2.1. Головні риси і перспективи розбудови діалогічних підходів та процедур у психології

В. О. Мєдінцев

Психологи в останнє десятиліття виявляють помітний інтерес до поняття «діалог», пов'язуючи з ним (точніше - з його змістовними інтерпретаціями) надії істотно збагатити й удосконалити наявні, а також розробити нові процедури терапії та консультування.

Пояснити затребуваність діалогічної методології в наші дні, вважаю, можна загальною тенденцією у сучасних гуманітарних науках, яку іменують «лінгвістичний поворот» (існують і інші її визначення). Однією з істотних рис цієї тенденції є певна інтеграція психологічної та лінгвістичної проблематики: з одного боку - до вивчення психологічних рис індивіда можна підійти через аналіз його мовного спілкування, з іншого боку - у лінгвістиці на зміну розумінню мови як винятково семіотичної системи приходять теорії, у яких освоєння і функціонування мови постає як комунікативний процес. Крім власне діалогічних підходів, у психології категорію «діалог» широко використовують, поряд із поняттям «дискурс», у змістовно близьких напрямках, таких як герменевтична психологія, теорія соціальних уявлень, теорія соціального конструкціонізму, дискурсивна психологія.

У цьому розділі предметом аналізу стануть етапи становлення, різновиди й можливі перспективи діалогічного напрямку досліджень. Зрозуміло, характер такого аналізу (обраний матеріал і його інтерпретація) значною мірою відображає авторське бачення діалогічної проблематики, пов'язане, зокрема, і з його скромним внеском у побудову діалогічно орієнтованих підходів у психології.

2.1.1.

<< | >>

↑

Источник: Гуманістичні орієнтири в методології психологічної науки: Монографія / За ред. Г.О. Балла. Автори: Балл Г.О., Мєдінцев В.О., Нікуленко О.О., Російчук Т.А. - К.: Вид-во «Педагогічна думка»,2007. - 98 с.. 2007

Еще по теме 2.1. Головні риси і перспективи розбудови діалогічних підходів та процедур у психології:

- Общая психология -