Зовнішня політика — курс держави в міжнародних справах, що забезпечує специфічними засобами і методами за­хист її суверенітету і незалежності, досягнення життєво важли­вих національних інтересів і мети.

Кожна держава зобов’язана будувати зовнішню політику, виходячи з власних національних інтересів та інтересів своїх партнерів. Зовнішньополітична мета історично конкретна і змінюється в залежності від економічних, науково-технічних, внутрішньополітичних та інших факторів.

по-перше, усвідомленим, наміченим власним курсом, спрямо­ваним на досягнення мети держави на міжнародній арені;

по-друге, об’єктивним, іноді випадковим або взагалі ненавми­сним виносом у зовнішню політику якихось внутрішніх процесів та явищ, що існують та розвиваються в державі і суспільстві;

по-третє, необхідністю для держави так або інакше враховува­ти об’єктивні умови, що існують або здатні виникнути в системі міждержавних відносин;

по-четверте, потребами якось впливати на інших суб’єктів міжнародних відносин або, навпаки, реагувати на їх дії.

Суть і зміст зовнішньої політики змінюються в залежності від внутрішнього становища держави і від міжнародної обстановки. При визначенні стратегічної мети зовнішньої політики можна виділити необхідність забезпечення національної безпеки держа­ви; зростання загальної могутності (потенціалу) держави; підви­щення ролі міжнародних позицій і престижу держави. З особли­востями зовнішньої політики як специфічної сфери діяльності держави тісно поєднані її мета і функції. Основна мета зовніш­ньої політики будь-якої держави — забезпечення її безпеки, су­веренності, цілісності та недоторканності. Це пов’язано з захис­том та охороною прав і інтересів країни, а також її громадян за межами державних кордонів. Захисна функція полягає у присто­суванні зовнішньополітичної стратегії держави до системи між­народних відносин.

Зовнішня політика здійснює важливу економічну функцію. Інформаційно-представницька функція є вираження діяльності відповідних органів, створення позитивного іміджу держави у світовому співтоваристві. Спеціальні органи інформують уряди про наміри інших урядів, забезпечують контакти держави з ін­шими країнами. Представницька функція зовнішньої політики реалізується з допомогою впливу на суспільну думку і політичні кола тих або інших країн, щоб забезпечити сприятливі умови для успішного вирішення зовнішньополітичних завдань. Інформа­ційно-представницька функція реалізується в межах культурних і наукових обмінів, проведення переговорів, укладання міжнарод­них договорів. Регулююча функція зовнішньої політики спрямо­вана на створення сприятливих зовнішньополітичних умов для діяльності держави щодо збереженню рівноваги в системі полі­тичних зв’язків.