Весняні Свята.

Благовіщення — велике і величне Свято, коли, шануючи його, навіть пташка гнізда не в’є. На сонце виганяється все живе, щоб довідалося, що весна наступає. З старим поєдналося глибоке шану­вання Діви Марії.

Весняний відділ народнього календаря ду­же широкий і має в собі багато стародавнього. Роз­починається він приблизно зо старого Нового Ро­ку, цебто з 1 березня, і тягнеться власне до Зелених Свят, але в більшості припадає на Великий Піст. Цього часу, але головно від Запустів, співають особ­ливі ритуальні пісні, т. зв. веснянки, найпоетич- ніші народні твори.

Зараз же в першу неділю Великого Посту, що зветься Збірною Неділею®, молодь збирається на ви-

⁸ Цікаво, то на цей же тиждень пізніш був призначений і Собор Духовенства своєї Єпархії. гоні, і вибирають собі на всю весну весняну бере­зу, — найкращу дівчину, щоб керувала веснянками. Цих веснянок до нашого часу дійшло надзвичайно багато, а серед них немало й стародавніх. Веснянки

— це, власне, закликання весни, щоб скоріше при­йшла, що супроводиться магічними діями та танками. Описане в веснянках, через ці дії, мусить конче збу­тися. Багато з Різдвяних обрядів перенесені й до обрядів весняних’⁰.

На Масницю були свої обряди проводу зи­ми й зустрічі весни, і було багато веселих та радіс­них ігрищ, багато пили й їли, але від стародавніх обрядів полишилися тільки уривки. В останній день масниць, на запусти, справляються Колодки; па­рубкам і дівчатам, що не побралися шлюбного сезо­ну в м’ясниці, прив’язують колодку, як кару, від якої можна відкупитись тільки грішми або горіл­кою. Колодки вдавнину — це малі брусся з дірками для рук чи ніг, тепер же це стрічки з квітками. Цю колодку дослідники порівнюють з німецьким зви­чаєм прив’язувати двері до застарілих дівчат.

А в перший понеділок Великого Посту справля­ється полоскозуб, — остаточно „полоскати” горілкою зуби на піст.

Надзвичайно популярним весняним Святом став у нас Св. Юрій, що святкується 23-го квітня. Це велике народне дохристиянське Свято, про яке, як і про самого Юрія, склалося багато різних опові­дань. Дослідники вказують, що Юрій замінив яко­гось стародавнього бога, але невідомо тільки, яко-

¹⁰ Про веснянки див. Фаминцин: Богиня весни в піснях и обрядах слааян, „Вісти. Евр.” 1895 р. кн. 7—8.

— Коробка: Весенчяя игра-пісня „Воротар” и пісня О князі Роман т,..Извістіи" 1899 р. хн. 2. — А н и ч к о а : Весенняя обрядовая пісня на Запалі и у нас, два томи, „Сборн. отд. русск. яз. н словесн.” т. т. 74 і 78, 1903 і 1905 років. го саме. І з бігом часу в нас постало два Юрії: один канонічний, церковний, а другий — утворений народ­нім віруванням, апокрифічний,.! ці два Юрії мають між собою мало спільного. Проф. Кирпичников у своїй праці про Юрія пише: „Св. Георгій стал бо­гом весны, покровителем зємлєд*блія и особенно ско­товодства, и при этом притянул к себЪ черты, веро­ятно, нЄскольких светлых и благодетельных чело­вечеству божеств, которых мы точнее определить не в состоянии”¹’.

А. Фаминцин обсяг діяльності Юрія накреслює дуже широко: „Юрія чествуют как бога с Небес, как коня, как бога свёта мли БЄлобога, как поборника злой силы, как бога весенняго плодородія и покро­вителя нив и стад, как покровителя охотников, на­конец, как оракула и подателя женихов” (ст. 306).

Як інші стародавні боги не раз побивали злі іс­тоти, так само Й Юрій забив многоголового дракона чи змія, що кривдив довгий час людей¹², чому го­ловним епітетом його став „хоробрий”, „воїн”, і чо­му іменем Юрія стали заклинати змій. Старші наші дослідники мітологічної школи в перемозі Юрія над драконом убачали перемогу сонця над зимою, бо самого Юрія приймали за символ сонця. Юрій зветь­ся ключником, бо відмикає весною Небо ключем, якого дає йому Бог, щоб тепло йшло, відмикає й землю для весни, щоб зелена трава росла, відми­кає землю на дощі та роси. Він весною сурмить у сурму, і все навкруги зеленіє.

Юрій має різні назви, як до місцевості: церков­не Георгій, Юрій, місцеве: Юрко, Юр, Юрай, Урай, а то й просто Рай. Потебня доводив, що назва Юрія постала з стародавньої дохристиянської назви „Рай". В народніх творах він надзвичайно поважається, а в одній пісні зветься навіть „сином Божим”¹³.

Виступає Юрій і як громовик, пор. приповідку (Плавюк 355): Гур-гур, їде Святий Юр!

Юрій — охоронець скота, І береже його від хво­роби та звірини. Але що Юрій призначить звірині, те мусить їй піти: „Що в вовка в зубах, то Юрій дав”, каже наша приказка, і на Юрія від звірини не можна відбирати того, що попало їй у зуби, бо це їй призначене.

Юрій керує також і звіриною: „Святий Юрій звіра пасе” (Номис, 434). Юрій також і вовчий пас­тух, а вовки — то Юрові собаки; взагалі Юрій — господар над усією звіриною. Він покровитель лов­ців: може звіря нагнати на ловця, або відігнати від нього. Коли він ходить, він оточений вовками, або звіриною. Юріїв день, 23 квітня, це Свято пастухів, коли починається новий пастуший рік; цього дня рано пастухові зносять їжу та дарунки.

Роса в Юріїв день надзвичайно цілюща, і подає здоров’я та красу, чому цього дня качаються по росі для здоров’я; качаються по росі й по посі­вах на чотири боки навіть господарі, щоб урожай був добрий і щоб бути здоровим. Худоба цього дня вперше виганяється в поле на пашу в череду, вига­няється ще вдосвіта, на „Юрієву росу”, що дає й їй здоров’я.

На Юрія так само й дівчата вмиваються росою для краси. В одній пісні співається, — Юрій прока­зує своїй матері:

1* К. Квітка: Українські мелодії, ч. 707.

Ти подай, матко, ключі Одімкнути Небо, Випустити росу, Дівоцькую красу.¹*

Відьма і всяка інша зла сила не може зіпсути скотину, яка побувала в Юрієвій росі. Деякі зілля, зібрані на Юрія, дуже цілющі.

Юрій їздить на білому коні ввесь у білому вбранні, звичайно в супроводі трьох псів-вовків.

Увечері під Юрія гуцули палять рясно вогні, — це „Юрика палити”. На Юр’я в багатьох місцях Ук­раїни служать Молебні, кроплять череду освяче­ною водою і йдуть на поля з корогвами.

З бігом часу Юрій став найпопулярнішим Свя­тим у всій Европі, а також і в слов’ян. Легенда про нього відома в римлян уже в ІУ-Увіках. Як Юрій поширений в Европі, вказує хоча б те, що на Заході відомо понад 190 топографічних назов на його честь.

Велес був „скотій бог”, охоронець череди, але в цьому його потроху замінив Юрій, а також Св. В л а с і й, що святкується 11 лютого.

Усі обряди на Юрія мають головно скотарский характер. Молодь іде на поле з піснями, хоровода­ми та танцями, а старші йдуть хресним ходом. Уся худоба окроплюється свяченою водою; по церемо­ніях справляється громадський обід. Як знаємо, наш письменник XVII віку Іван Вишенський гостро ви­ ^{[*************************]}

ступав проти цього ходження на поле на Юр’я, і на­кликав знищити цей „празник диявольський на по­ле ізшедших сатані офіру танцями і скоками чи­нити”. ·

На передодні Юр'я, 22 квітня, по деяких місце­востях України справляється цікавий стародавній обряд „л я л я”. Хв. Вовк описує його так (Студії 185): „Дівчата обірають найкращу поміж себе, лялю, прикрашують її шию, груди, руки й ноги різними зіллями, а на голову кладуть вінка з квітів. Убрав­ши так, лялю садовлять на дернову лавку, куди став­лять також глечик молока, сир, масло тощо, а до ніг кладуть кілька вінків з свіжого зілля. Потім на­вкруги лялі починають коловий танок і співають піс­ні. Нарешті всі частуються, а ляля роздає вінки всім присутнім. Де-не-де ці вінки несуть до води, став­лять на них запалені свічки та пускають їх за водою". На Волині ці вінки ховаються до другої весни.

6.