового типу. Це лідер- демагог, який з’явився з приходом до влади в Європі фашизму і аналогічних політичних систем (Бенітто Муссоліні, Адольф Гіт- лер та ін.). Такий лідер апелював до широкої, здебільшого неор­ганізованої маси. Спекулюючи на її інстинктах, забобонах, тра­диційному консерватизмі, політичній неінформованості, демаго­ги розсипають лестощі масовій волі.

В політичному лідерстві розрізняють індивідуальне лідерство — лідер і його послідовники і колективне лідерство — еліта і маси.

Які ж характерні риси політичного лідерства? Чим відрізняється лідерство в «малих групах» від лідерства в національному масшта­бі? Розкриваючи основні риси політичного лідерства та їх відмінно­сті, філософи і політологи відзначають, що лідерство в національ­ному масштабі — це «дистанційне лідерство» (лідер і його послідовники не мають прямих контактів, їх відносини опосеред­куються масовими комунікаціями, організаціями, людьми, які об­слуговують політичну машину); багатогалузеве лідерство (лідер орієнтується на чекання свого безпосереднього оточення, політич­ної партії, бюрократичної виконавчої машини тощо); корпоративне лідерство — індивідуальне. Лідер в бюрократичному суспільстві (президент, прем’єр та ін.) є продукт активності, що організувалася, чисто символічна фігура, його роль виконують інші люди, його штаб — «виконавча еліта».

Колективи людей, що володіють професійними знаннями, за­йняті розробкою для лідерів програм і заходів їх реалізації, а самі лідери лише підписують рішення. Звідси — зростаюча невираз­ність лідерів. Згадаємо Джона Кеннеді і Ліндона Джонсона: коли після відомої трагедії блискучу професіональну професорську команду Джона Кеннеді змінила техаська мафія Ліндона Джон­сона, змінився лише стиль керівництва, а суть залишилася коли­шньою. Візьмемо зміну команди Микити Хрущова командою Ле­оніда Брежнєва: змінилися лише люди, що виробляли програми і рішення, але не зазнали змін навіть стиль керівництва, а тим бі­льше — суть політики, що проводилась. Сам же марксизм ствер­джував: антинауково говорити, що лідер може по своєму свавіл­лю творити історію. Висуваються політичні лідери певними класами, соціальними групами, і від ролі і займаного суспільного становища висунутих лідерів класів і соціальних груп залежить і роль самих політичних лідерів. Лідери спираються на політичну партію, політичний рух. Ще в 1920 році, критикуючи «левое ре­бячество», Володимир Ілліч Ленін відмітив, що «люди хочуть придумати щось зовсім особливе і в своїй старанності мудрувати стають смішними. Всім відомо, що маси діляться на класи... Що класами керують, звичайно, і в більшості випадків, принаймні в сучасних цивілізованих країнах, політичні партії, що політичні партії у вигляді загального правила управляються більш-менш стійкими групами найбільш авторитетних, впливових, досвідче­них осіб, яких обирають на найвідповідальніші посади, що нази­ваються вождями. Все це абетка».

Ще й тепер намагаються приховати зв’язок політичного лідера зі своїм класом, соціальними верствами, групами — намагаються грати роль представника всього народу. Це помітно навіть на прикладі таких політичних діячів, які залишили помітний слід в сучасній історії: Франклін Рузвельт, Уїнстон Черчілль, Джон Кеннеді, Ганді, Джавахарлал Неру, Індіра Ганді.